Великим викликом для людства, впродовж останніх десятиліть, стало глобальне потепління, що у зв’язку з сучасними швидкими темпами індустріалізації та урбанізації, зберігає негативну тенденцію щодо підняття середньої температури планети. Показник середньої температури планети є дуже важливим для забезпечення умов виживання усіх живих організмів, його підвищення навіть на 1 С призведе до проблеми зміни клімату, що в свою чергу, стане своєрідним тригером збільшення частоти, сили і появи нових зон уражень для різних кліматичних лих.
До таких природних катаклізмів відносяться повені, які з глобальним потеплінням стали ще більш загрозливішими. Особливо це стосується країн Південно-Східної Азії, Північної та Східної Європи, а також багатьох інших регіонів нашої планети які історично потерпають від повеней. До їх числа, відноситься і Україна, де подібні явища часто спостерігаються в її Північній і Західній частинах.
Повені є серйозною проблемою, яка призводить до не менш серйозних наслідків, до яких можна віднести забруднення джерел водопостачання, руйнування інфраструктури, опустелювання територій, загибелі людей, тощо. За оцінками Європейського Союзу у період 1980 по 2021 роки було зафіксовано приблизно 4300 смертей і 170 млрд євро збитків внаслідок повеней [1].
В 21 столітті більшість населення Землі проживає у містах, які невпинно зростають і збільшуються внаслідок швидких темпів урбанізації. Історично склалося, що впродовж усього свого розвитку людство переважно селилося в місцях близьких до джерел водопостачання. Таке розміщення надавало цінні дивіденди у вигляді питної води, транспортних зв’язків, оборони поселень, але в той же час було під загрозою ураження повенями. З процесом урбанізації міста нахлинула велика хвиля нових жителів, що стало причиною їх швидкого, подекуди хаотичного, збільшення. Міське середовище, на той час, розроблялося з повсюдним використанням водонепроникних і неекологічних будівельних матеріалів. Проте, з плином часу, така концепція неприйняття і захисту від води почала змінюватися в бік сумісного проживання з водою, перетворення недоліків на переваги, тобто застосування прийомів адаптації. Так, сучасне міське планування включає інтеграцію «синьої» інфраструктури, яка охоплює вище зазначені проблеми, що доповнює важливу, на сьогодні, концепцію сталого розвитку [2].
Однією з новітніх концепцій успішної адаптації та інтеграції водного ресурсу в систему міського середовища, є концепція «Sponge city»(місто-губка). Термін «місто-губка» вперше використовується в Китайській Народній Республіці, приблизно в 2013 році, а в 2015-2017 роках як стратегія вже широко застосовувалася в генеральних планах міст Китаю. Варто відмітити, що концепція «місто-губка» використовується в багатьох країнах світу, але з іншими назвами. Так наприклад, в Австралії це Water Sensitive Urban Design (WSUD) (переклад), в Велико Британії Sustainable Urban Drenage Systems (SuDS), а в американському місті Сіетл Natural Drenage Systems [3].
Основна ідея «міст-губок» зосереджена на вирішені ключових проблем пов’язаних з водою у високо урбанізованих районах, а саме: забруднення води, дефіцит води, підтоплення, тощо. Місто повинно як губка вбирати воду і потім застосовувати її у свої потребах (поливі «зеленої» інфраструктури, сільському господарстві, промисловості, побутовому використанні). Дана концепція не є лише однією технологією, а являється набором багатьох елементів об’єднаних в комплексний підхід для боротьби з повенями та їх наслідками. «Міста-губки» можуть використовувати різні елементи «зеленої» інфраструктури і архітектурного середовища, а саме: водно-болотні угіддя, зелені дахи і фасади, водопроникні тротуари, інфільтраційні та ретенційні колодязі і багато інших. Утворення великої кількості водопроникних поверхонь допомагаю спрямувати стічну воду до підземних резервуарів, де вона очищується для подальшого використання у різних сферах людської життєдіяльності. Крім цього, усі вище перелічені елементи легко інтегруються в інфраструктуру міста, покращуючи архітектурне середовище в цілому.
На сьогоднішній день, концепція «місто-губка» являється однією з найбільш доцільних для вирішення проблем утворених повенями та їх наслідками. Вона забезпечує не тільки пасивний захист від повеней для міської інфраструктури, а також удосконалює систему дренажу, покращує якість води і створює належні умови мікроклімату для жителів міста. Варто відмітити, що дана концепція, незважаючи на велику кількість плюсів, має одну проблему у своєму застосуванні, яка заключається в пошуку вільних площ для своїх елементів.
Висновок. Концепція «місто-губка» відображає механізм регуляції стихійними повенями, які небезпечні для урбанізованого середовища. Але з урахуванням регіональних особливостей «синьої» інфраструктури можна формувати систему циркуляції водних ресурсів усього регіону.
Список літератури:
1. EU measures to manage the risks floods pose to human health, the environment, the economy and cultural heritage. European Commission.
URL: https://environment.ec.europa.eu/topics/water/floods_en (дата звернення: 20.01.2024)
2. Zuhair A.R., Adnan S.A., Shakir A.A. A Review on Urban Planning and Its Role in Managing Flood Risks: Urban planning and construction, Vol. 1 No. 1 (2023).
DOI: https://doi.org/10.55121/upc.v1i1.104 (дата звернення: 20.01.2024)
3. Leah H. Urbanism 101: What is a Sponge City?. The Urbanist. URL: https://www.theurbanist.org/2023/02/08/urbanism-101-what-is-a-sponge-city/ (дата звернення: 20.01.2024)
______________________________
Науковий керівник: Криворучко Наталя Іванівна, кандидат архітектри, доцент кафедри Архітектури будівель і споруд ХНУМГ ім. О.М.Бекетова
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter