Образи-символи допомагають відтворювати художній світогляд у творах українських письменників. Актуальність дослідження полягає в тому, що на сьогодні немає ґрунтовного дослідження образів-символів у творчості Тодося Осьмачки, що зумовлено тим, що повість «Старший боярин» не була в полі зору тогочасних літератрознавців. Натомість у сучасному літературознавстві багато праць дослідників, які присвячені вивченню індивідуального стилю письменників, фольклоризму ліричних, епічних, драматичних творів, символіки небесних світил, серед яких можемо назвати роботи Т. Берест, А. Божука, В. Дроботун, Л. Корівчак, О. Мануйлової, О. Пашкевич, І. Саєвич, Г. Семенюка, Л. Сироти, О. Слюніної, Т. Федотової, Т. Цепкало, М. Шленьової тощо.
Аналізуючи повість Т. Осьмачки, не можна оминути сонячних пейзажів, які чергуються з нічними, зловіщими і містичними видіннями. У творі багато образів сонця. Воно в письменника – це «пісня, це сама любов», життєдайна енергія, що творить єдність і цілісність світу: «Але найвища нота горя лунала про те, що Україна якби і вернулася до них, віднята назад у ворога, то не була б такою, якою вона йому віддавалася... І плакала козацька душа, що минулого вирвати з пам'яті ніхто не здолає і що прийдешня Україна буде горем... Ох, ні це не про горе промовляє пісня, а про невмирущу любов, що з предвіку світить над землею і зветься сонцем» [1, с. 42].
Сонце – це потужне джерело світла, яке зображується як протилежність темряви і мороку, і куди воно проникає, там усе до маленької билинки прояснюється, освітлюється, наповнюється життєдайною силою: «Чорний холодок від хмари зникає, коли вона розходиться... Чорні тіні по кутках старих церков і каплиць на кладовищах зникають, коли туди сонце стане повнотою свого світла...» [1, с. 39].
Сонце найперше повязане із часом. Воно змінює ніч і є виразником плинності часу в постійно змінюваних моментах, увиразнюючи всі предмети. У повісті «Старий боярин» вранішнє сонце надає імпульсів буттєвого, утворює, являє перед зором казкові прекрасні видіння: «Церква тим боком, що на схід, сполукою ранішніх подощових кольорів казково червоніла... Аж небеса у найдальшу височінь, в яку тільки людське око могло сягнути, двигтіли свіжим і білувато-прозорим її настроєм, який здавався продовженням дзвіниці на найдзвінкіші, ще не збуджені гамором дня, верхи степових лун...» [1, с. 43].
Сонце, як повсякчасний свідок усього, що відбувається на землі під небесами: «Я не знаю і не хочу догадуватися, як примирив Гордій свої спогади з чутливим серцем своєї молоденької дружини, але знаю, що тоді, коли вони квапилися в далеку путь, велика хмара підійшла була під сонцем, прорвавши її в трьох місцях, вирвалося трьома блискучими стовпами проміння у Рохмистрівські поля» [1, с. 71].
Символічні дива сонця настільки розгортаються, що важко збагнути людською свідомістю межі реальності і сну. Тихою місячною ніччю відбувається різноманітні віщування до тих, у кого свідомість не спить, що надалі переходить у повір’я: «Місячна ніч була така тиха, що вершки тополь не ворушилися, так само як і хрести на церковних банях і на кладовищі. Такої видної місячної ночі зимою на ставку лускає лід, аж іней сиплеться з очерету та занімілих верб... А потім лускає на кладовищі тільки один хрест і падає на гріб» [1, с. 72].
Отже, Т. Осьмачка, продовжуючи фольклорну традицію сонцепоклонництва в українській літературі, підкреслює й важливість цього образу-символу в культових служіннях і в народних обрядах. Розпалюючи людські пристрасті під яскравим сонцем, побутували повір’я і перекази про нечисту силу. Кожна із граней образу Сонця (зокрема сонце-відродження, сонце-світло, сонце-джерело енергії і т.д) в автора розкриває життєдайний характер твору.
Список літератури:
1. Осьмачка Т. Старший боярин. Дзвін. 1995. №4. С. 19–59.
____________________
Науковий керівник: Веретюк Тетяна Володимирівна, кандидат філологічних наук, доцент, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter