Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 131 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) одним із заходів забезпечення кримінального провадження є тимчасовий доступ до речей і документів. Так, сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором (ч. 1 ст. 160 КПК України) [1]. Зміст такого клопотання має містити вимоги, встановлені у частині 2 статті 160 КПК України. Разом з тим, згідно з пунктом 2 частини 3 статті 132 КПК України забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, у тому числі, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора.
Вказане підтверджується і національною судовою практикою, наприклад, ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 09.11.2018 у кримінальній справі № 619/4547/18 старшому слідчому Дергачівського ВП ГУ НП в Харківській області відмовлено в задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні № 12018220280001587 від 13.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України. Зі змісту ухвали слідує, що 13.10.2018 до Дергачівського ВП ГУ НП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_3 про те, що внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків працівниками пологового відділення КЗОЗ «Дергачівська центральна районна лікарня» 13.10.2018 у його дружини ОСОБА_5 сталося замирання плоду – ненародженої дитини [2].
До суду надійшло клопотання про тимчасовий доступ, з можливістю вилучення, медичної документації, а саме – журналів пологів в період з 2010 по 2018 роки включно, які знаходяться в КЗОЗ РТМО «Дергачівська центральна районна лікарня». В обґрунтування клопотання зазначено, що під час досудового розслідування виникла необхідність у отриманні інформації щодо списків породіль, пологи яких приймав безпосередньо завідуючий пологовим відділенням ОСОБА_4, а також лікарями відділення в період з 2010 по 2018 роки включно, з зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати народження, місця проживання, дати пологів. Згідно листа від 05.11.2018 вих. № 1300/01 КЗОЗ РТМО «Дергачівська центральна районна лікарня» відмовлено у видачі зазначених вище даних та указано, що така інформація може бути надана лише на підставі ухвали слідчого судді. Вказана інформація необхідна для встановлення всіх обставин, що мають суттєве значення для даного кримінального провадження [2].
Обґрунтовуючи відмову в задоволенні вказаного клопотання суд зазначив, що «в разі звернення процесуальної особи, що здійснює кримінальне провадження, з клопотанням до слідчого судді про дачу дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів, норми діючого кримінального процесуального законодавства, прямо встановлюють обов'язок цієї особи звертатися з таким клопотанням саме в рамках конкретного провадження, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у зв'язку із розслідуванням якого подається клопотання та відомості щодо вчинення саме цього кримінального правопорушення» в той час як «слідчому судді не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували об'єктивну необхідність у доступі до даної інформації, оскільки до ЄРДР не внесено відомості щодо інших породіль, дані про яких містяться у журналах пологів, до того ж, у клопотанні зазначено про необхідність доступу до журналів пологів з 2010 року, тоді як дані до ЄРДР внесені щодо події, яка мала місце 13.10.2018, крім того, не обґрунтовано у клопотанні необхідність використання як доказів саме у даному кримінальному провадженні відомостей, що містяться в даних журналах» [2].
Мотивуючи прийняте судове рішення суд посилався на пункт 2 частини 3 статті 132 КПК України як на положення закону, яким він керувався.
На нашу думку, в даному випадку судове рішення є справедливим, таким, що відповідає вимогам КПК України, а також не порушує права третіх осіб на таємницю про стан здоров'я, адже згідно положень частини 1 статті 391 і частини 1 статті 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» інформація про факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина є лікарською таємницею.
Список літератури:
1.Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI / Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9-10. Ст. 88. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text.
2.Ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 09.11.2018 у кримінальній справі № 619/4547/18 / Єдиний державний реєстр судових рішень.
3.Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 № 2801-XII / Відомості Верховної Ради України. 1993. № 4. Cт. 19. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text.
____________________________________________________________________
Науковий керівник: Кучинська Оксана Петрівна, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримінального процесу та криміналістики, Навчально-науковий інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter