Демографічна криза в Україні, що триває не одне десятиліття, спричинена переважно зменшенням народжуваності. Повільне її зниження до 7,7‰ у 2001 році спонукало державу вжити доволі традиційні заходи щодо фінансового стимулювання народжуваності у 2009 році, які діють і по теперішній час. Народжуваність відновилась до рівня 1992 року (11,4‰), але з початком війни з Росією у 2014 році Україна поступово втрачала ці здобутки (щороку народжуваність зменшувалась на 7%). Так у 2021 році було зафіксовано найнижчий рівень народжуваності за всі роки незалежності України - 7,3‰. Демографічна криза загострилася після неспровокованого повномасштабного вторгнення Росії на територію України у лютому 2022 року. За офіційними даними за перші шість місяців 2023 року кількість народжених дітей була на 28% меншою, ніж за той же період у довоєнному 2021, однак оцінити реальний рівень народжуваності неможливо за відсутності точних даних про наявну чисельність населення України у 2023 році. Сумарний коефіцієнт народжуваності (кількість народжених дітей на одну жінку) у 2022 році становив 0,9 (при необхідному мінімальному рівні 2,1 для нормального відтворення населення). В країнах Євросоюзу він становить 1,5. Виїзд мільйонів жінок фертильного віку та їх дітей за кордон (повернення яких проблематично), втрата населенням житла та роботи, вдівство, перебування в екстремальних умовах воєнного часу як військових, так і цивільних громадян, провокує погіршення репродуктивного здоров’я та гальмування народжуваності. Десятки тисяч подружніх пар нині роз’єднані війною і їх воз’єднання може відбутися за кордоном, внаслідок економічної невизначеності та поганих очікувань збільшиться кількість «відкладених народжень». Крім того, в Україні стабільно збільшується рівень безпліддя (жіночого і чоловічого), яке потребує лікування або використання високовартісних і відповідно малодоступних для населення допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).
Тому одним з важливих кроків щодо покращення демографічної ситуації стало запровадження часткового фінансування ДРТ за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення на 2024 рік. Держава планує сплатити за 30400 циклів ДРТ, що дозволить народитися 10 тисячам дітей. Прогнози МОЗ України спираються на довоєнну статистику. У 2021 році в Україні налічувалось 49 клінік репродуктивної медицини (здебільшого приватних), 19 з них знаходились у Києві. Ці клініки у 2020 році здійснили 32664 лікувальних циклів за допомогою допоміжних репродуктивних технологій, 29,6% яких закінчились пологами з народженням 11027 живих дітей [1]. Під час війни відбулася реорганізація та релокація частини клінік, брак спеціалістів та коштів призвели до певного скорочення обсягів їх послуг. Чи впораються клініки, що залишилися, з таким викликом? Чи всі вони відповідають суворим вимогам МОЗ до подібних закладів, до їх обладнання та персоналу? Крім того на цю оплачувану державою послугу можуть претендувати лише жінки до 40 років, що скеровані мультидисциплірнарним консиліумом на лікування безпліддя за допомогою ДРТ.
Популярність ДРТ в світі збільшується. Так в Китаї кількість циклів ДРТ перевищила 1 мільйон на рік, що становить приблизно 3% від загальної кількості циклів ДРТ у світі. 30000 дітей на рік (3% від загальної кількості) народжуються за допомогою ДРТ, що пов’язуть із зменшенням кількості жінок дітородного віку [2]. У США за останнє десятиліття його використання зросло більш ніж удвічі, 2,3% всіх дітей, народжених США щороку, зачаті з допомогою ДРТ. При цьому у 2021 році пологами закінчилось тільки 22,2% розпочатих циклів [3].
Процес відтермінування народження дітей призводить до збільшення потреби використання ДРТ, які суттєво сприяють зниженню бездітності та збільшенню народжуваності особливо у віці старше 35 років. У Чехії сумарний коефіцієнт народжуваності у 2020 році був 1,71 (без використання ДРТ він становив би 1,65). При цьому частка дітей, що народились за допомогою ДРТ, у Чехії не перевищує 4% [4]. У Чехії централізована система медичного страхування забезпечує відшкодування значної частини витрат на ДРТ для жінок до 39 років при обмеженій кількості циклів (3–4).
Результати проведених короткострокових та довгострокових досліджень, дозволяють припустити, що ДРТ є відносно безпечною процедурою, але доволі складною і не завжди ефективною. Успішність ДРТ залежать насамперед від пацієнтки (вік, діагноз безпліддя, кількість перенесених ембріонів) та характеру лікування (тип процедури ДРТ, історія попередніх вагітностей, пологів, викиднів та циклів ДРТ). Загальновизнаним ризиком порушень розвитку нервової системи плоду є імплантація більш ніж одного ембріона, що пов'язано із підвищеним ризиком ушкодження головного мозку при передчасних пологах [5].
Сучасні завдання, що стоять перед ДРТ в усьому світі, полягають у подальшому підвищенні їх ефективності. Звичайно найкращим показником успіху лікування вважається кумулятивний показник живородження (live birth rates - LBR) - перше живонародження після використання всіх свіжих та заморожених ембріонів, отриманих в результаті одного циклу стимуляції яєчників. Ефективність ДРТ може бути підвищена за рахунок кріоконсервації ембріонів та яйцеклітин (що також передбачено доповненим пакетом медичних гарантій і дуже важливо під час війни стосовно військовослужбовців), а також завдяки використанню генетичного тестування потенційних батьків перед вагітністю та ембріонів. Актуальною також лишається доступність ДРТ для населення, що обмежується високою вартістю цих процедур та посиленням регулювання їх використання з огляду на національні, релігійні та соціокультурні особливості [6].
Згідно з даних Європейського товариства репродукції людини та ембріології (ESHRE) у 2020 році 1326 клінік у 38 європейських країнах здійснили 843 776 циклів. Відносно висока доступність ДРТ, їх висока якість і безпека лікування роблять деякі країни більш привабливими для транскордонної репродуктивної допомоги в європейському регіоні, і Україна в цьому сенсі не виняток, маючи потужну клінічну базу та сприятливе законодавство. Але зараз настав час вітчизняній репродуктивній медицині зменшити рівень комерціалізації своїх послуг і за підтримки держави зробити свій вагомий внесок у поліпшення демографічної ситуації в Україні, незважаючи на всі складнощі сьогодення.
Список літератури:
1. Інформаційно – статистичний довідник про допоміжні репродуктивні технології в Україні Київ – 2022. - 25 с. http.://medstat.gov.ua/ukr/MMXXI.html
2. Fei Kong, Yuanyuan Wang, Rong Li, Jie Qiao, Assisted reproductive technology in China: introduction to the special issue, Human Reproduction, Volume 38, Issue Supplement_2, November 2023, Pages ii1–ii2, https://doi.org/10.1093/humrep/dead215/.
3. Centers for Disease Control and Prevention. 2021 Assisted Reproductive Technology Fertility Clinic and National Summary Report. US Dept of Health and Human Services; 2023. P.12
4. Kocourková J, Šťastná A, Burcin B. The influence of the increasing use of assisted reproduction technologies on the recent growth in fertility in Czechia. Sci Rep. 2023 Jul 5;13(1):10854. doi: 10.1038/s41598-023-37071-7. PMID: 37407590; PMCID: PMC10322988.
5. Graham ME, Jelin A, Hoon AH Jr, Wilms Floet AM, Levey E, Graham EM. Assisted reproductive technology: Short- and long-term outcomes. Dev Med Child Neurol. 2023 Jan;65(1):38-49. doi: 10.1111/dmcn.15332. Epub 2022 Jul 18. PMID: 35851656; PMCID: PMC9809323.
6. G. David Adamson, Fernando Zegers-Hochschild, Silke Dyer, Global fertility care with assisted reproductive technology, Fertility and Sterility, Volume 120, Issue 3, Part 1, 2023, Pages 473-482, ISSN 0015-0282, https://doi.org/10.1016/j.fertnstert.2023.01.013.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter