Актуальність: Захворюваність на харчовий ботулізм, так само як і фатальні його наслідки, лишаючись стабільно низькими, ніколи не бувають відсутніми. Необхідність спеціалізованого лікування, тривалість перебування хворого у стаціонарі та наявність летальності зумовлює важливість проблеми для громадського здоров’я. В той же час, наявні діагностичні можливості для визначення типу сироватки в останні роки все рідше дозволяють визначити як тип токсину, так й тип основного етіотропного препарату – протиботулінічну сироватку (ПС), яку в більшості випадків вводять одночасно проти трьох типів токсину. При цьому, ефективність сироватки найвища у перші 3 доби після отруєння [1], коли до неї може не бути доступу, особливо у віддалених регіонах.
Відсоток випадків ботулізму з установленим типом токсину знизився з 50,8 % у 1955-1985 та 43,41 у 2017-2019 до 18,37 % у 2021, що не дозволяє достовірно оцінити розподіл типів патогенів серед досліджених випадків, серед яких наразі переважає тип Е, пов’язаний з рибними продуктами. Таким чином, вплив розповсюдження різних типів токсину на летальність ботулізму для останніх років вимагає додаткових досліджень.
Методи дослідження: епідеміологічний, статистичний. Для розрахунків показників використано програму MedStat.
Матеріали дослідження: Матеріал дослідження – офіційні повідомлення регіональних органів громадського здоров’я до МОЗ України про випадки захворювань на ботулізм за 2017-2021 роки. Дані, що аналізувалися включали введення сироватки, тяжкість перебігу та результат хвороби (одужання/смерть).
В абсолютних цифрах з 95 пацієнтів, що не отримали сироватку загинуло 9, а з 405, що отримали ПС, загинуло 25 осіб. Дані щодо 2021 року не є повними з організаційних причин. Таким чином, уточнення даних по 2021 року може вплинути на остаточні результати дослідження.
Результати: Методом кутового перетворення Фішера було визначено вірогідні інтервали для летальності для груп пацієнтів, що не отримували (4,6%<=D<=16,9%) та отримували (4,0%<=D<=8,7%) сироватку на рівні значущості p=0,05. Таким чином, вірогідний інтервал летальності для групи пацієнтів, що отримали сироватку перекривається з довірчим інтервалом для тих, що не отримали сироватку.
Достовірність отриманих результатів може обмежуватися малим розміром вибірки. Також дана робота не враховує проміжок часу, який минув від моменту вживання зараженого продукту та моменту введення ПС, оскільки це є матеріалом для інших математичних моделей.
З причин зниження відсотку випадків ботулізму з установленим типом токсину для більшості пацієнтів, що отримували сироватку, вводили полівалентну сироватку (проти типу А і Е – по 10000 міжнародних одиниць (МО), проти типу В – 5000 МО), тип С згідно протоколу, не включений, що може вплинути на результат та математичну модель.
Висновки: Летальність при введенні протиботулінічної сироватки є нижчою, аніж без її введення, але довірчі інтервали показників перекриваються. В той же час, ефективність застосування сироватки обмежується строками введення, а невизначений тип токсину не дозволяє оцінити співвідношення більш небезпечних типів серед захворілих [2]. В країні використовується значна кількість консервованих продуктів для харчування військових та тимчасово переміщених осіб. Це потенційно створює передумови для підвищення захворюваності та виникнення спалахів ботулізму. Проблеми із забезпеченням лікарень потиботулінічною сироваткою можуть призвести до додаткових ускладнень.
Література:
1. Копча В. С, Бондаренко А. М. Сучасні діагностика і лікування ботулізму, журнал Клінічна імунологія, алергологія та інфектологія, 6 (143) 2022.
2. BMJ Best Practice. Ботулізм. 2018. [Електронний ресурс]. Режим доступу: bestpractice.bmj.com.
|