Процес глобалізації стає все більш впливовим, що має різні наслідки для економіки. Вони є джерелами нестабільності, які спочатку виникають на національному рівні, а потім впливають на міжнародний і світовий рівні.
Глобальну економічну кризу зумовлюють різноманітні чинники, включаючи економічні (надвиробництво через недоспоживання населення), психологічні (циклічний характер економічного розвитку та розбіжності у русі заощаджень та інвестицій у галузях виробництва), природно-кліматичні (наслідки песимістичного настрою, який призводить до застою в інвестиціях), науково-технічний прогрес (впровадження нових технологій у виробництво), техногенні (втрата біорізноманіття, пандемія COVID-2019), геополітичні (торговельні конфлікти та зовнішні військові дії з метою вирішення кризових ситуацій у національних економіках).
МВФ створив спеціальні бази даних, що дозволяють виявляти фінансову нестабільність через аналіз таких даних, як статистика зовнішнього боргу, спеціальні стандарти поширення даних (SDDS) та показники фінансової стійкості (FSI). Глобальні економічні кризи спричиняються також розвитком криз на національному рівні, таких як банківські, боргові, фондові та кредитні кризи. Виявлення фінансових криз базується на макроекономічних показниках, таких як баланс платіжного потоку, відношення зовнішнього боргу до ВВП, коливання обмінного курсу, рівень міжнародних резервів порівняно з імпортом та рівень безробіття, якщо він високий, то має важливий вплив на економіку через навантаження на бюджет і негативний вплив на економічний розвиток, може викликати зниження фактичного ВВП на 2-3%.
У ХХІ столітті ми стали свідками двох значних глобальних економічних криз. Перша з них сталася у 2007-2009 роках, спричинена циклічними коливаннями економічного розвитку, значним зростанням цін на нафту та знеціненням долара США починаючи з 2002 року. Ця криза почалася з обвалу ринку ризикованих іпотечних кредитів у фінансовій системі США та швидко поширилася по всьому світу. Для подолання кризи держави вживали потужні заходи, такі як надання "податкових канікул", зниження резервних вимог інвестиційних банків та збільшення державних гарантій для банківських депозитів. Наступна глобальна економічна криза викликана коронавірусом SARS-CoV2 у 2020 році і характеризується унікальним поєднанням двох типів шоків: зниженням попиту через карантинні обмеження та припиненням пропозиції через призупинення роботи підприємств і порушення логістичних процесів. У першому півріччі 2020 року світовий туристичний потік скоротився на близько 65%, призвівши до втрат у світовій туристичній індустрії на рівні 460 млрд. доларів. Це в п'ять разів перевищує збитки, завдані міжнародному туризму під час кризи 2009 року. Основною причиною цього стали обмеження на подорожі та закриття кордонів. Ціни на енергоносії залишаться на 46% вищими за середні у 2023 році. Послаблення політики Китаю щодо COVID-19 може призвести до зростання цін. Введення зброї в економічну політику між глобально інтегрованими державами висвітлило вразливість, спричинену торговою, фінансовою та технологічною взаємозалежністю – як для державного, так і для приватного секторів. Економічна політика, особливо в країнах з розвиненою економікою, все більше спрямовується на геополітичні цілі.
Початковим техногенним спричинювачем глобальної економічної кризи став коронавірус. Закриття харчових підприємств та зменшення виробництва спричинили зниження світової торгівлі, призводили до зменшення попиту на енергоресурси. Частка експорту Китаю становить 16,6%, а США – 25%, що відіграє значну роль у світовій економіці. Другим каталізатором були негативні переговори між Саудівською Аравією та Російською Федерацією. РФ відмовилася зменшити видобуток нафтової сировини, а СА знизила ціну на нафту більш ніж на третину. Це призвело до падіння ціни на нафту та інші товари, такі як метали, руда, зерно.
Світова економічна криза виникає через фінансово-економічні фактори (передбачувані), техногенні (непередбачувані) та геополітичні (важко передбачувані). Щоб контролювати подальший розвиток кризи, дуже важливо, щоб уряди в усьому світі діяли швидко та ефективно в умовах кризи.
Створення якісної системи контролю для виявлення та оцінки первинних негативних явищ дозволить уникнути перенесення економічної кризи з національного рівня на світовий. Така система на основі контрольних точок збирає та обробляє інформацію про ефективність фінансово-господарських процесів, що дає змогу оцінити відповідність макроекономічних показників оптимальним значенням. Це дозволяє уникнути негативних наслідків криз на глобальному рівні за рахунок своєчасного реагування на проблеми, що виникають на національному рівні. Зокрема, у США виявлено, що показники платіжного балансу та співвідношення зовнішнього боргу до ВВП не досягли оптимальних значень між 2014 і 2019 роками, рівень безробіття з 2016 року вважається оптимальним. Що стосується Китаю, то міжнародний платіжний баланс ще не досяг оптимального рівня, але співвідношення зовнішнього боргу до ВВП є оптимальним, бо значення наближається до відмітки 50%, рівень безробіття – оптимальний.
Список літератури:
1.The Global Risks Report 2020-2023. World Economic Forum [Електронний ресурс] – Посилання: https://www.weforum.org
2.Долбнєва Д. В. Вплив COVID-19 на економіку країн світу / Д.В. Долбнєва // Проблеми економіки. – Харків: ІНЖЕК. - 2020. - №1 - C. 20–26. – Посилання: https://www.problecon.com/export_pdf/problems-of-economy-2020-1_0-pages-20_26.pdf
3.В. Новицький Глобальна фінансово-економічна криза: сутність, системи проявів та перспективи подолання - Посилання: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/45257/01-Novitskiy.pdf?sequ
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter