Сучасний футбол з повною підставою можна віднести до переважно координаційних видів спорту, в яких результати залежать від ефективності поєднання складних дій і узгодженості їх в просторі та в часі, а тому вимагає від гравців наявності і володіння широким арсеналом техніко-тактичних прийомів, які виконуються в поєднанні з найрізноманітнішими змагальними діями, ефективність яких залежить, зокрема, від рівня технічної підготовленості футболістів. Технічна підготовленість спортсмена, його уміння володіти різними прийомами в футболі, багато в чому визначаються його здібностями координувати свої рухи та орієнтуватися у просторі [1, 4].
Техніка є головним аспектом, який відрізняє футбол від інших спортивних ігор. Це гра ногами, яка притаманна футболу та частково регбі. Технічна підготовка здійснюється протягом всього «футбольного життя» спортсмена, починаючи з навчання її елементам у дитинстві і завершуюючи їх постійним удосконаленням, якому не має меж у будь-якому віці.
В зв’язку з цим достатньо актуальною представляється проблема пошуку нових методичних підходів до вдосконалення технічної підготовленості футболістів [4].
Техніка футболу являє собою сукупність спеціальних прийомів, які використовуються у грі в різних поєднаннях для досягнення поставленої мети. Технічні прийоми – це засоби ведення гри. Від того, наскільки повно володіє футболіст всім різноманіттям цих засобів, як уміло й ефективно застосовує їх у варіативних умовах ігрової діяльності, при протидії гравців команди суперника і, зокрема, в стані втоми, багато в чому залежить досягнення високих спортивних результатів. Майстерне володіння технікою є невід’ємною частиною всебічної підготовки футболістів.
У сучасному футболі технічні прийоми характеризуються доцільною з точки зору біомеханіки системи рухів, що дозволяє досить економно використовувати робочі зусилля для підвищення швидкості й точності ігрових дій. Швидкість і надійність, простота й ефективність – ось вимоги сьогоднішнього дня до застосування техніки футболу [3, 6]. Техніка стосується не тільки спеціальних, потрібних для реалізації специфічних рухів, але й загальних (біг, стрибки та ін.) [2].
Класифікація техніки футболу – це розподіл технічних прийомів на групи за загальними (або подібними) специфічними ознаками.
За характером ігрової діяльності в техніці футболу можна виділити два великих розділи: техніка польового гравця і техніка воротаря. Кожний розділ включає в себе підрозділи: техніка пересування та техніка володіння м’ячем, або рухи без м'яча і рухи з м'ячем.
Гра у футбол включає в себе такі технічні засоби: переміщення гравця; удари по м'ячу ногами та головою; зупинки м'яча та ведення його; передачі м'яча один одному; удари по воротах; відбирання м'яча; вкидання м'яча із-за бокової лінії та воротарем; фінти; гра воротаря. Якщо гравець виконує ці дії неефективно, то і команда в цілому затрачає зайві зусилля, що є серйозною перешкодою у досягненні успіху. Від того, наскільки вміло володіє футболіст усією різноманітністю технічних засобів і як їх застосовує, залежить ефективність його дій.
З метою освоєння техніки юними футболістами спочатку вчать виконувати окремі прийоми та їх поєднання. Велике значення має особисте прагнення початківця, його наполегливість у роботі[2].
Багаторічний процес технічної підготовки містить конкретні завдання, а саме:
-створення уявлень щодо техніки футболу;
- збільшення обсягу та різноманітності рухових умінь і навичок;
-досягнення високої стабільності та варіативності прийомів гри з поступовим їх перетворенням в ефективні змагальні дії;
- оптимізація структури рухових дій, їх динамічних та кінематичних параметрів з урахуванням індивідуальних особливостей спортсменів;
- підвищення надійності та результативності технічних дій в ігровій і змагальній діяльності;
- удосконалення технічної майстерності відповідно до розвитку практики футболу та сучасних наукових надбань.
Дослідження вітчизняних та зарубіжних фахівців, досягнення педагогів-практиків, а також власний досвід дозволили визначити такі педагогічні умови вдосконалення технічної підготовки юних футболістів [5]:
- підвищення якості спортивного відбору, орієнтації та прогнозування у футболі;
- розробка новітніх методик оволодіння технікою гри, технологій їх реалізації з урахуванням статево-вікових та індивідуальних особливостей дітей, наявного рівня їх технічної підготовленості;
- належне матеріально-технічне та інформаційне забезпечення;
- реалізація взаємозв’язку й взаємосприяння технічної підготовки та інших сторін (компонентів) спортивної підготовки: тренувальної і змагальної діяльності;
- системне і планове використання форм та видів організації навчально-тренувального процесу відповідно до етапів спортивної підготовки, індивідуальних можливостей дітей;
- покращення якості комплексного контролю, самоконтролю та взаємоконтролю юних футболістів.
Якісне становлення і розвиток технічної майстерності юних футболістів у процесі їх багаторічної підготовки можуть бути забезпечені на основі єдності вищеназваних педагогічних умов та повної реалізації кожної із них. Комплекс зазначених умов ґрунтується на дидактичних та специфічних принципах спортивної підготовки і спрямований на досягнення максимально можливого для конкретної особистості рівня технічної підготовленості, що дозволяє отримати заплановані результати у змагальній діяльності[5].
Ми розглядаємо викладені вище положення як своєрідний напрямок для нашого дослідження основна мета полягає у визначенні ефективності диференційованого підходу та індивідуалізації процесу спеціальної фізичної підготовки, а, зокрема, технічної підготовки футболістів.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Дулібський, А. В. Моделювання тактичних дій у процесі підготовки юнацьких команд з футболу. Київ: Федерація футболу України, 2001. с. 42–46.
2. Костюкевич В. М., Перепелиця О. А., Гудима С. А., Поліщук В. М. Теорія і методика викладання футболу: навч. посібник. Вид. 2-ге., переробл. та допов. Київ: КНТ, 2017. С. 58–59.
3. Костюкевич В. М. Теоретичні та методичні основи моделювання тренувального процесу спортсменів ігрових видів спорту: автореф. дис. доктор наук з фіз. виховання і спорту: спец. 24.00.01 «Олімпійський та професійний спорт». 2012. 40 c.
4. Марченко В. А., Марченко І. В. Технічна підготовка як основа майстерності футболістів. Науково-методичні основи використання інформаційних технологій у галузі фізичної культури та спорту. 2018. № 2. с. 59–63.
5. Наумчук В. І. Педагогічні умови вдосконалення технічної підготовки юних футболістів. Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: Зб. наук. праць Волинського національного університету ім. Л. Українки. Луцьк: РВВ «Вежа». 2008. Т.3. С. 264–268.
6. Столітенко Є. В. Фізичне виховання учнів 1 – 11 класів у процесі занять футболом. К.: Баланс клуб, 2016. 304 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter