Модернізація національної економіки, її інноваційно-інвестиційній розвиток потребує значних фінансових ресурсів, стабільності розвитку фінансово-економічної галузі, своєчасності розрахунків між господарюючими суб’єктами. В умовах ринкової економіки все частіше постає проблема формування професійного вексельного ринку. Вексель - унікальний фінансовий інструмент здатний подолати не лише організаційні труднощі, а й забезпечити вирішення складних господарських та фінансових питань, вирішити проблему неплатоспроможності, сприяти підвищенню оборотності обігових коштів, стримати темпи інфляції.
Дослідження у цій сфері активно здійснюють зарубіжні та вітчизняні вчені, зокрема: В. Астахов, С. Барац, В. Барбара, О. Бандарук, О. Василик, В. Васильєва, М. Вульчин, Н. Галушка, В. Гордон, Н. Дубенко, А. Демківський, С. Кремер, П. Маслова, Є. Мізіковський, М. Ніконова, І. Олійник, О. Опалов, С. Пилипчук, Д. Равкін, А. Римарук, Т. Рудненко, Ю. Цитович, Ю. Червінка, Г. Шершеневич та ін. Проте недостатньо розробленими є питання щодо перспектив розвитку вексельного обігу в Україні.
Вексель – найважливіший спосіб оплати товарів і послуг, які отримуються в кредит і оплачуються готівкою негайно. Вони виробляються на основі взаємної довіри між суб’єктами ринкових відносин і відіграють певну роль в обігу, є різновидом кредитної валюти, яка передує паперовим грошам.
Вексель – це письмове боргове зобов’язання, оформлене у встановленій законодавством формі, що дає власнику безумовне право вимагати суму, визначену особою, яка видає або приймає борг, через певний строк або наперед. Особа, яка видає платіжний переказ, називається емітентом; особа, яка акцептує вексель, є векселедержателем.
Історія виникнення векселя сягає часів Середньовіччя, а саме XVI ст. Багато вчених, таких як Г. Шершеневич, М. Беляков, Р. Аношкін, А. Лемківський, Ю. Мороз, стверджували, що батьківщиною векселя є Італія. Поява векселя саме в цій країні була викликана потребами торгівлі, передусім ярмаркової, що бурхливо розвивалась. Італія вважалась центром економічного життя, оскільки мала вигідне географічне положення на перехресті шляхів торгівлі, що зв’язували Західну Європу із Сходом [4, с. 66].
Нині українське законодавство містить багато нормативно-правових документів, що регулюють здійснення вексельних операцій.
В Україні використовуються два типи векселів: простий та переказний.
На сьогодні існує ряд проблеми вексельного обігу в Україні:
• під час загальноекономічної кризи векселедавці намагалися погасити вексель не грошима, а товарами;
• часто векселі і зовсім відмовляються приймати, тому потрібно дуже добре знати і дотримуватися процедури пред’явлення векселя до оплати й протесту;
• арбітражний суд не завжди може захисти ти права векселетримача, якщо він припустився грубої необережності;
• ділова порядність знаходиться не на найвищому рівні [5, с. 100].
Розвиваючи ринкові відносини та посилюючи динамізм вітчизняної економіки, вексель може знову стати в центрі уваги з таких причин:
• по суті, це один з самих безпечних цінних паперів, який дозволяє швидко вирішувати багато складних економічних і фінансових проблем;
• більшість комерційних банків України та підприємницькі установи накопичили певний досвід використання векселів для ведення бізнесу;
• вексель до сьогоднішнього дня розглядається українським урядом як один із основних засобів погашення боргу підприємств та виходу із платіжної кризи;
• якщо взяти до уваги велику кількість нормативно-правових актів, які регулюють випуск і використання векселів, то можна сказати, що в Україні створено найкращу правову базу для цього. Але все ж таки вона має бути дуже детальною і доповненою, у тому числі з точки зору гармонізації з чинним законодавством [7, с. 20].
Наразі єдиного національного реєстру векселів не створено, що в свою чергу ускладнює контроль їх випуску та обігу. Крім обслуговування товарних операцій, векселі сьогодні в Україні використовуються в тих сферах, де їх використання не відповідає класичним принципам вексельного права, а саме: у бюджетно-податкових відносинах (наприклад, ПДВ, пенсійні, акцизні) тощо. Однак, незважаючи на їх широке використання, законодавче регулювання обігу векселів є суперечливим і невимовним. Насамперед це стосується сфери оподатковування, де скупі формулювання законів ставлять у безвихідь навітьдуже досвідчених бухгалтерів і фахівців з оподатковування. Це, у свою чергу, дає велике поле для роз’яснень податкових органів, що за останні декілька років неодноразово змінювали свою позицію по ключових проблемах оподатковування вексельних операцій [6].
Основним документом, що визначає умови і порядок випуску й обіг цінних паперів, є Закон України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» від 23 лютого 2006 року № 3480-IV, статтею 8 якого вексель віднесений до цінних паперів [2].
Вексель – це дуже цікавий фінансовий інструмент, який поєднує в собі кілька функцій: гарантію, боргове зобов’язання та платіжний інструмент. На основі цих атрибутів векселі можуть бути предметом договорів купівлі-продажу, а гарантії замовлення можуть допомогти зменшити дебіторську та кредиторську заборгованість.
Кредитний характер векселів дає змогу отримувати товари, роботи, послуги на умовах відстрочки, що фактично збільшує оборотні кошти суб’єкта господарювання. Вексель дуже відрізняється від інших цінних паперів тим, що всі, хто його підписує, несуть солідарну відповідальність. Це забезпечує підвищену ліквідність, оскільки є можливість стягнути вексель з найбільш платоспроможного боржника за векселем, обраним віковим власником. Усі спори мають розглядатися в суді. Також не мало важливим є те, що вексель оплачується лише готівкою. Уніфіковане законодавство вимагає від платників сплачувати векселі добровільно або через суд [4, с. 81].
Чинне законодавство України, що регулює обіг векселів, передбачає, що векселі виписуються лише на надані товари, надані послуги, виконану роботу – так звана «товарність» векселів. У більшості країн, які приєдналися до Женевської конвенції 1930 року, не було вимог щодо товарності векселя, а випуск фінансових інструментів був дозволений законом.
Завдяки наведеним характеристикам використання векселів може сприяти вирішенню проблем, які заважають економічному розвитку України в умовах правового обігу.
Організація вексельного плану є одним із способів поповнення власних оборотних коштів у системі внутрішнього ринку. Програма векселів – це набір операцій з векселями, обраних суб’єктами, які виконують і швидко вирішують поточні фінансові питання.
Публічне впровадження системи векселів допомагає ефективно побудувати позитивний інвестиційний профіль для суб’єкта господарювання, забезпечуючи тим самим довгостроковий, дешевший вид фінансування – облігаційні позики.
Важливо відзначити, що висока вартість кредитних ресурсів спричинена такими об’єктивними факторами, як недовіра вкладників, погане фінансове становище позичальників, і не може бути швидко подолана. Вартість кредитних ресурсів можна знизити шляхом введення векселів. Замість готівки, яка надається позичальнику в позику, вексель, гарантований банком, дає можливість позичальнику (за рахунок нижчої вартості послуг забезпечення, ніж кредит) знизити вартість позики на 30-50%. Особливо це стосується сільськогосподарського виробництва.
Необхідні умови для фактичного зниження вартості запозичених ресурсів – активний обіг векселів, організація вексельних програм. Запровадження нових банківських продуктів: авального та акцептного кредитування також сприятиме зниженню вартості запозичень за рахунок скорочення внутрішніх витрат банків завдяки поєднанню двох операцій: авалювання векселя та надання кредиту для наступної оплати векселя в одному договорі [4, с. 183-184].
Заходи, спрямовані на подолання проблем, що заважають розвитку вексельного ринку, передбачають:
• приведення національного законодавства, що регулює обіг векселів, у відповідність до Женевських вексельних конвенцій 1930 р.;
• гармонізацію національного законодавства;
• вдосконалення нормативної бази НБУ і ДКЦПФР з метою зниження непродуктивних витрат, спрощення та скорочення процедур про ведення операцій і збільшення обсягів операцій [7, с. 101].
Отже, аналіз ситуації у сфері вексельного обігу свідчить, що посилення вексельного обігу в Україні гальмують масові зловживання окремими суб’єктами вексельного обігу, слабкий нагляд, і формування інструментів для оплати купюр негативного іміджу.
Невиконання органами виконавчої влади рішень Президента України, Верховної Ради України та норм українського законодавства щодо вдосконалення законодавства про векселі та їх обіг в державі, недостатня поінформованість учасників векселів та їх неспроможність сприяти розвитку цивілізованого вексельного обігу в Україні.
Висновки. Отже, якщо раніше у вексельному обігу в Україні було більше проблем, ніж перспектив, то сподіватимемося, що відтепер, навпаки, проблем стане менше, а оптимізму і перспектив – більше. Тому, слід наголосити, що регулювання вексельного обігу за допомогою операцій комерційних банків набуває суворо визначеного і впорядкованого характеру.
Якщо взяти до уваги, що без вексельного обігу підприємства України нині чекають їх місяцями, то це велике благо; вексельна форма безготівкових розрахунків компенсує постачальнику тимчасове відволікання коштів з його господарського обороту, відшкодовує затрати виробництва та обігу і значною мірою гарантує отримання чистого доходу у вигляді прибутку
Список літератури
1. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. (станом на 01.01.2022 р.). URL: http://zakon1.rada.gov.ua (дата звернення: 21.01.2024).
2. Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товаринх ринків. Закон України від 30 жовтня 1996 р. №448/96-ВР UPL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/448/96 (Дата звернення 21.01.202).
3. «Про обіг векселів в Україні» : Закон України від 05.04.2001 р., № 2374-ІІІ URL: http://zakon1.rada.gov.ua (дата звернення: 21.01.202).
4. Демківський А.В. Вексельний обіг в Україні: Навчальний посібник. Київ: Віра – Р, 2013. 505 с.
5. Пилипчук С. До питання про розвиток вексельного обігу. Фінанси України. 2010. № 11. С. 99-103.
6. Рудненко Т. В. Проблеми та перспективи розвитку вексельного обігу. URL: http://www.ufin.com.ua/analit_mat/rzp/063.htm
7. Шевченко А. Ф. Виникнення, становлення та розвиток вексельного ринку в Україні. Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія: Економічні науки. 2011. № 2. С.18-22
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter