Сучасна глобалізація сприяє активізації діяльності всіх суб’єктів світової економіки, в тому числі і національних економік. Але ефективний розвиток економіки кожної держави потребує інвестицій. Водночас процес інвестування досить складний і залежить від багатьох факторів. Складність інвестиції та її необхідність для економічного розвитку країн, ускладнює питання організації інвестиційної діяльності. У зв’язку з цим науковий і практичний інтерес має дослідження позитивного досвіду інвестиційної діяльності в окремих країнах (наприклад, у Польщі).
Польща є однією з країн колишнього соціалістичного табору, яка показала приклад ефективної інвестиційної діяльності. Ще у вересні 1989 року, коли польська економіка перебувала в стані глибокої економічної кризи, був розроблений план широкомасштабних реформ. Це мало сприяти швидкому переходу польської економіки від застарілої та неефективної системи централізованого планування до ринкових відносин (так звана «шокова терапія»). Розвиток національної економіки гостро потребував інвестицій, тому серед основних напрямків реформування були реформи, безпосередньо пов’язані з інвестиційною діяльністю [1, с. 84-85; 2]:
– Уряд має реформувати інвестиційну політику: надати іноземним інвесторам податкові пільги та спрощене ліцензування. У результаті зникли обмеження на обсяг інвестицій і вивіз прибутку за кордон.
– Ефективний розподіл коштів ЄС: найбільше коштів було спрямовано на підтримку малого та середнього бізнесу, освітні програми та кредити для підприємців. Як наслідок, сьогодні половину ВВП Польщі забезпечує малий і середній бізнес.
Позитивні результати економічного розвитку Польщі значною мірою стали можливими завдяки вдосконаленню урядом інвестиційної політики. Так, у Польщі законодавчо закріплений перелік інструментів сприяння інвестиціям, до якого входять: державна фінансова підтримка інвестицій у пріоритетні галузі; грантова підтримка проектів за рахунок структурних фондів Європейського Союзу, переважно соціальних, інфраструктурних, дослідницьких, через реалізацію так званих операційних програм уряду (наприклад, «Інноваційна економіка», «Розвиток Східної Польщі»); звільнення від місцевих податків; субсидії на працевлаштування безробітних тощо. Кожен підприємець може одночасно користуватися різними формами державної допомоги, але загальний розмір не може перевищувати гранично допустимого розміру, встановленого державою для певного регіону [3, с. 103 – 110; 4, стор. 40 – 44].
Зважаючи на високу конкурентоспроможність самого інноваційного бізнесу, інвестори, в тому числі іноземні, воліють вкладати кошти безпосередньо в його підприємства. Здебільшого це малі та середні підприємства. У Польщі в рамках урядової програми «Підприємництво на першому місці» були сформовані критерії диференціації малих і середніх підприємств, що дозволило їм цілеспрямовано стимулювати їх інноваційний розвиток [5, с. 11]. До них, зокрема, відносяться і стартапи (від англ. «start-up» – запускати), тобто компанії з новими і сміливими проектами, які створюються для капіталізації доходу. Наслідуючи світовий досвід розвитку стартапів, уряд Польщі також вжив ряд заходів: створення відповідної нормативно-правової бази; комерціалізація інноваційних технологій та рішень є одним із пріоритетів державного розвитку «Стратегії 2020», ухваленої Радою Польщі у 2012 році; відкриття стартапу займає всього один день; в країні повністю імплементовано Директиву про електронну комерцію; заохочення студентів/випускників до створення підприємства; створення кредитних гарантій для банківських кредитів для стартапів на національному рівні [6, с. 25, 29].
Розширення можливостей інноваційного бізнесу стало основою для його переходу на якісно новий рівень. Це підвищило інтерес міжнародних організацій та іноземних інвесторів до участі в польських програмах розвитку інновацій. Протягом 2010 – 2013 рр. серед інших джерел фінансування інноваційного розвитку частка іноземних інвестицій становила близько 7% [5, с. 12; 7].
Слід підкреслити, що ефективне використання інвестицій, спрямованих у виробництво (насамперед в інновації) та сприяло розвитку національної економіки Польщі, значною мірою відбулося завдяки боротьбі з бюрократією та корупцією державного апарату, який мав доступ до розподіл цих інвестицій. У Польщі була проведена адміністративна реформа, принципи якої закладалися в традиціях європейської цивілізації, серед яких були прозорість, відкритість і підзвітність. У цьому напрямку польський парламент прийняв і запровадив повний комплекс законів у сфері публічності фінансів і боротьби з корупцією [8, с. 96; 9, стор. 70].
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що інвестиційна діяльність в економіці Польщі розглядається як складне багатостороннє явище, а також її особливості, притаманні цій країні. Наукове та практичне значення має аналіз складових цього комплексу, які взаємозалежні та доповнюють одна одну, що створює ефективну систему інвестиційної діяльності в Польщі:
– формування правової бази організації інвестиційної діяльності;
– адміністративна реформа та ухвалення низки законів у сфері публічності фінансів та боротьби з корупцією державного апарату, який мав доступ до розподілу інвестицій. Це сприяло цілеспрямованому використанню інвестицій на розвиток польської економіки;
– розробка та впровадження «Національної стратегії регіонального розвитку на 2010 – 2020 роки», невід’ємною частиною якої є інвестиції у розвиток польських регіонів з метою піднесення економіки всієї країни;
– створення урядом сприятливого інвестиційного клімату в країні;
– розробка та використання ефективних інструментів стимулювання інвестиційної діяльності (спеціальні економічні зони, операційні програми (наприклад, «Розвиток Східної Польщі», «Інноваційна економіка» тощо), гранти Європейського Союзу, встановлення пільгових податків, тощо);
– пріоритетне інвестування інноваційного бізнесу (особливо малого та середнього бізнесу, у тому числі стартапів) як найбільш перспективного та важливого для економічного розвитку Польщі.
Список літератури:
1. Ткач В., Сокотенюк С. (2016). Оздоровлення української економіки за рахунок іноземних позик на прикладі Греції та Польщі, Інвестиції: практика та досвід, вип. 6, стор. 81 – 86.
2. Савченко В. Ф., Долгополов В. Ф. (2014). «Шокова терапія»: польські досягнення, прорахунки та невдачі українських реформаторів, Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки (Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки), вип. 3. С. 14 – 20.
3. Довідник інвестора: Польща. Правила бізнесу / Польське агентство інформації та іноземних інвестицій. – Варшава, 2010. – 188 с.
4. Правові та податкові правила ведення бізнесу в Польщі / Польське агентство інформації та іноземних інвестицій. – Варшава, 2004. – 55 с.
5. Диба О., Гернего Ю. (2015). Фінансування інноваційного розвитку: досвід Польщі та рекомендації для України, Ekonomist (Economist), вип. 11, стор. 11 – 14.
6. Курченко О. О. (2015). Державна підтримка стартапів: польський досвід, уроки для України / Проблеми науки. 12, С. 25 – 30.
7. Статистичний щорічник промисловості Польщі 2012/ [Президент редакційної ради Януш Вітковський]. – Центральне статистичне управління Польщі, Варшава, 2013, 517 с.
8. Чаркіна А. (2016). Принципи державної служби в країнах Європейського Союзу (на прикладі Польщі та Німеччини), Інвестиції: практика та досвід. (Інвестиції: практика та досвід), вип. 16, стор. 95 – 99.
9. Проскурякова К. С. (2014). Європейські стандарти державної служби: досвід Республіки Польща, Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління (Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління), вип. 1, стор. 69 – 72.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter