Під поняттям «суддівська етика» варто розуміти певну систему основних принципів регламентації поведінки суддів у судовому засіданні, в суді та позасудової поведінки, що сформульовані з урахуванням особливостей професійної діяльності судді та взаємодіють із метою збільшення цінності наявних правових норм та правил поведінки для суддів [1, с. 196].
Поведінка судді регулюється етичними вимогами, які включають в себе набір моральних норм для оцінки його дій у контексті цінностей, таких як справедливість, незалежність, неупередженість, чесність тощо. Закріплені вони в Кодексі суддівської етики, затвердженому ХІ з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, та в багатьох міжнародних актах, наприклад, Основні принципи незалежності судових органів, прийняті сьомим Конгресом ООН із профілактики злочинності й поводження з правопорушниками в 1985 р. і схвалені резолюціями № 40/32 та № 40/146 від 29 листопада 1985 р. і 13 грудня 1985 р. Генеральної Асамблеї ООН, а також Бангалорські принципи поведінки суддів тощо[1, с. 197].
Висновки Першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів «Правила етичної поведінки суддів, їх застосування та додержання», зокрема положення п.6, акцентують на тому, що досить важливо не плутати етичні принципи з дисциплінарними питаннями. Етичні принципи виникають із загального професійного досвіду всіх суддів та введені з метою сприяння правосуддю, а також поліпшення розуміння роботи суддів. Окрім того, їх завданням є вдосконалення суддівської культури. Специфіка статусу суддів впливає на формулювання підстав дисциплінарної відповідальності суддів, а також на суб’єктів, що можуть порушити питання про дисциплінарну відповідальність суддів, та на органи, які мають повноваження розглядати такі справи [2, с.64].
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 106 "Про судоустрій і статус суддів" України, у разі умисного або грубої недбалості судді, який приймав участь у прийнятті рішення, що призвело до грубого порушення закону або порушення прав людини та основних свобод, є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя проводять дисциплінарні процедури згідно із Законом України "Про Вищу раду правосуддя". Однак, згідно зі статтею 4 Кодексу суддівської етики, порушення етичних норм, встановлених самим суддею, не можуть бути самі по собі підставою для дисциплінарної відповідальності та не визначають ступінь вини суддів. Закон України "Про судоустрій і статус суддів", а саме частину 1 статті 57, встановлює, що особа, призначена на посаду судді, отримує повноваження після складання присяги, яка зобов'язує суддю дотримуватися етичних принципів та правил поведінки судді[3].
Венеціанська комісія наголошувала, що порушення присяги судді є занадто неоднозначним поняттям для того, щоб служити стандартом у звільненні суддів з посад. У вирішенні справи "Олександр Волков проти України" (9 січня 2013 року, скарга № 21722/11) Європейський суд з прав людини висловив занепокоєння щодо використання порушення присяги як підстави для звільнення суддів, а також можливості широкого тлумачення цього поняття [4, с.94]. З цього приводу вказано, що наразі в списку підстав для звільнення суддів відсутня така, як порушення присяги.
Процедура притягнення судді до дисциплінарної відповідальності розпочинається за таких процесуальних підстав:
1) наявності скарги, де повідомляється про вчинення суддею дисциплінарного проступку;
2) звернення до Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя із заявою про виявлення в діях судді дисциплінарного проступку;
3) звернення з дисциплінарною скаргою до Вищої ради правосуддя Комісії з питань доброчесності та етики чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України [5, с.271].
Звернемось до практики на прикладі Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.01.2019 р. Коротко про обставини справи. Суддя опублікувала на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook допис, де разом із зображенням отари овець оголосила про проходження зібрань суддів. Згідно з позицією Вищої ради правосуддя та її Третьої Дисциплінарної палати, висловлення суддею презирливого ставлення до своїх колег-суддів, зокрема порівняння їх із вівцями, що традиційно українське суспільство сприймає як образу, виходить за межі припустимого використання свободи слова та вважається порушенням норм суддівської етики. На думку Вищої ради правосуддя, такі дії завдали шкоди авторитету правосуддя [6].
Верховний Суд зазначив, що згідно з п. 2 ч. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів [3]. Верховний Суд, відсилаючись до Бангалорських принципів поведінки суддів також наголошує, що дотримання етичних норм та їх демонстрація є невід'ємною частиною діяльності суддів.
Відповідно до позиції, висловленої Верховним Судом, встановлення в діях судді ознак порушення правил суддівської етики, передбачених Кодексом суддівської етики, не є достатнім фактором для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що участь судді у соціальних мережах, інтернет-форумах, застосування суддею інших форм спілкування в мережі інтернет є допустимими, проте суддя може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади.
Оцінювання того, чи було порушення етичних правил суддею та чи завдало це шкоди авторитету судді чи авторитету правосуддя через публікації в соціальних мережах або в інтернеті, є суб'єктивним та має враховувати конкретні обставини ситуації та суспільний контекст. Велика Палата Верховного Суду вказала, що висновок Вищої ради правосуддя не був достатньо обгрунтований і що етичне порушення суддею не вплинуло на авторитет правосуддя через те, що оцінка була надана його колегами-суддями в соціальних мережах.
Отже, суддівська етика є різновидом професійної етики та покликана регулювати поведінку особи як представника певної професійної спільноти, об’єднаної єдиними засадами стосовно моральних вимог, що пов’язані із певним родом діяльності. Авторитет суду та його рішень залежить від авторитету судді, його поведінки як у сфері судочинства, так і поза межами його службової діяльності. Недотримання етичних стандартів, встановлених Кодексом суддівської етики, не можуть самі по собі бути підставами для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та визначати ступінь їх вини. Проаналізувавши судову практику, практику Вищої ради правосуддя, варто зробити висновок, що порушення суддею етичних правил та завдання цим шкоди авторитету судді або авторитету правосуддю, є оціночним і має враховувати конкретні обставини ситуації та суспільний контекст.
Список літератури:
1. Овсяннікова О. Професійна етика суддів та працівників суду як чинник, що впливає на формування громадської думки. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 8. 196-200 с. Режим доступу: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2016/08/39.pdf
2. Практично-методичний посібник викладача «Суддівська етика». Київ. 2016 р. 273 с. Режим доступу: https://newjustice.org.ua/wp-content/uploads/2018/05/Curriculum_Jud_Ethics_print.pdf
3. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 31, ст.545. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text
4. Прилипко С. М. Присяга суддів: теоретичні та практичні питання. 2016 р. 93-97 с. Режим доступу: http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/5033/1_p108-112.pdf
5. Бондарчук Р.А. Особливості процедури притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та шляхи її удосконалення. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 5. С. 270–273. Режим доступу: http://www.lsej.org.ua/5_2020/69.pdf
6. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.01.2019. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/79472855
______________________
Науковий керівник: Якимчук Світлана Олексіївна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права та процесу, адвокат
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter