Медична галузь - найбільш чутлива соціальна, політична та економічна сфера будь-якої держави, що є частиною національної культури і має відношення до всього суспільства. Система охорони здоров’я в Україні в організаційному сенсі являє собою комплексну систему, яка повинна ґрунтуватися на принципах ефективної взаємодії багатьох центральних органів влади на рівні Міністерств охорони здоров’я, фінансів, економіки, соціальної політики, освіти, науки, з питань надзвичайних ситуацій та інших міністерств і відомств.
Варто зазначити, що в економічному аспекті стан, ефективність та перспективи розвитку галузі охорони здоров’я значною мірою залежать від її фінансового забезпечення.
Фінансове забезпечення є одним із основних чинників, що впливає на розвиток медичної сфери і соціально-економічну результативність галузі. Кожна країна прагне удосконалити існуючу систему шляхом перетворень, які б сприяли збереженню та зміцненню здоров’я населення, підвищенню ефективності діяльності лікувально-профілактичних закладів.
Система охорони здоров'я в Україні нагально потребувала послідовних та глибоких інституціональних і структурних перетворень, спрямованих на поліпшення здоров'я населення та задоволення його справедливих потреб у медичній допомозі. І головними причинами виникнення проблем в галузі стали: відсутність зв’язку між якістю медичних послуг і видатками на їх фінансування, відсутність мотивації медичних кадрів до якісної праці; низький рівень доступності медичних послуг, переваги у бік спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги при відсутності впливу первинної медико-санітарної допомоги на медичний маршрут пацієнта; неефективне використання бюджетних коштів, виділених на охорону здоров’я; дублювання медичних послуг на різних рівнях їх надання; відсутність чіткого розмежування рівнів надання медичної допомоги; низька самостійність медичних закладів при використанні фінансових ресурсів тощо.
Враховуючи зазначені проблеми, система охорони здоров’я потребувала значних перетворень, а саме трансформації системи фінансування галузі, забезпечення рівного та справедливого доступу усіх громадян до медичних послуг належної якості, підвищення якості та доступності медичних послуг, покращення ефективності державного фінансування, створення стимулів для здорового способу життя населення й здорових умов праці.
Неефективне використання грошей та кошторисне фінансування було характерною рисою української системи охорони здоров’я за радянської моделі Семашка, коли лікарні отримували кошти на основі кількості ліжок та відвідувань, а не за надання медичної допомоги пацієнтам. Ця система накопичувала системні проблеми та не змогла ефективно забезпечувати доступ населення до якісної медичної допомоги. Звітність була паперовою, її неможливо було перевірити, систематизувати та використовувати як основу для прийняття управлінських рішень на користь пацієнтів.
Трансформація системи фінансування охорони здоров’я змінила правила гри в медичній сфері та започаткувала процес значних перетворень. Вперше українці отримали шанс доступу до системи охорони здоров’я, яка зосереджена навколо пацієнта. Система відійшла від неефективної моделі минулого, дозволивши впроваджувати політику, що керується даними і дає можливість приймати рішення на основі потреб населення у медичній допомозі.
Для впровадження нової моделі фінансування 30 березня 2018 року було зареєструвало новий центральний орган виконавчої влади – Національну службу здоров'я України. З цього часу і почався відлік початку трансформації системи фінансування охорони здоров'я в Україні.
НСЗУ з 2018 року почала відігравати роль закупівельника медичної допомоги, спочатку на первинній, а потім і на вторинній ланці.
Зʼявилась «Програма медичних гарантій», яка визначає перелік та обсяг медичних послуг і лікарських засобів, що надаються на безоплатній основі населенню. Заклади охорони здоров’я почали укладати договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, а Національна служба здоров’я України почала здійснювати моніторинг виконання цих договорів з урахуванням наявних ризиків у роботі медичних закладів та оперативно розширювати Програму медичних гарантів за потреби, зокрема під час пандемії COVID-19 та з початком повномасштабної війни. Гроші пішли «за пацієнтом».
Згідно з програмою реформування галузі було виконано головне завдання – це перехід до фінансування конкретних послуг, наданих закладом охорони здоров’я. Тобто перехід від кошторисного фінансування, основою якого є обсягові показники (кількість населення, розміри закладів тощо) до державного замовлення на підставі договорів між замовником та акредитованим постачальником медичних послуг, з огляду на потреби населення у певних видах медичної допомоги.
Запровадження розпочатих змін повинно продовжуватися. Перші успіхи – реформа первинної та вторинної ланки медичної допомоги із запропонованим чітким переліком послуг для пацієнтів та вільним вибором лікаря, автономізація закладів охорони здоров’я, створення єдиної електронної системи охорони здоров’я, програма реімбурсації медикаментів «Доступні ліки» із використанням електронного рецепту тощо. Для забезпечення позитивної динаміки змін важливим є розширення переліку гарантованих державою медичних послуг на всіх рівнях допомоги. Це стане гарантією безперервного продовження трансформації системи охорони здоров’я.
_________________________________________________________________
Науковий керівник: Галан Олена Євгенівна, доцент, кандидат економічних наук, Національний університет «Запорізька політехніка», м. Запоріжжя
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter