Творчість видатного українського композитора, співака і диригента класика хорової поліфонії Дмитра Бортнянського, найбільше вплинула на вітчизняну музику загалом, зокрема на музику композиторів Галичини. Йому належить багато творів духовної і світської музики, характер якої пронизаний українською ментальністю, оптимізмом та душевною гармонією митця.
С. П. Людкевич акцентував увагу на необхідності глибокого й конкретного занурення у велику культурну скарбницю, що зосереджена в творах Д. Бортнянського, пошуку в ній джерел та основ національного відродження. Він закликав розвивати в сучасній українській музиці прогресивні традиції композитора, назвав його творчий спадок найкоштовнішим з усього того, що будь-коли мала вітчизняна музика [3].
Не поділяв захоплення Д. Бортнянським відомий музикознавець Ф. Стешко, який, незважаючи на важливе місце його творчості у богослужбовій музиці, наголошував, що композитор творив і надихався у чужому краї, тому стиль його є чужорідним [6, с. 3]. Загальновідомо, що Д. Бортнянський жив і працював у Санкт-Петербурзі. Та все ж у його творчості у 80-х роках ХVIII століття досяг завершення стиль української багатоголосої церковної музики.
Світогляд і музичні смаки Михайла Вербицького – священика, хорового диригента, громадського діяча, який став визначним українським духовним хоровим композитором, творцем хорового стилю в Галичині, були сформовані під впливом духовних концертів Д. Бортнянського з їх високопрофесійним багатоголоссям. Воно протиставлялося церковним одно- і двоголоссю.
Першим учителем композитора з музично-теоретичних дисциплін став дириґент перемишльського кафедрального хору і викладач школи, відомий чеський музикант, член Австрійського музичного товариства Алойзи Нанке, який, як згадував згодом М. Вербицький, відзначався великим музичним талантом, добре знав закони гармонії та, будучи всебічно освіченим, швидко збагнув стиль хорових творів Д. Бортнянського, відтак почав у його стилі писати і навчати учнів [5]. Крім того, М. Вербицький мав гарний голос, тому співав у хорі Перемишльської єпархії, а якому плекали культ композитора Д. Бортнянського.
М. Вербицький належить до тієї плеяди вітчизняних композиторів, які заклали основи нової композиторської школи. Вона увійшла в історію української музики під назвою «Перемишська» («Перемишльська»).
Цікаво, що «Перемишську» школу розкритикував український хоровий диригент, композитор, етнограф і письменник-мемуарист О. Кошиць, який написав про те, що її завданням було «завести правдивий хоровий спів українсько-київського зразку в Галичині», але реальна музична діяльність звелась, на його думку, зокрема до «співання творів безталанних європейських зайд» і творів М. Вербицького, тобто Д. Бортнянського, «перепущеного через пепсін його шлунку» [1, с. 13]. Крім цього неправомірного судження О. Кошиця існує також цілий ряд інших негативних резюме [2, с. 68-69].
Вплив Д. Бортнянського на творчість М. Вербицького проявляється по-різному: на інтонаційному рівні, через безпосереднє цитування окремих фрагментів духовних творів Д. Бортнянського, використання певних ритмоформул, у плані формотворення тощо. «Іже херувими» М. Вербицького, з його двох Літургій для мішаного і чоловічого хорів, аналогічні до будови «Херувимських» Д. Бортнянського. Обох композиторів зближує також наявність у творах засад класичного мислення, незважаючи на те, що М. Вербицький, як композитор, сформувався вже в епоху романтизму. Впливом Д. Бортнянського позначений і єдиний хоровий концерт М. Вербицького «Ангел вопіяше», перші такти першого розділу якого сповнені споглядально-молитовним настроєм, який є характерним для повільних частин концертів Д. Бортнянського [4, c. 13]. М. Вербицький написав значну кількість хорових церковних композицій, серед яких згадана Літургія для мішаного хору 1847 року до цього часу звучить у церквах, особливо на заході України.
Таким чином, рівень хорової колористики Д. Бортнянського є складовою світової музичної культури. М. Вербицький поставив його в один ряд із В. А. Моцартом і, будучи основоположником «Перемишської» школи, разом з іншими композиторами-засновниками зробив неоціненний внесок у розвиток професійної композиторської творчості на Галичині.
Список літератури:
1. Відгуки минулого. О. Кошиць в листах до П. Маценка.
2. Костюк Н. О. Богослужбова творчість українських композиторів 30-х років ХХ століття: контекст і тенденції. URL: http://www.baltijapublishing.lv/omp/index.php/bp/catalog/download/101/2564/5485-1?inline=1.
3. Людкевич С. Д. Бортнянський і сучасна українська музика. Музичний листок. 1925. Листопад. С. 2–6.
4. Новакович М. О. Галицька музика габсбурзької доби (1772-1918) в контексті явища національної ідентичності. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства. 17.00.03 – музичне мистецтво. Одеська національна музична академія ім. А. В. Нежданової. Одеса. 120 с. 33 с.
5. Новакович М. Михайло Вербицький. Ювілейні роздуми. Наше слово. № 10. 2015. URL: https://nasze-slowo.pl/mihaylo-verbitskiy/.
6. Стешко Ф. Березовський і Моцарт. Відбитка з Наукового Збірника УВУ в Празі. Т. ІІІ. Прага. 1942.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter