В сучасних умовах ведення господарської діяльності питання забезпечення економічної стійкості підприємства набуло особливої актуальності. Це пов’язано з викликами військової агресії проти України, постковідним економічним станом, міграцією значної частини населення та нестабільною фінансово-економічною ситуацією в державі у цілому. В свою чергу, належний рівень економічної стійкості підприємства дасть змогу суб’єкту господарювання забезпечити можливість збереження власного потенціалу та зростання конкурентоспроможності на ринку.
Питаннями економічної стійкості підприємства займалось чимало зарубіжних та вітчизняних науковців, серед яких можна виокремити: І. О. Бланка, Дж. К. Ван Хорна, В. А. Гросул, В. Л. Іванова, Т. А. Клочко Є. В. Мниха, М. Портера, М. В. Савченко, Г. В. Ситник, Ю. А. Сімех, Т. О. Степаненко, Й. А. Шумпетера.
Зокрема, В. Л. Іванов визначає економічну стійкість як здатність економічної системи в умовах негативного впливу зовнішніх і внутрішніх чинників не відхилятись від свого рівноважного стану шляхом ефективного використання виробничих, організаційних та фінансових механізмів [1, с. 30]. Т. А. Клочко розуміє економічну стійкість як можливість підприємства відновлювати первісний або набувати новий стан після закінчення дії зовнішніх і внутрішніх збурень, а також, за таких умов впливу, не відхилятись від запланованих економічних показників [2]. М. В. Савченко трактує економічну стійкість як комплексне поняття, що відображає здатність системи мікрорівня зберігати достатній рівень економічних параметрів, що забезпечить його ефективне функціонування, стійкий розвиток та конкурентоспроможність на ринку [4, с. 11]. Й. А. Шумпетер вбачав у економічній стійкості здатність адекватно реагувати на виклики, адаптуватися до нових умов та технологічних інновацій з метою досягнення нових успіхів [6, с. 70].
Таким чином, бачимо, що підходи науковців до розуміння економічної стійкості різняться, проте всі вони виділяють потребу у адекватному та комплексному реагуванні на різні фактори впливу з метою досягнення позитивних показників підприємницької активності. Забезпечення економічної стійкості підприємства здійснюється через наступні характеристики:
- ступінь рівноваги підприємства;
- можливість не відхилятися від свого динамічного або статистичного стану;
- здатність оптимального використання власного потенціалу;
- спроможність ефективного функціонування;
- наявність ресурсів для забезпечення стабільної і прогресивної динаміки розвитку.
Виокремлені характеристики створюють передумови для ґрунтовного аналізу діяльності підприємства та визначення рівня його конкурентоспроможності. Економічна стійкість суб’єкта господарювання в рамках його конкурентоздатності визначається як спроможність забезпечити необхідні результати діяльності в умовах ринкового середовища та динамічних трендів зовнішньої системи [3, с. 31].
О. С. Харитонова зазначає, що економічна стійкість є однією з найважливіших умов забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Це обумовлено сутністю економічної стійкості, яка у визначеній площині виступає комплексною характеристикою здатності підприємства до ефективного функціонування в умовах конкуренції та в довгостроковій перспективі виступає основою для досягнення стійких конкурентних переваг [5 с. 8]. За такого підходу забезпечення економічної стійкості повинно ґрунтуватись на ефективному управлінні внутрішніми складовими діяльності: економічно, виробничою, фінансовою, маркетинговою та кадровою політиками; а також складовою взаємодії з зовнішнім середовищем, що забезпечить раціональне реагування на можливі виклики та збурення.
Отже, забезпечення економічної стійкості підприємства має важливий вплив на його рівноважний стан та виступає чинником зростання конкурентоспроможності в ринкових умовах. Це пов’язано з збереження динаміки діяльності підприємства, стабільною прибутковістю та умовами розширеного відтворення в довгостроковій перспективі з урахуванням впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ.
Список літератури
1. Іванов, В. Л. (2005). Управління економічною стійкістю промислових підприємств (на прикладі підприємств машинобудівного комплексу) [Текст]. Луганськ: Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля. 266 с.
2. Клочко, Т. А. (2020). Економічна стійкість підприємств: теоретичні аспекти [Електронний ресурс]. Інфраструктура ринку, № 40. Режим доступу: http://www.market-infr.od.ua/uk/40-2020
3. Марченко, В. М., Новак, В. О., Лотоцька, С. В., Матвєєв, В. В., Данілова, Е. І. (2012). Економічна стійкість підприємства: форми та методи забезпечення: монографія. Київ: Кондор-Видавництво. 300 с.
4. Савченко, М. (2019). Розвиток категоріального базису «економічна стійкість». Галицький економічний вісник, 57(2), с. 5–17.
5. Харитонова, О. С. (2007). Економічна стійкість підприємств як основа забезпечення його конкурентоспроможності: автор. дис. … канд. екон. наук: 08.00.04. Луганськ: Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля. 21 с.
6. Шумпетер, Й. А. (2011). Теорія економічного розвитку. Дослідження прибутків, капіталу, кредиту, відсотка та економічного циклу (пер. з англ. В. Старка). Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія». 242 с.
___________________________________________________________
Науковий керівник: Ситник Ганна Вікторівна, доктор економічних наук, професор, Державний торговельно-економічний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter