Комунікація відіграє ключову роль у процесі реабілітації, а стиль спілкування фізіотерапевта значно впливає на траєкторію відновлення пацієнтів. Пацієнти, особливо ті, які перебувають на післяопераційній та тривалій реабілітації, покладаються не лише на фізичні методи, але й на вербальні та невербальні дії своїх терапевтів, які допомагають їм долати труднощі відновлення функціональності та мобільності. Зважаючи на це, розуміння нюансів впливу стилю спілкування фізіотерапевта є невід’ємною частиною оптимізації догляду за пацієнтами та максимізації ефективності реабілітації.
Спілкування між фізіотерапевтами та їхніми пацієнтами під час реабілітації відіграє важливу роль у одужанні пацієнтів. Ця взаємодія – це більше, ніж просто передача інформації – вона передбачає зміцнення довіри, стимулювання мотивації та підтримку пацієнтів на шляху зцілення.
Як слушно зазначає О. Андрійчук: «фізичний терапевт повинен вміти комунікувати з пацієнтом, налагоджувати взаємозв’язок для співпраці. Ця робота починається уже з першого візиту пацієнта до фізичного терапевта. Саме від її дієвої перспективності залежить ефективність реабілітації» [1, с. 11].
Вирішальним аспектом цього спілкування є стиль спілкування терапевта, який включає як вербальні, так і невербальні сигнали. Те, як терапевти передають інформацію, тон, яким вони користуються, і мова їхнього тіла можуть значно вплинути на розуміння пацієнтами своїх планів лікування, дотримання призначених вправ і загальну траєкторію одужання. Вербальна комунікація, якщо вона чітка й точна, є ключовою до того, щоб пацієнти зрозуміли та дотримувалися своїх протоколів реабілітації.
Розглянемо вербальні аспекти більш детально. Вербальне спілкування в фізіотерапії охоплює усний обмін інформацією між терапевтом і пацієнтом. Воно включає не лише слова, але й тон, висоту та темп, у якому вони вимовляються. Ефективна вербальна комунікація є важливою для терапевтів, щоб передати складну медичну інформацію зрозумілим і доступним для пацієнтів способом.
Чітка та точна комунікація дозволяє пацієнтам зрозуміти свій діагноз, план лікування та реабілітаційні вправи, що сприяє їх участі в процесі одужання. Важливим аспектом є те, щоб підібрати стиль комунікації таким чином, щоб він був пристосований до рівня розуміння та комфорту пацієнта, забезпечуючи, щоб вони відчували себе уповноваженими та поінформованими про свій шлях лікування [3, с. 78].
Активно прислухаючись до занепокоєнь, страхів і цілей пацієнта, терапевти можуть створити безпечний простір, де пацієнти відчуватимуть, що їх почують і підтримають. Вони можуть запропонувати емоційну підтримку та підбадьорення, допомагаючи пацієнтам справлятися з фізичними та емоційними проблемами реабілітації.
Терапевти повинні використовувати позитивне підкріплення, хвалити пацієнтів за їхні зусилля та відзначати їхній прогрес. Таким чином вербальне спілкування сприяє не тільки обміну інформацією, але й встановленню довіри, мотивації та співпраці в процесі реабілітації.
В той же час, щоб вплив спілкування був дійсно позитивним та практично дієвим, для терапевта дуже важливо дотримуватись наступних правил під час вербальної комунікації:
– чіткість. Фізіотерапевти повинні спілкуватися чітко та зрозуміло, уникаючи медичного жаргону чи складних термінів, які можуть заплутати пацієнта;
– активне слухання. Фізичні терапевти повинні активно слухати пацієнтів, демонструючи їх зацікавленість і турботу. Пацієнти повинні відчувати себе почутими та зрозумілими, що може зміцнити довіру та покращити терапевтичний альянс;
– емпатія. Слід демонструвати емпатію до своїх пацієнтів, проявляючи розуміння та співчуття до їхньої ситуації. Вони повинні бути уважними до емоцій пацієнта, підтверджувати їхні переживання та пропонувати емоційну підтримку, коли це необхідно;
– повага. Фізіотерапевти повинні з повагою ставитися до пацієнтів, цінувати їхню думку та залучати їх до процесу прийняття рішень. Пацієнти повинні відчувати себе уповноваженими та поінформованими, а їх автономія повинна поважатися протягом усього процесу реабілітації [5, с. 62].
Не менш важливими у спілкуванні фізіотерапевта та пацієнта є невербальні аспекти комунікації. Вони включають в собі такі форми спілкування, як мова тіла, міміка та жести. Терапевти повинні приділяти пильну увагу своїм власним невербальним сигналам, переконавшись, що вони відповідають їхньому вербальному спілкуванню та виявляють теплоту, емпатію та професіоналізм.
Доброзичлива посмішка, відкрита поза та належний зоровий контакт можуть допомогти пацієнтам почуватися невимушено та налагодити взаєморозуміння. І навпаки, негативні або неконгруентні невербальні сигнали, такі як схрещені руки, насуплені брови або відсутність зорового контакту, можуть створити перешкоди для спілкування та підірвати довіру пацієнта до здібностей терапевта.
В цьому аспекті доречними є висловлювання О. Бісмака, який вважає, що важливими для фізичного терапевта є володіння власними емоціями, здатність зберігати впевненість, контролювати свої реакції та поведінку загалом [2, с. 345].
Слід зазначити, що саме інтеграція ефективних вербальних і невербальних стилів спілкування фізіотерапевтами є критичним фактором у процесі відновлення пацієнтів під час реабілітації. Те, як терапевти спілкуються зі своїми пацієнтами, впливає на розуміння пацієнтами медичних концепцій, дотримання планів лікування та сприйняття догляду.
Пацієнти, які розуміють обґрунтування свого лікування та відчувають підтримку своїх терапевтів, швидше за все, дотримуватимуться рекомендацій і активно братимуть участь у своїй реабілітації. Ця підвищена прихильність призводить до кращих результатів і швидшого часу відновлення.
Саме гармонійне поєднання чіткого та ясного вербального спілкування та підтримуючої, конгруентної невербальної комунікації створює атмосферу, в якій пацієнти відчувають повагу та мають можливість брати на себе активну роль у своїх зусиллях щодо одужання, тим самим помітно покращуючи загальний прогрес у реабілітації та кінцевих результатах [4, с. 17].
Отже, стиль спілкування фізіотерапевтів має велике значення у визначенні траєкторії та успіху відновлення пацієнтів під час реабілітації. Ефективне вербальне та невербальне спілкування сприяє розумінню пацієнта, дотриманню схем лікування та підтримуючому терапевтичному альянсу, що сприяє покращенню функціональних результатів та задоволенню пацієнтів. Віддаючи пріоритет чіткості, емпатії та конгруентності у своєму спілкуванні, фізіотерапевти можуть переконатися, що пацієнти відчувають себе цінними, уповноваженими та мотивованими брати активну участь у своїй реабілітації, що зрештою призводить до кращих довгострокових результатів та покращення якості життя.
Список використаних джерел та літератури
1. Андрійчук О. Підготовка фізичних терапевтів до практичної діяльності. Вісник Кам’янець-Подільського національного університету. Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини. 2019. Вип. 4. С. 10–14.
2. Бісмак О. Формування інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації. Освітологічний дискурс. 2017. № 3-4. С. 338–351.
3. Волошко Л. Основні компоненти та характеристики професійної взаємодії фахівців з фізичної реабілітації. Молодь і ринок. 2017. № 9. С. 77–81.
4. Волошко Л. Фізичний терапевт як суб’єкт професійної взаємодії. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. 2018. № 152 (1). С. 16–18.
5. Мезенцева І. В., Павлович О. С., Ярликова В. Д. Особливості комунікації фізичного терапевта з пацієнтами при наданні реабілітаційних послуг. Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини. 2022. № 12. С. 60–66.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter