Актуальність. Серед численних вісцеральних уражень, які впливають на загальну тривалість життя при алкоголізмі, патології печінки відводиться провідне місце. За останніми оцінками, у країнах з високим рівнем доходу близько 60‒80 % випадків смерті від хвороб печінки пов’язано з надмірним вживанням алкоголю [1]. Сучасні підходи до лікування хвороб печінки алкогольного ґенезу спрямовані на усунення або послаблення провокуючих чинників, які призводять до розвитку метаболічних уражень печінки, та на проведення патогенетичної терапії шляхом застосування гепатопротекторів [2]. Переважній більшості критеріїв «ідеального» гепатопротектора відповідає метадоксин (піридоксин–L–2–пірролідон–5–карбоксилат), який має унікальний спектр фармакологічної дії [3]. Дезінтоксикаційний, антистеатозний, антихолестатичний, протизапальний та інші ефекти метадоксину забезпечують широкі можливості його застосування у терапевтичній практиці, але роль метадоксину у профілактиці хвороб печінки на сьогодні вивчена недостатньо.
Мета дослідження: на підставі експериментальних досліджень оцінити профілактичну дію метадоксину на біохімічні показники цитолізу та холестазу, а також синтетичної функції печінки у сироватці крові щурів на тлі дії чинника алкогольного ураження печінки.
Матеріали та методи дослідження. Експериментальні дослідження проведено на 18 самцях щурів лінії Вістар масою 200−240 г. Експериментальну модель «алкогольного гепатиту» відтворювали шляхом повторного введення 40 %-ного водного розчину етанолу у дозі 6 г/кг, внутрішньошлунково, щурам протягом 7 днів. Водний розчин метадоксину вводили у профілактичному режимі у дозі 90 мг/кг, внутрішньошлунково, за 30 хв до введення етанолу. Тваринам контрольної групи вводили внутрішньошлунково стерильну дистильовану воду. Свіжоприготований водний розчин метадоксину або стерильну дистильовану воду вводили із розрахунку 0,01 мл/г маси тіла тварини. Ферментативно-колориметричні методи використовували для визначення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрасферази, γ-глутамілтранспептидази, каталази, лужної фосфатази, вмісту загального холестерину, тригліцеридів, сечовини, глюкози. Прямі колориметричні методи використовували для визначення концентрації загального білка, альбуміну, загального білірубіну, креатиніну, церулоплазміну.
Результати. У групі тварин з алкогольним ураженням печінки відмічається статистично вірогідне підвищення активності аспартатамінотрансферази на 21 %, γ-глутамілтранспептидази в 2,8 раза, зниження активності каталази на 27 %, підвищення рівня церулоплазміну на 65 %, зниження рівня сечовини на 34 %, креатиніну на 29 % порівняно до контролю, в той час як у групі тварин, яким вводили метадоксин, значення досліджуваних показників утримуються на рівні значень цих показників у контрольній групі тварин (р<0,05). Позитивний профілактичний вплив метадоксину на досліджувані біохімічні показники пояснюється цитопротективним, мембраностабілізуючим, антихолестатичним, енергетичним, протизапальним, протиалкогольним та дезінтоксикаційним ефектами метадоксину.
Профілактичне введення метадоксину попереджує етаноліндукований розвиток гіпохолестеринемії за рахунок антиоксидантної та мембраностабілізуючої дії метадоксину. Статистично вірогідне підвищення на 37 % (р<0,05) рівня загального холестерину у крові тварин, які отримували метадоксин, порівняно до контролю, ймовірно, пов’язано з етаноліндукованим підвищенням рівня тригліцеридів, які, як відомо, у складі ліпопротеїнів дуже низької щільності транспортують холестерин із печінки до системного кровотоку.
Метадоксин зменшує вираженість порушень рівнів загального білірубіну та тригліцеридів у сироватці крові щурів. Рівень загального білірубіну у групі контрольної патології є вищим в 5,2 раза за даного показника у групі контролю, в той час як рівень загального білірубіну у групі тварин, які отримували метадоксин, перевищує даний показник у групі контролю в 3,9 раза (р<0,05). Тенденція до зниження рівня жовчного пігменту у сироватці крові тварин, які піддавалися впливу метадоксину, порівняно до групи контрольної патології, пояснюється мембраностабілізуючою дією метадоксину. Вміст тригліцеридів у тварин, які отримували етанол, перевищує контрольне значення в 3,2 раза, проте рівень тригліцеридів у тварин, яким попередньо вводили метадоксин, є вищим за даний показник у групі контролю в 2,4 раза (р<0,05). Тенденцію до зниження вмісту тригліцеридів у крові тварин на тлі дії метадоксину порівняно до групи контрольної патології можна пояснити антистеатозною дією метадоксину.
Введення метадоксину у профілактичному режимі не запобігає порушенню активності аланінамінотрасферази та рівня глюкози (р<0,05).
Введення етанолу тваринам групи контрольної патології не привело до статистично вірогідних змін активності лужної фосфатази та рівня альбуміну (р0,05), отже оцінити профілактичний вплив метадоксину на дані показники виявилося неможливим.
Як у групі контрольної патології, так і у групі тварин, які отримували метадоксин, підвищений рівень загального білка у сироватці крові забезпечується вкладом у цей показник білкових маркерів цитолізу та холестазу, які вийшли у кров (р0,05). З огляду на це можна дійти висновку, що цей показник не є індикатором білковосинтетичної функції печінки у відтвореній моделі алкогольного ураження печінки.
Беручи до уваги відсутність порушення активності таких ензиматичних маркерів цитолізу, як аспартатамінотрансфераза, γ-глутамілтранспептидаза, каталаза, у тварин, яким попередньо вводили метадоксин, можна припустити, що у цієї групи тварин за біохімічними показниками вираженість цитолізу є значно меншою порівняно до тварин контрольної патології. З огляду на те, що профілактичне введення метадоксину попереджує розвиток гіпохолестеринемії, зміни активності γ-глутамілтранспептидази, рівня церулоплазміну та зменшує вираженість змін рівнів білірубіну та тригліцеридів у сироватці крові тварин, можна припустити, що у тварин, які отримували метадоксин, за біохімічними показниками вираженість синдрому внутрішньопечінкового холестазу є меншою порівняно до тварин контрольної патології. Враховуючи відсутність порушення рівнів сечовини та креатиніну у сироватці крові тварин, які отримували метадоксин, можна припустити, що у цієї групи тварин вираженість порушення білковосинтетичної функції печінки є значно меншою порівняно до тварин контрольної патології.
Висновки. Метадоксин при профілактичному введенні щурам на тлі дії чинника ураження печінки алкогольного ґенезу повністю не запобігає метаболічному ураженню печінки, але значно зменшує вираженість біохімічних порушень у печінці тварин.
Список літератури:
1. Hydes T, Gilmore W, Sheron N, Gilmore I. Treating alcohol-related liver disease from a public health perspective. J Hepatol. 2019. 70(2). Р. 223‒236. URL: https://www.journal-of-hepatology.eu/action/showPdf?pii=S0168-8278%2818%2932520-0 (дата звернення: 21.01.2024)
2. Stoklosa Ted M., Morley Kirsten C., Volovets Anastasia, Haber Paul S. Pharmacotherapy for Alcohol Use Disorder in the Context of Liver Disease. Current Addiction Reports 2018. 5(2). P. 287–296. URL: https://doi.org/10.1007/s40429-018-0211-1 (дата звернення: 21.01.2024)
3. Карпова О. В., Борисюк И. Ю., Головенко Н. Я. Метадоксил (АЛКОДЕЗ® ІС): от молекулы к лекарственному средству. Вісник психіатрії та психофармакотерапії. 2013. № 2 (24). С. 4–10.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter