Проблема підготовки перекладача, конкурентоздатного на ринку праці, є надзвичайно актуальною. При цьому конкурентоздатність особистості доцільно осмислювати через призму його компетентності. Однією з ключових компетентностей сучасного фахівця в галузі перекладу є дослідницька компетентність, сформованість якої дозволяє йому вчасно виявляти проблему, самостійно здобувати знання, висувати судження на основі виважених даних, приймати ефективні рішення, тощо.
У дослідженні процес формування дослідницької компетентності майбутніх перекладачів ґрунтується на кількох взаємопов’язаних наукових підходах, з-поміж яких визначаємо системно-діяльнісний, компетентнісний, аксіологічний, проєктний. Зупинимося докладніше на їх характеристиці.
Системно-діяльнісний підхід. Основною ідеєю цього підходу в контексті формування дослідницької компетентності майбутніх перекладачів є те, що нові знання не даються в готовому вигляді, а студенти «відкривають» їх в процесі самостійної дослідницької діяльності. Тому, завдання викладача організувати навчально-дослідницьку діяльність майбутніх перекладачів так, щоб вони самостійно вирішували проблеми. Реалізуючи ідеї системно-діяльнісного підходу варто створювати умови майбутнім перекладачам, які б «дозволили відчути себе учасником педагогічної діяльності, набувати реального досвіду, виявляючи активність у навчальній, професійній та квазіпрофесійній діяльності» [4, с. 148]. Таким чином, завдання формування дослідницької компетентності майбутніх перекладачів може бути досягнуто за допомогою включення студентів у дослідницьку діяльність, що має на увазі «інтелектуальну творчу діяльність, спрямовану на вивчення конкретного предмета (явища, процесу) з метою отримання об’єктивно нових знань та їх подальшого використання в практичній діяльності» [1, с. 219].
Компетентнісний підхід. Основною ідеєю цього підходу є спрямованість професійної підготовки на формування загальних і спеціальних компетентностей майбутніх перекладачів, які необхідні для виконання професійної діяльності. Зазначимо, що дослідницька компетентність майбутнього перекладача входить до складу ключових, що підтверджується змістом Стандарту вищої освіти України другого (магістерського) рівня, галузь знань 03 Гуманітарні науки, спеціальність 035 Філологія. Згідно цього Стандарту до спеціальних компетентностей належить: усвідомлення методологічного, організаційного та правового підґрунтя, необхідного для досліджень та/або інноваційних розробок у галузі філології, презентації їх результатів професійній спільноті та захисту інтелектуальної власності на результати досліджень та інновацій; здатність вільно користуватися спеціальною термінологією в обраній галузі філологічних досліджень [3]. Таким чином, пріоритетним в процесі підготовки майбутніх перекладачів повинен стати компетентнісний підхід, який передбачає орієнтацію всіх його компонентів на формування дослідницької компетентності, наявність якої дає можливість ефективно адаптуватися в умовах професійної діяльності, саморозвиватися, сприяти впровадженню інноваційних технологій в галузі перекладу.
Аксіологічний підхід. Сутність аксіологічного підходу до формування дослідницької компетентності майбутніх перекладачів в умовах закладу вищої освіти полягає в орієнтації професійної підготовки на формування у студентів системи загальнолюдських і професійних цінностей, які визначають їхнє ставлення до дослідницької діяльності. Формування дослідницької компетентності в контексті аксіологічного підходу можливе тільки за умови розуміння студентами того, що дослідницька компетентність є цінністю, яка має особисту значущість для майбутніх перекладачів.
Проєктний підхід. У процесі формування дослідницької компетентності майбутніх перекладачів «проєктування є особливим видом інтелектуальної діяльності, вияву креативності, результатом якої є орієнтування на перспективну мету, практично спрямоване наукове дослідження» [2, с. 67]. На нашу думку, одним з основних шляхів формування дослідницької компетентності майбутніх перекладачів є проєктно-дослідницька діяльність, яка передбачає насамперед уміння розв’язувати проблеми, використовуючи при цьому дослідницькі методи.
Отже, в контексті дослідження проблеми формування дослідницької компетентності майбутніх перекладачів в умовах закладу вищої освіти нами було розкрито основні положення системно-діяльнісного, компетентнісного, аксіологічного, проєктного підходів, що стануть підґрунтям побудови технології формування дослідницької компетентності майбутніх перекладачів засобами проєктного навчання.
Список літератури:
1. Іконнікова М.В. Особливості підготовки майбутніх філологів до пошуково-дослідницької діяльності: досвід США. Молодий вчений, 2017. № 8 (48). С. 219–224.
2. Олійник І.В. Методологічні підходи формування дослідницької компетентності майбутніх докторів філософії в умовах аспірантури. Вісник Університету імені Альфреда Нобеля, 2022. № 2 (24). С. 60–71.
3. Стандарт вищої освіти України: другий (магістерський) рівень, галузь знань 03 Гуманітарні науки, спеціальність 035 Філологія. Міністерство освіти і науки України, 2019. 17 с.
4. Шиба А.В. Реалізація системно-діяльнісного підходу в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя іноземної мови. Молодий вчений, 2020. № 7.1 (83.1). С. 146–149.
___________________________________________________________________
Науковий керівник: Лебідь Ольга Валеріївна, доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи, Університет імені Альфреда Нобеля
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter