Вступ. Організація та вдосконалення медичного обслуговування в комунальних некомерційних медичних установах є важливим аспектом сучасної системи охорони здоров'я, оскільки ці установи відіграють ключову роль у забезпеченні доступної та якісної медичної допомоги для населення [1, с. 23, 2, с. 109]. Будь-яка добре функціонуюча система охорони здоров'я повинна бути органічною, злагоджено діючою структурою, що передбачає відповідний ступінь взаємодії виробників медичних послуг як з точки зору координації між рівнями надання допомоги, так і в плані забезпечення оптимальності маршруту переміщення пацієнтів усередині системи.
Медичний маршрут пацієнта можна умовно розділити на «маршрут захворювання», яке розвивається певним чином, зазнаючи кількісних і якісних змін [3, с. 59], і маршрут переміщення пацієнтів по організаційних структурах системи охорони здоров'я безпосередньо сам медичний маршрут.
Медичний маршрут пацієнта являє собою послідовність обслуговування пацієнта, що звернувся до лікувального закладу, і відтворює організаційну технологію надання медичної допомоги.
У правильно організованій системі охорони здоров'я маршрут захворювання повинен відповідати медичному маршруту, тобто в лікувальних закладах визначеного рівня повинні лікуватися пацієнти з відповідною патологією і ступенем важкості захворювання. Пацієнту повинна забезпечуватися наступність медичної допомоги протягом усього лікувально- діагностичного процесу, у якому кожен медичний працівник грає строго відведену йому роль [4, с. 5, 5, с. 52].
Такий підхід до організації комплексного, цілісного процесу надання медичної допомоги, що задовольняв би потреби і пацієнтів, і провайдерів медичних послуг, у США позначається як «система керованої медичної допомоги», у Європі «система інтегрованої допомоги». Ключова роль у такій системі належить лікарям первинної ланки. Модель комплексного ведення пацієнтів дозволяє лікарям здійснювати функцію координації і керування медичними маршрутами пацієнтів. Подібна схема роботи лікарів первинної ланки використовується для контролю обсягів спеціалізованих та стаціонарних медичних послуг і дозволяє визначати весь спектр медичної допомоги, що надається пацієнтам [5, с. 52].
Було досліджено маршрут пацієнта з групи ризику виникнення цукрового діабету та пацієнтів, що вже мають встановлений діагноз.
Матеріали та методи. Дослідження медичних маршрутів пацієнтів полягає у вивченні організації надання медичної допомоги населенню. Цей підхід спрямований на визначення ефективності та доступності медичних послуг.
Безпосереднє спостереження за наданням медичної допомоги на різних рівнях медичного обслуговування є додатковим інструментом для вивчення організації медичної допомоги та виявлення можливих компонентів, що потребують покращень.
Експертні оцінки використовуються для об'єктивного аналізу якості медичної допомоги та визначення шляхів її поліпшення. Цей метод базується на думках та досвіді висококваліфікованих експертів у сфері охорони здоров'я.
Медико-статистичний метод використовується для аналізу показників використання ресурсів охорони здоров'я та порівняльного аналізу результатів наукових досліджень.
Результати. У нашому дослідженні розробка маршруту пацієнта, що відноситься до групи ризику з виникнення цукрового діабету, зіграла ключову роль у покращенні нашого розуміння щодо профілактики та раннього виявлення захворювання. Даний маршрут включає в себе фактори ризику що спричиняють дане захворювання та алгоритм дій лікаря для подальшого дообстеження пацієнта. Важливість створення даного маршруту полягає в його багатогранній корисності, що дозволяє проводити комплексне обстеження та аналіз різних факторів, що впливають на перебіг захворювання.
Аналізуючи організацію медичного обслуговування населення нами встановлено необхідність її оптимізації для покращення якості, ефективності та доступності медичних послуг. Ключовими аспектами оптимізації медичного обслуговування стали: проактивна профілактика та активне виявлення пацієнтів з неінфекційними захворюваннями, на прикладі цукрового діабету; запровадження технологій, які дозволяють здійснювати консультації та обмін медичною інформацією віддалено, це збільшує доступність медичних послуг, особливо для тих, хто проживає в віддалених районах; чіткий розподіл між рівнями медичної допомоги та маршрут пацієнта з встановленим діагнозом цукровий діабет; використання в роботі виключно доказових методів лікування. Інтеграція новітніх технологій та наукових досягнень дозволяє покращити методи лікування, діагностику та надання медичних послуг.
Висновки: Вивчення медичних маршрутів показало, що переважна більшість пацієнтів несвоєчасно звертається за медичною допомогою та нехтують профілактичними оглядами. Несвоєчасність звернень пацієнтів призводить, з одного боку до переходу захворювання в більш важку стадію, з іншого – до деформації структури медичних послуг, оскільки в структурі первинних звернень займають візити до спеціалізованих та стаціонарних служб.
Оцінюючи якість надання медичної допомоги пацієнтам можна виділити наступні рекомендації, які сприятимуть підвищенню рівня скринінгу на цукровий діабет у групі ризику: провести інформаційну кампанію щодо підвищення обізнаності населення про фактори ризику розвитку цукрового діабету та важливість скринінгу; розробити програму мотивації пацієнтів до скринінгу, наприклад, шляхом надання пільгових умов або безкоштовного скринінгу для окремих категорій населення. Важливим є проведення лекцій та семінарів про фактори ризику розвитку цукрового діабету та важливість скринінгу для населення, зокрема для пацієнтів з групи ризику, співпрацювати з місцевими органами влади та громадськими організаціями для проведення інформаційних кампаній.
Використана література:
1. Касянчук В.В., О. М. Бергілевич, О. І. Сміянова Впровадження системи управління якістю у лікувально-профілактичних організаціях ISO 9001:2015: навчальний посібник за ред. проф. В. А. Сміянова. Суми : Сумський державний університет. 2019. 246 с.
2. Керецман А. О., Рогач І.М., Фегер О. В. Соціальна медицина та ООЗ. Модуль ІІІ. Методичні рекомендації. Ужгород. 2020. 109 с.
3. Мороз Г. З., Гідзинська І. М., Безугла М. В. Розробка та впровадження локальних протоколів медичної допомоги: світовий та український досвід. Сучасні аспекти військової медицини. 2012. №. 19. С. 59-66.
4. Лехан В. М., Слабкий Г. О., Шевченко М. В. Стратегія розвитку системи охорони здоров'я: український вимір. Україна. Здоров'я нації. 2010. № 1. С. 5-23.
5. Черкашина Л. В. Розробка пацієнт-орієнтованої стратегії інтегрованого ведення хворих на первинному рівні медичної допомоги: дослідження медичних маршрутів при хронічній екземі. Сімейна медицина. 2018. №. 6. С. 52-55.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter