Словотвір сучасної української мови – це відкрита система, що збагачує мову лексичними засобами. На сьогодні найбільшою словотвірною категорією є категорія актанта (носія процесуальної ознаки), у якій можна виокремити низку словотвірних підкатегорій дериватем-іменників. На думку М.Я. Плющ більшість із них мотивовані дієсловами і складають такі узагальнені словотвірні підкатегорії: 1) назви особи як виконавця певної дії або роду її занаття; 2) назви особи як носія певної процесуальної ознаки, що визначає її поведінку [1, с. 39], що мають велику кількість словотвірних типів. Нашу увагу привернули назви осіб за кулінарними вподобаннями, оскільки ця група номенів в українському мовознавстві ґрунтовно досліджена ще не була.
Мета наукової розвідки – визначити найбільш поширені словотвірні типи та моделі назв осіб за кулінарними вподобаннями та простежити традиції їх використання в комунікативній практиці українців.
Споживання їжі є однією з життєво необхідних дій, притаманних людині. На сьогоднішньому етапі розвитку українського суспільства процес споживання їжі давно втратив свою первинну функцію і перейшов у ракурс захоплення, а інколи й мистецтва. Ця ознака лягла в основу називання осіб, зокрема, увагу українців перш за все привертала кількість спожитої людиною їжі. Більшість дериватів цієї семантичної групи є віддієслівними іменниками, що утворилися морфемним способом від стилістично нейтрального дієслова «їсти» у різних граматичних формах, або спільнокореневих дієслів. Серед цих дериватів переважають назви осіб, що вдаються до надмірного споживання їжі, утворені за такими словотвірними моделями:
1) «основа дієслова їд- + суфікс -ець, що вказує на характер діяльності особи» → їдець, причому, це слово означає як особу безвідносно до статі, яка споживає їжу, наприклад: Завжди є їдець на готовий хлібець (Українське народне прислів’я). В одну мить казаночок уже спорожнено й ретельно вимазано зсередини до останньої крупини. І сам їдець лежав поруч на своєму френчі, прикрившись білизною (В. Підмогильний «Місто»), так і того, хто любить добре поїсти. У комунікативній практиці українців потрапляємо на використання іншого варіанта цього деривата переважно з протилежним значенням «людина, що погано чи мало їсть», що формується його синтаксичним оточенням (означеннями, порівняльними зворотами тощо), наприклад: Такий з нього їдець, як той горобець (Українське народне прислівʼя). Дорош переказав, що він буде старатися, але що з нього поганий їдець, він не знає, чи господиня залишиться ним задоволена (Г. Тютюнник «Вир»);
2) «основа дієслова обʼїд-атися + Ø суфікс + закінчення -а» → обʼїда – «той, хто об’їдається, переїдає», або ж «основа дієслова обʼїд-атися+ суфікс –л(о)» → об'їда́ло – «той, хто кого-небудь об'їдає», наприклад: Кожний гість — се тільки об'їдало, що норовить побільше на дурничку з'їсти та випити (Гнат Хоткевич);
3) «основа дієслова ненаїд-атися + Ø суфікс» → ненаїда – «той, хто постійно хоче їсти чи не наїдається досита»: — От ненаїда! От обжера! — нарікає Андрій. — Нічого, — потішає Олекса, — то він з голоду; а він непоганий; часом оборонить. Завтра мій батько збирається по рибу, з ним підемо. Ви від якого місяця голодні? (В. Барка «Жовтий князь»). Цей ненаїда поки «умгу» скаже, півкабана з ратицями з'їсть, — напевне, в нього з живота випало дно (М. Стельмах «Чотири броди»). Зрозуміли гноми, що хтось обікрав їх! Хто це міг бути? – Хтось, кого вони добре знають і хто може заходити до класу, коли нікого нема! Всі кипіли обуренням – звичайно, це зробив ненаїда Товстопуз! Вони, гноми, його любили і доглядали, приносили йому найсмачнішу їжу і найцікавіші забавки, а він ВКРАВ у них останні солодощі! (Українська казка «Гноми та інші»). У наведених прикладах слова обʼїда, ненаїда вживаються для позначення осіб як чоловічої, так і жіночої статі, оскільки вони є іменниками спільного роду.
Серед назв осіб за особливостями споживання їжі наявні іменники, що утворилися від стилістично та емоційно маркованого дієслова «жерти», тобто «їсти жадібно, багато чого-небудь». У цьому дієслові поєдано семантику кількості та інтенсивності споживання їжі, що передається похідним від нього іменникам, а також негативне емоційно-експресивне забарвлення, що стосується особи-виконавця відповідної дії. Потрапляємо на деривати, утворені за такими словотвірними моделями:
1) «основа дієслова жер-ти + суфікс -ун» → жерун – «той, хто багато пожирає», наприклад: Не забули іще та нїколи і не забудуть того року, коли той жерун у червоні крапки обжер їх із шкури та костий, а коли прийшло ся його бити, показало ся, що не мав солонини за мізерного кота (Г. Понтоппідан «Глум долі»). Станіслав – їх чоловік, і чоловік гарний, чого ж вони побиваються за тим жеруном і женолюбом дрезденським? (Б. Лепкий «Полтава»). Цей іменник вживається для називання особи чоловічої статі з крайнє негативним емоційно-експресивним забарвленням. У «Тлумачному словнику української мови» [Т. 2, c. 552 ] потрапляємо на похідний від нього дериват для називання особи жіночої статі жерунка, утворений за допомогою суфікса -к-: Іскія скинула з себе серпанок і, чорна, голодна, ковтнула сонце, як вона звикла щодня се робити, та вічна жерунка сонця! (М. Коцюбинський «Сон»);
2) «основа дієслова обжер-тися + Ø суфікс+ закінчення -а» → обжера – «людина, яка багато й пожадливо їсть»: — От ненаїда! От обжера! — нарікає Андрій (В. Барка «Жовтий князь»). У мовленні цей дериват вживається переважно із негативним зневажливим відтінком;
3) «префікс не- + основа дієслова доконаного виду -нажер-» → ненажера – «той, хто багато їсть, кого важко нагодувати», нариклад: Щоразу до нього [стола] підходить цікавий ненажера і після пристрасного погляду на закуски й наливки відходить убік, тугіше підтягаючи пояска (Сава Голованівський);
4) «префікс про- + основа дієслова жер-ти + закінчення –а» → прожера – «те саме, що ненажера».
Серед назв осіб за кулінарними вподобаннями потрапляємо на деривати, утворені від дієслова «ласувати» за моделлю «усічена основа дієслова лас-увати + суфікс –ун» → ласун – «той, хто любить ласувати», наприклад: Ласун худобу всю на ласощі проїв; На старості — старців Повів! (Левко Боровиковський). Маленькі Кузьма з Люсею самі дуже люблять все солодке. Страшенні ласуни! (Олександр Копиленко). На базі назви особи чоловічої статі, за допомогою суфікса –к-утворився фемінітив → ласунка, наприклад: Ромка була ласунка і за гроші, які давала їй мати, купувала тістечка (Леонід Смілянський).
У семантичній групі назв осіб за кулінарними вподобаннями потрапляємо на складні деривати, що позначають:
1) тривалість/інтенсивність процесу споживання їжі, зокрема, складний іменник, утворений від дієслівно-прислівникового словосполучення «довго їсти», шляхом основоскладання довгоїд – «той, хто любить, не поспішаючи, трапезувати»;
2) тип улюблених страв чи продуктів, зокрема, складні іменники, утворені від дієслівно-іменникових словосполучень шляхом основоскладання з другою частиною –їд → м’ясоїд – «той, хто любить м'ясо або харчується ним (на відміну від вегетаріанця)»; борщоїд – «той, хто любить борщ»; кашоїд – «той, хто любить кашу або харчується кашею»; салоїд – «той, хто любить сало»; молокоїд – « той, хто харчується молочними продуктами»; куркоїд – «той, хто любить курятину»; рибоїд – «той хто надає перевагу рибним стравам» та ін. Звісно більшість із цих утворень мають розмовне походження і не зафіксовані у тлумачному словнику сучасної української мови.
Проаналізовані словотвірні типи стали настільки популярними в українців, що стійко закріпилися в комунікативній практиці й послугували базою для неморфологічного словотвору в інших семантичних групах дериватів. А. Поповський під час аналізу антропонімів з компонентом -їд- (-їж-), цілком вмотивовано доводить, що в живомовній стихії українського народу здавна побутували слова з достатньою характеристикою індивіда щодо споживання певних став (борщоїд, короїд, рибоїд, салоїд, солодкоїд, шкапоїд), ознаки ситості (об’їда), своєрідних харчових уподобань (жабоїд, крейдоїд, медоїд, молокоїд, холодноїд), чи їх несприйняття (неїжмак, неїжхліб), або темпів поїдання (скороїд). Ці назви закріплювані за носіями як прізвиська, а потім успадковані за родинами як прізвища: Бабоїд, Качкоїд, Квашоїд, М’ясоїд, Сироїд, Довгоїда.
А отже, семантична група назв осіб за кулінарними вподобаннями незначна за кількістю дериватів, однак складає науковий інтерес щодо вивчення ментальних традицій україців у галузі називання осіб за родом діяльності. Перспективним вважаємо дослідження семантичних типів назв осіб за перевагами у споживанні напоїв.
Список літератури:
1. Плющ М.Я. Граматика української мови. Морфеміка. Словотвір. Морфологія : підручник. 2-е видання, доповнене. Київ : Видавничий Дім «Слово», 2010. 328 с.
2. Поповський А. Дещиця про українські прізвища : монографія. Дніпро: Ліра, 2020. 300 с.
3. Словник української мови / Білодід І.К. та ін. [В 11 т.] (1970-1980).
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter