Інвестиційний ринок — це комплексний механізм, що має як ряд унікальних особливостей, характерних лише для цього ринку, так і низку параметрів, спільних для всіх ринків, незалежно від їх спеціалізації. При цьому слід мати на увазі, що специфіка інвестиційних ринків визначається своєрідністю системи економічних відносин, що проявляється у взаємодії суб’єктів ринку в процесі формування, перерозподілу та споживання інвестиційних ресурсів. Крім того, інвестиційний ринок, як самостійний сектор національної економіки, також має багато характеристик, які визначаються ситуацією та рівнем розвитку корпоративної структури та реалізацією ряду політичних, економічних і соціальних політик.
Проте слід зазначити, що діяльність інвестиційного ринку, як і будь-якого іншого ринку, визначається загальними економічними законами та параметрами, найважливішими з яких є попит і пропозиція. Взаємодія цих показників сприяє балансу інтересів суб'єктів ринку і характеризує стан економіки. Сьогодні розвиток національного інвестиційного ринку впливає на ефективність виробництва, визначає рівень технічної оснащеності основних фондів підприємств реального сектору економіки, зумовлює можливість структурної перебудови більшості галузей економіки країни, а також робить внесок у вирішення проблем, проблеми навколишнього середовища.
Інвестиції є основою для реструктуризації самого фінансового сектора, розширення попиту на нефінансові компанії як кількісно, так і якісно за рахунок використання модернізованих інвестиційних продуктів. За роки кризи динаміка інвестиційного процесу в Україні значно погіршилася. Інвестиційний попит впав значно швидше, ніж виробництво валового внутрішнього продукту (ВВП). Одним із проявів зазначених тенденцій стало стрімке знецінення інвестиційних ресурсів через зростання інфляції. Частка довгострокових кредитів, наданих суб’єктам господарювання та іншим суб’єктам господарювання, у загальному обсязі кредитування вітчизняної економіки знизилася, незважаючи на помітне зниження інфляційного тиску.
За таких обставин забезпечення стабільного інвестиційного попиту стає особливо важливим як передумова для активізації інвесторів з одного боку та фінансових посередників з іншого боку для розширення пропозиції відповідних інвестиційних активів.
Остання фінансово-економічна криза наочно показала, що за певних умов надмірний інвестиційний попит може призвести до краху всієї економічної системи. Вчені наголошують на небезпеці штучного підтримання збільшення обсягу капіталовкладень понад певну суму та стверджує, що капіталовкладення мають відповідати реальним заощадженням і потребам суспільства. [1].
Проте недостатній попит на інвестиції також підриває конкурентоспроможність економіки. Тому, на думку вчених, недобудова податкової системи, непрозорі процедури приватизації та надання дозвільних документів уповільнили інвестиційний попит вітчизняних компаній, що призвело до низької довіри до влади. Як з боку резидента, так і з боку іноземного інвестора. [2].
Вітчизняними вченими зроблено спроби створити моделі інвестиційного попиту як для окремих сегментів, так і інвестиційного ринку в цілому. Проте, незважаючи на різноплановість і широту наукових досліджень, досі не існує комплексної моделі, яка б, по-перше, повною мірою відображала деталі відтворювального процесу в реальному секторі вітчизняної економіки, а по-друге, попит на інвестиційному ринку. . Враховано циклічність у розвитку економічних відносин в Україні.
На цій основі ставиться мета розробити модель попиту на інвестиційних ринках на основі застосування конкретних економетричних методів.
У розробці методологічних основ дослідження кон'юнктури інвестиційного ринку слід мати на увазі, що предметом економічних відносин у цій сфері є інвестиції, які фактично можна визначити як різні форми капіталу. Вид діяльності для отримання прибутку досягає або реалізує інші позитивні ефекти. Тобто пропозицію на інвестиційному ринку фактично формують суб'єкти, які тимчасово мають вільний капітал (інвестори), а попит суб'єкти, які відчувають нестачу капіталу Здійснюють певні операції на ринку.
Керівництво підприємства планує збільшити капітальні вкладення, тим самим формуючи попит на реальні інвестиції на основі суб'єктивної оцінки фінансової стійкості підприємства в кожному звітному періоді.
Загальні реальні інвестиції в контексті відображення процесу відтворення в підприємствах на мікроекономічному рівні (які, розширюючи або відновлюючи свою діяльність, по суті є інвесторами у власні активи) мають певну структуру, яка формується у вигляді , яка залежить від наступні параметри:
1) Тип підприємницької діяльності (існування законодавчих обмежень щодо інвестування для різних типів компаній, галузей тощо).
2) Етапи життєвого циклу виробництва підприємства, географічний розподіл діяльності.
3) Тип інвестиційної стратегії, обраної підприємством (агресивна, поміркована, консервативна).
4) Фактори макросередовища (економічні, організаційні, правові).
Найважливішими факторами формування попиту на інвестиційні ресурси вважаються такі:
- капітальні інвестиції та інвестиції в основний капітал є результуючими показниками, які базуються на дослідженні варіаційних тенденцій і можуть бути використані для формування висновків щодо зміни обсягів інвестиційного попиту. Ці показники є важливими для досліджуваної групи, оскільки є індикаторами активності споживачів інвестиційних ресурсів і дають можливість спрогнозувати змінний рівень інвестиційного попиту під впливом різних факторів;
- обсяг основних засобів в експлуатації - показник, тісно пов'язаний з вищезазначеними показниками, зростання якого може свідчити про збільшення попиту на групу інвестиційних ресурсів певного призначення за умови незмінного рівня власних коштів;
- на відміну від вищезазначених показників, індекс інвестиційних цін на основний капітал є не індикатором активності споживачів інвестицій, а засобом впливу на цей процес. Тобто зростання індексу цін на інвестиції призводить до їх знецінення і, відповідно, до зменшення реальної величини доходу, який інвестори мають сплачувати за використання своїх фінансових ресурсів.
- обсяг та вартість власного фінансування досліджень та розробок організації є показником, зростання якого може свідчити про покращення фінансового стану суб'єкта господарювання та підвищення рівня його самодостатності, а отже, за інших рівних умов, є індикатором зменшення потреби в інвестиційних ресурсах, які залучаються ззовні;
- загальний обсяг виконаних наукових та інноваційних робіт та витрати на їх фінансування є елементами, тісно пов'язаними з показниками вищезазначених підгруп;
- кредитні ставки та обсяги кредитування є факторами попиту, які впливають на інтенсивність процесу перерозподілу між постачальниками та отримувачами фінансових ресурсів через фінансове посередництво. Це пов'язано з тим, що банки надають кошти, залучені через депозити, у розпорядження позичальників (приріст депозитів напряму залежить від доходів суб'єкта господарювання та відсоткової ставки за депозитами), а активність позичальників, у свою чергу, визначається рівнем потреби в додаткових інвестиційних ресурсах та розміром кредитної ставки;
- загальний оборот фондової біржі та ринкова капіталізація компаній є ключовими показниками, що відображають активність та динаміку фондового ринку, важливого інституту в процесі перерозподілу інвестиційних ресурсів між споживачами та інвесторами, а тому його зростання є зростанням попиту та пропозиції на інвестиції, тобто інвестиційного процесу сприяє активізації інвестиційного процесу.
Визначивши загальні характеристики та фактори впливу на попит на інвестиційному ринку, визначено низку кроків, що входять до процесу його економетричного моделювання.
1. Вибір форми аналізу (у вигляді адитивної або мультиплікативної моделі) залежностей між кількісними характеристиками випуску та факторними характеристиками функції попиту.
2. Збір статистичної інформації в контексті дослідження обраної економічної системи з метою формування інформаційної бази для подальшого пояснення взаємозв'язку між попитом та факторами, що його визначають на інвестиційному ринку.
3. Визначення тісноти зв'язку між результатами функції попиту та факторними характеристиками (з різними лагами) на основі застосування кореляційного аналізу
4. Побудова економетричної моделі у вигляді обраних типів залежностей шляхом оцінки параметрів відповідних рівнянь регресії.
5. Перевірка валідності та надійності побудованої моделі попиту на інвестиційному ринку.
6. Економічний аналіз отриманих рівнянь регресії та проведення низки модельних експериментів для прийняття необхідних бізнес-рішень на інвестиційному ринку.
Тому розглянемо детальніше сутність кожного етапу моделювання попиту та пропозиції на інвестиційному ринку на основі економетричних методів. Спочатку уточнимо форму рівняння регресії у вигляді мультиплікативної моделі, яка в рамках аналізу попиту набуває наступного вигляду:
де D(t) – результативна ознака економетричної моделі, що відповідає t-му періоду часу; di ,d0 – параметри рівняння регресії, що є постійними величинами; ui – i-та факторна ознака мультиплікативної регресійної моделі; li – лаг, що відповідає i-й факторній ознаці моделі.
Для того, щоб отримати економетричну модель, придатну для реальної економічної системи, необхідно не тільки всебічно проаналізувати відповідну статистичну інформацію, але й виявити часові відхилення кількісних значень аналізованих показників. Ці аспекти дослідження стосуються реалізації третього етапу економетричного моделювання попиту та пропозиції на інвестиційному ринку. Тому пропонується визначити можливість проведення кореляційного аналізу, тобто побудови часткових коефіцієнтів кореляції між результативними показниками (капітальними інвестиціями) та їх формулами, використовуючи залежність від лагів між цими показниками, в розрізі кожного з напрямів дослідження.
Таким чином, моделювання попиту на інвестиційному ринку на основі використання економетричних методів дозволяє математично сформулювати функцію досліджуваної категорії та виявити найбільш значущі фактори, що впливають на капітальні інвестиції.
Результати моделювання можуть бути використані як інструмент для аналізу закономірностей розвитку вітчизняного інвестиційного ринку всіма суб'єктами, що діють на ньому. Таким чином, державні та економічні суб'єкти, які є як інвесторами, так і споживачами інвестиційних ресурсів, мають можливість оперативно коригувати власні стратегії, спрямовані на підвищення темпів зростання національної економіки та задоволення соціальних потреб у випадку органів державного управління та максимізацію прибутків у випадку інших учасників інвестиційного ринку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Паливода К. В. Світова криза в інвестиційному секторі, її причини та механізми попередження / К. В. Паливода // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 7. – С. 35–49.
2. Гурова В. О. Проблеми менеджменту інвестиційної діяльності в Україні / В. О. Гурова, Р. С. Валітов [Електронний ресурс] / Вісник Чернівецького торговельноекономічного інституту. – Режим доступу : http://194.44.242.244/Portal/Soc_Gum/Vchtei/2010_4/NV2010-V4_17.pdf
___________________
Науковий керівник: Войтко С.В., професор, доктор економічних наук
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter