Експериментальна режисура є складним видом мистецтва, що створює неповторний театральний твір, використовуючи будь-який драматичний матеріал як відправну точку для оригінального сценічного вираження. У процесі режисерської діяльності народжується новий твір, що відображає індивідуальне сприйняття його творців та аудиторії. Цей процес характеризується експериментуванням з класичними формами мистецтва та застосуванням інноваційних методів у акторській майстерності, сценографії, освітленні, музичному оформленні та інших аспектах театрального виступу. [1]
Експериментальна режисура представляє собою взаємозв'язок і взаємодію всіх елементів театрального процесу в рамках сучасного театрального мистецтва, де через створення незвичайних та вражаючих вистав розкриваються різноманітні ідеї та концепції. [2]
Розвиток режисерського театру був поступовим, із створенням важливих постановок, які часто відходили від літературного оригіналу, формуючи те, що згодом стало відоме як "режисерська концепція". Традиційний театр, орієнтований на драматургію і акторське мистецтво, поступився місцем режисероцентричній моделі. У цій новій моделі, режисерський театр часто вдається до радикальних методів, щоб максимально відійти від традиційного літературного театру. Це рух уперед, отриманий через експерименти, приносить нові жанрово-стильові моделі та комбінації різних стилів.
Експериментальна театральна режисура відкриває шлях для творчого розвитку та інновацій, що сприяють розширенню можливостей у сфері читання сценічного дійства драматургічного твору, збагачуючи його різноманіттям форм та виразів, таке вираження спровокувало народження нового терміну - постдраматичного театру. [3]
Постдраматичний театр - це напрямок, який виходить за межі традиційної драматургії, орієнтуючись на інноваційні форми вираження та презентації. Цей вид театру відмовляється від звичайних сюжетних ліній та персонажів, замість цього зосереджуючись на темах, ідеях та візуальних образах. Постдраматичний театр тісно пов'язаний з експериментальною режисурою, оскільки обидва підходи прагнуть до новаторства у засобах сценічного представлення. [4]
В ширшому сенсі, постдраматичний театр пропонує структуру, що виходить за рамки звичайної драматургії, переносячи драматичний аспект із сцени у площину світогляду та комунікації з соціокультурним контекстом. Це вимагає ревізії стилів та жанрів, пошуку нових тенденцій у театральних прийомах та експериментального підходу у створенні сценічного мистецтва. [5]
Для вистав експериментального театру характерні різні типи сценографії, а також використання простору, не призначеного для театру (стадіон, завод, транспортні засоби, міські майдани, квартири), театром стає усе, що не є театром. Від цього народжуються нові стосунки між актором та глядачем, де останньому пропонується активна позиція до проблеми, яка розглядається, через зміну зони сприйняття, що обумовлено як сценографією, так і новою технікою акторів. Актор експериментального театру організовує своє тіло, щоб бути зрозумілим та розгадуваним, техніка актора пов’язує всі матеріальні засоби сцени та фізичну присутність глядача. Оскільки вистава експериментального театру завжди прогресує або перебуває у стані непевності, текст стає об’єктом для маніпуляції, а не для інтерпретації, і як результат народжується творення нового сенсу. [6]
Засоби експериментальної режисури включають широкий спектр творчих прийомів та інструментів, які режисер використовує для створення оригінальних та нестандартних сценічних рішень, різноманітні підходи до новітнього трактування сценічного дійства. Важливо пам'ятати, що експериментальна режисура не є статичною; вона постійно розвивається, вигадуючи нові методи та техніки, що відображають сучасні тенденції й відповідають на суспільні виклики.
Використані джерела:
1. Шот М. „Немає вистави з відкриттям, є експерименти” / Шот М. // Уряд. кур’єр. – 2013. – 3 січ
2. Чужинова І. „Театр прийшов до того, щоб почати говорити новою мовою” / Чужинова І. // День. – 2014. – 4 лип.
3. Мамонтов Я. Сучасний театр в його основних напрямках// Нове мистецтво. – 1926.№ 22, с 2-3
4. Енциклопедія постмодернізму/ за ред.. Ч. Вінквіста та В. Тейлора, пер. Англ.. В. Шовкун, Наук. Ред.. О. Шевченко. – К., Вид-во Соломії Павличко Основи, 2003. – 503с.
5. Корнієнко Н. Постмодернізм як культурний жест. Коротка мандрівка//АртЛайн. – 1998. - № 7/8. – С. 4 – 7
6. Експериментальний театр [Електронний ресурс] // Вікіпедія: Вільна Енциклопедія – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80% D0%B8%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0 %B8%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80
______________________
Науковий керівник: Мізяк Віталій Дмитрович, кандидат мистецтвознавства, старший викладач кафедри майстерності актора та режисури драматичного театру
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter