Сучасне суспільство вносить свої зміни у взаємини між чоловіком і жінкою, у погляди на сім'ю і шлюб, у виховання дітей. Межі між чоловічим і жіночим началом розмиті. Пізні шлюби, недостатня увага до дітей, складні міжособистісні стосунки даються взнаки, і тепер дітей виховують за правилом «всі рівні». Жорсткий поділ гендерних ролей поступився місцем феномену андрогінності − явищу, яке фіксує прояв одночасно як жіночих, так і чоловічих якостей.
Проблема гендерного виховання хвилює сьогодні багатьох педагогів, психологів. Безпосередньо проблему гендерного виховання дітей дошкільного віку досліджували О.О. Кудрявцева, К.Д. Ушинський, С.А. Марутян,
В.О. Сухомлинський, А.А. Палій, П.В. Плісенко, О.В. Прозументик,
Т.А. Рєпіна, Л.Г. Тараннікова, А.Я. Коменський, С.В. Шаповалова [1] .
Нові трансформаційні процеси у світовій спільноті й у нашій державі, початок ери повноправності буття жінки та чоловіка потребують глибшого осмислення соціально-психологічних механізмів набуття дитиною гендерної ідентичності як передумови повноцінної реалізації свого «Я». Наукові дослідження довели, що висока фемінність у жінок та маскулінність у чоловіків у сучасному суспільстві не завжди є гарантією їхнього соціального та психологічного благополуччя. Сьогодні все більше вчених пов’язують розв’язання цього завдання з реалізацією гендерного підходу в освіті, тому що саме гендерний підхід орієнтований на формування й утвердження рівних, незалежних від статі можливостей самореалізації людини в усіх сферах життєдіяльності [1].
Введення в педагогічну науку категорії «гендер» має принципове значення, оскільки ігнорування статі дитини в освітньому процесі призводить до нівелювання чоловічої і жіночої унікальності, неповторності внутрішнього світу кожної дівчинки, дівчини, хлопчика, юнака, неадекватної самооцінки, відсутності культури відносин між статями.
Демократизація статево-рольових відносин допомагає не тільки зменшенню дискримінації за статевою ознакою у професійних, сімейних та соціальних відносинах, а й направляє освітню систему на формування демократичної особистості, яка здатна розуміти, поважати та приймати інші особистісні погляди в питаннях статі, приймати інші статеві ролі та моделі статево-рольової поведінки.
Метою гендерного виховання є:
- формування правильного розуміння ролі чоловіка і ролі жінки у суспільстві;
- формування моделі поведінки певної статі;
- прищеплення культури взаємовідносин статей.
Проблема гендерного виховання є надзвичайно актуальною для дітей дошкільного віку, бо саме в цей період відбувається інтенсивний фізіологічний розвиток та формування психіки дитини. Також у цьому віці формується особистість дитини, створюється потенціал для її подальшої життєдіяльності в соціумі [2].
З огляду на це перед педагогами дошкільного закладу стоять такі завдання з гендерного виховання дошкільників:
- виховувати у дітей стійкий інтерес і позитивне ставлення до себе як до об’єкта пізнання;
- поглиблювати знання про розподіл усіх людей на чоловіків і жінок, про зміст понять "хлопчик", "дівчинка", сприяти статевій ідентифікації;
- правильно і компетентно реагувати на прояви сексуального розвитку дітей різних статей;
- підтримувати фізичне і психічне здоров'я дітей, радість світосприйняття. оптимістичне ставлення до навколишнього світу;
- створювати умови для набуття досвіду відносин з навколишнім світом у цілому і світом людей зокрема;
- ознайомлювати з основними функціями сім'ї як психологічної групи і соціального інституту;
- закладати основи виконання відповідних своїй статі соціальних ролей [4].
Однією з цілей дошкільних освітніх організацій є створення умов для
формування особистості дитини з урахуванням майбутньої гендерно-рольової ідентичності, реалізація її внутрішніх сил і потреб, ознайомлення з загальнолюдськими і національними цінностями, закріпленими в культурно-історичному досвіді поколінь.
Педагогам ЗДО необхідно створити педагогічні умови і використовувати різноманітні методи формування повноцінної особистості з урахуванням гендерної ідентичності:
• моделювання, з урахуванням уподобань хлопчиків і дівчаток, об'єктно-просторового розвивального середовища (простір групи поділяють на зони: ігрову, пізнавальну і зону фізичної активності. У зонах є куточки для хлопчиків і дівчаток, де ігри безпосередньо формують розуміння дитиною гендерних ролей);
- ознайомлення з національними традиціями і звичаями України;
- читання художньої літератури (з посиланням на специфічні особливості поведінки героїв літературних творів, казок, оповідань, віршів);
- групові бесіди з дітьми (з'ясування сімейних стосунків, обов'язків членів сім'ї і правил поведінки в суспільстві для чоловіків і жінок) [3].
Також необхідно працювати з сім'єю на всіх етапах розвитку гендерної ідентичності. Консультації, анкети, бесіди, наочна інформація повинні допомогти батькам бути компетентними у цьому питанні. Головна мета всіх спільних заходів – надати батькам знання про виховання власної дитини, зацікавити їх проблемами гендерного виховання, спонукати до перегляду своєї освітньої позиції. Таким чином, взаємодія між закладами дошкільної освіти та сім'ями має на меті створити атмосферу взаємного інтересу до процесу гендерного виховання та виробити педагогічний підхід до проблеми вивчення та виховання дітей.
Список літератури:
1.Гендерна конструкція соціуму: історія і сучасність : збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції / (Одеса, 26-27 квітня 2018 р.) Одеса : Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2018. 202 с.
2.Говорун Т. Гендерна ідеологія у навчально-виховному процесі. Освіта і управління. 2003. Т. 6. № 4. 56-69 с.
3.Кікінежді О. Ґендерне виховання змалку. Дошкільне виховання. 2006. №2. 3-6 с.
4.Кравець В. П. Гендерна педагогіка. Навчальний посібник. Тернопіль : Джура, 2003. 416 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter