Робота присвячена аналізу особливостей відновлення ресурсів життєздатності особистості, яка переживає наслідки травматичних подій, в тому числі, є переміщеною особою. Розглянуто основні підходи до визначення поняття «життєздатність» в рамках наукових парадигм. Проаналізовано розвиток психологічної концепції життєздатності починаючи від дослідження стресових реакцій серед менеджерів компанії Illinois Bell Company, яке проводилося протягом 12 років. Зазначене дослідження мало результатом опис трьох установок життєздатності: (1) тенденції бути глибоко залученим у всі аспекти життя — людей, місця та події (зобов’язання); (2) віри у свою здатність впливати на результати життя (контроль); і (3) бажання постійно вчитися як на позитивному, так і на негативному досвіді та приймати зміни (виклики). Охарактеризовано стиль особистості «життєстійкість», який допомагає людині справлятися зі стресовими подіями, витримувати і активно брати участь у трансформаційному подоланні (Quick, Wright, Adkins, Nelson & Quick, 2013). Розкрито питання визначення поняття «психологічна травма» як емоційної реакції, спричиненої сильними тривожними подіями, які виходять за межі нормального людського досвіду, наприклад переживання насильства, зґвалтування чи терористичний акт та її ознак [1]. Надано опис особливостей прояву ресурсів особистості в складних життєвих обставинах зокрема співвідношення сприйнятої та отриманої підтримки [2, 3], а також уявної та отриманої підтримки. Вивчено розвиток здорових навичок подолання, які допоможуть зменшити емоційний стрес або позбутися стресових ситуацій [4]. Подано опис стратегій самовдосконалення та формування добробуту як способів відновлення ресурсів життєздатності [5]. Досліджено особливості прояву ресурсів життєздатності особистості переміщених осіб на етапі посттравматичного зростання. Запропоновану тренінгову програму з метою: 1) усвідомлення учасниками власних можливостей та ресурсів самосприйняття, які можуть сприяти її посттравматичному зростанню; 2) розкриття рефлексивної спроможності, усвідомлення суб’єктної позиції у власному житті 3) побудови ресурсних соціальних зв’язків та розширення рольового репертуару; 4) подальшого пошуку нових та ефективних методів підтримки власної життєстійкості.
Пропонуємо розглянути результати експериментального дослідження в розрізі кожної з використаних методик.
Для діагностики рівня тривожності було обрано діагностичну методику «Шкала реактивної та особистісної тривожності (Спілберг-Ханін)». Високий рівень ситуативної тривожності виявлено у 65%, респондентів, середній рівень у 26% та низький рівень - у 9% респондентів. В той же час більшість випробовуваних мають високий (48%) рівень особистісної тривожності, а середній та низький рівні представлені майже однаковими показниками (30% та 22% відповідно).
Методика Г. Айзенка «Самооцінка психічних станів» дозволила оцінити ряд дезадаптивних станів (тривожність, фрустрація, агресія) та особистісних якостей. Низькі показники було отримано за шкалою «ригідність», 65% досліджуваних відзначають низький рівень ригідності, тобто високий рівень гнучкості та адаптивності до ситуації. За шкалою «агресивність» лише 25% демонструють високий рівень агресивності. Більшість досліджуваних проявляють середньо допустимий рівень агресивності (53%) та 22% характеризуються спокоєм та витримкою. Високі показники було визначено за шкалою «тривожність». Лише 13% проявляють низький рівень тривожності, 29% – середній рівень тривожності та 58% демонструють високий рівень тривожності як емоційна реакція на стресову ситуацію.
Наступною методикою стала «Діагностику рівня емоційного вигорання» В.В. Бойко. За результатами використання методики відзначаємо, що тільки фаза резистентності має значні показники сформованості. Такі ознаки фази резистенції як неадекватне емоційне виборче реагування, емоційно-моральна дезорієнтація та розширення сфери економії емоцій є сформованими, редукція професійних обов’язків є домінуючою.
Для визначення копінг-стратегій, які респонденти обирають найчастіше, ми використовували копінг-тест «Оцінка поведінки у важкій життєвій ситуації» (Р.Лазарус, С.Фолкман). Найбільшу напруженість визначено за копінгами самоконтролю, відповідальності та пошуку соціальної підтримки. Найнижчий показник спостерігаємо за копінгом позитивної переоцінки.
Тож, аналізуючи результати дослідження загалом, ми вважаємо, що тренінгова програма, спрямована на розкриття особистісного потенціалу, потенційних ресурсів особистості, що впливають на способи організації та побудови власного життя (розвиток навичок стресостійкості, використання активних копінг-стратегій та мотивації досягнення успіху) буде сприяти підвищенню навичок життєздатності особистості в умовах посттравматичного зростання.
Список літератури:
1. Вознесенська О.Л. Ресурси арт-терапії на допомогу вимушеним переселенцям. Практичний посібник К.: Human Rights Foundation, 2015. – 50 с.
2. Д-Р Джудіт Герман Психологічна травма та шлях до видужання: наслідки насильства - від знущань у сімї до політичного терору (текст): Д-Р Джудіт Герман, переклад з англ. Оксана Лизак, Оксана Наконечна, Олександр Шлапак. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. – 416 с.
3. Когут О. О. Стресостійкість особистості в екстремальних умовах праці. Psychological journal. 2020. Т. 6, iss. 3 (35). С. 65–73
4. Lahad M. «BASIC Ph» Model of Coping and Resiliency: Theory, Research and CrossCultural Application / M. Lahad, O. Ayalon, M. Shacham. – Philadelphia, USA, 2013. – 288 p
5. Особистісна зрілість як проблема сучасної психології. Том 1 : колективна монографія / кол. авт. ; наук. ред. З. М. Мірошник. – Кривий Ріг : Вид. Р. А. Козлов, 2019. – 220 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter