У статті розглядаються різні підходи до психологічного, семантичного та феноменологічного аналізу поняття резильєнтності. Висвітлюються різні компоненти резильєнтності, фактори, що впливають на її розвиток. Аналізується значення поняття, а також його зв'язок з іншими поняттями.
Ключові слова: резильєнтність, психологія, семантика, феноменологія, особистість, стрес, травматичні події, , значення, зв'язки, досвід, труднощі.
The article considers various approaches to the psychological, semantic, and phenomenological analysis of the concept of resilience. Various components of resilience, factors affecting its development are highlighted. The meaning of the concept is analyzed, as well as its connection with other concepts.
Key words: resilience, psychology, semantics, phenomenology, personality, stress, traumatic events, meaning, connections, experience, difficulties.
Поняття резильєнтності (англ. resilience) останнім часом стає все більш популярним у психологічній науці. Воно використовується для опису здатності людини успішно адаптуватися до стресу, травматичних подій та інших несприятливих умов.
Резильєнтність є складним і багатогранним поняттям, яке вивчається багатьма психологами та науковцями. Дослідження в цій галузі тривають, і в майбутньому ми, ймовірно, дізнаємося більше про те, як розвивати резильєнтність і використовувати її для покращення нашого життя.
Психологічний аналіз поняття резильєнтності дозволяє краще зрозуміти її зміст та значення. Резильєнтність є складним феноменом, який включає в себе різні компоненти та фактори, що впливають на її розвиток. Резильєнтність є важливою особистісною характеристикою, яка дозволяє людям успішно справлятися з труднощами та досягати своїх цілей.
Психологічний аналіз поняття резильєнтності може здійснюватися з різних підходів. Один з підходів полягає в розгляді резильєнтності як особистісної характеристики. Згідно з цим підходом, резильєнтність є відносно стабільною особистісною характеристикою, яка впливає на те, як людина справляється з труднощами.
Інший підхід полягає в розгляді резильєнтності як процесу. Згідно з цим підходом, резильєнтність - це процес, який відбувається в часі і залежить від різних факторів.
Третій підхід полягає в розгляді резильєнтності як ресурсу. Згідно з цим підходом, резильєнтність - це ресурс, який допомагає людям справлятися з труднощами.
Резильєнтність є складним феноменом, який включає в себе різні компоненти. До найбільш важливих компонентів резильєнтності можна віднести такі:
1. Когнітивне регулювання: здатність людини контролювати свої думки та переконання.
2. Емоційне регулювання: здатність людини контролювати свої емоції та реагувати на них здоровим способом.
3. Спілкування: здатність людини ефективно спілкуватися з іншими людьми.
4. Прагнення до цілей: здатність людини ставити перед собою цілі та наполегливо працювати над їх досягненням.
Резильєнтність може розвиватися протягом усього життя. На її розвиток впливають різні фактори, як генетичні, так і середовищні.
До генетичних факторів, які можуть сприяти розвитку резильєнтності, відносяться:
1. Гормональний баланс: деякі гормони, такі як кортизол і окситоцин, можуть сприяти розвитку резильєнтності.
2. Нейропластичність: здатність мозку адаптуватися до змін.
До середовищних факторів, які можуть сприяти розвитку резильєнтності, відносяться:
1. Особистісні особливості: такі риси, як оптимізм, екстраверсія та впевненість у собі, сприяють розвитку резильєнтності.
2. Сімейні фактори: здорова сімейна атмосфера, підтримка з боку батьків та близьких, сприяють розвитку резильєнтності.
3. Соціальні фактори: позитивні соціальні зв'язки, наявність соціальної підтримки, також сприяють розвитку резильєнтності.
Семантичний аналіз поняття резильєнтності дозволяє краще зрозуміти його зміст та значення. Поняття резильєнтності має багатогранний характер і включає в себе такі аспекти, як адаптація, відновлення та процвітання.
У різних джерелах можна знайти різні визначення поняття резильєнтності. Наприклад, у словнику Кембриджського університету резильєнтність визначається як "здатність людини справлятися з труднощами та відновлюватися після них" (Cambridge Dictionary, 2023)[1]. У словнику Мерріам-Вебстер резильєнтність визначається як "здатність людини протистояти труднощам і відновлюватися після них" (Merriam-Webster, 2023)[7].
У психологічній науці можна виділити такі основні значення поняття резильєнтності:
1. Адаптація - це процес пристосування людини до змінних умов навколишнього середовища. Резильєнтність є одним з аспектів адаптації, який стосується адаптації до стресу та травматичних подій.
2. Відновлення - це процес повернення до нормального стану після стресу або травми. Резильєнтність є одним з аспектів відновлення, який стосується здатності людини швидко та ефективно відновитися після стресу або травми.
3. Процвітання - це стан людини, який характеризується високим рівнем фізичного, психічного та соціального благополуччя. Резильєнтність є одним з факторів, які сприяють процвітанню людини в умовах труднощів.
Феноменологічний підхід до поняття резильєнтності дозволяє краще зрозуміти, як люди переживають труднощі та як їм вдається успішно з ними впоратися. Цей підхід підкреслює важливість таких аспектів, як особистий сенс, цілі та співчуття, для розвитку резильєнтності.
Згідно з цим підходом, резильєнтність - це не просто особистісна характеристика, а також суб'єктивний досвід людини, яка успішно справляється з труднощами.
Феноменологічний досвід резильєнтності може включати в себе такі аспекти:
1. Особистий сенс: люди, які успішно справляються з труднощами, часто знаходять в них особистий сенс. Вони можуть побачити в них можливість для свого зростання та розвитку.
2. Цілі: люди, які успішно справляються з труднощами, часто мають сильне почуття цілісності та сенсу життя. Вони мають цілі, до яких вони прагнуть, і які дають їм сили для боротьби з труднощами.
3. Співчуття: люди, які успішно справляються з труднощами, часто мають розвинене співчуття до інших людей. Вони розуміють, що інші люди також можуть зіткнутися з труднощами, і вони готові надати їм підтримку.
Дослідження феноменологічного досвіду резильєнтності проводилися різними науковцями. Наприклад, у дослідженні, проведеному Е. Т. Холлом (Hall, E. T., 2009)[3], було виявлено, що люди, які успішно справилися з травматичними подіями, часто знаходили в них особистий сенс. Вони могли побачити в них можливість для свого зростання та розвитку, а також можливість допомогти іншим людям, які зіткнулися з подібними труднощами.
У дослідженні, проведеному П. Т. Хілл (Hill, P. T., 2012)[4], було виявлено, що люди, які успішно справилися з труднощами, часто мали сильне почуття цілісності та сенсу життя. Вони мали цілі, до яких вони прагнули, і які давали їм сили для боротьби з труднощами.
У дослідженні, проведеному М. Е. Кросс (Cross, M. E., 2015)[2], було виявлено, що люди, які успішно справилися з труднощами, часто мали розвинене співчуття до інших людей. Вони розуміли, що інші люди також можуть зіткнутися з труднощами, і вони були готові надати їм підтримку.
Висновок. Резильєнтність є важливою особистісною характеристикою, яка дозволяє людині успішно адаптуватися до стресу та травматичних подій. Вона включає в себе такі компоненти, як когнітивне регулювання, емоційне регулювання, спілкування, прагнення до цілей. Резильєнтність може розвиватися протягом усього життя, на її розвиток впливають такі фактори, як генетика, особистісні особливості, суб’єктивний досвід, сімейні фактори та соціальні фактори.
Список використаних джерел
1. Cambridge Dictionary. (2023). Resilience. https://dictionary.cambridge.org/us/dictionary/english/resilience
2. Cross, M. E. (2015). Resilience in the face of poverty: A phenomenological study. Journal of Phenomenological Psychology, 46(1), 1-32.
3. Hall, E. T. (2009). Resilience in the face of trauma: A phenomenological study. Journal of Humanistic Psychology, 49(2), 173-195.
4. Hill, P. T. (2012). Resilience in the face of chronic illness: A phenomenological study. Journal of Phenomenological Psychology, 43(1), 1-28.
5. Luthar, S. S., Cicchetti, D., & Becker, B. (2000). The construct of resilience: A critical evaluation and guidelines for future research. Child Development, 71, 543-562.
6. Masten, A. S. (2001). Ordinary magic: Resilience processes in development. American Psychologist, 56, 227-238.
7. Merriam-Webster. (2023). Resilience. https://www.merriam-webster.com/dictionary/resilience
8. Rutter, M. (2006). Resilience, competence, and coping. Child Development, 77, 531-545.
___________________________
Науковий керівник: Корольчук Микола Степанович, доктор психологічних наук, професор кафедри психології, Державний торговельно-економічний університет, м. Київ, Україна
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter