Пройшло понад півстоліття відтоді, як пост-травматична симптоматика була зібрана у діагноз ПТСР, для роботи з яким розроблялися відповідні протоколи. На сьогоднішній день існує чимала кількість діагностичних інструментів для діагностики пост-травматичного стресового розладу. Однак, зважаючи на його поширеність та серйозність природи та наслідків, перевірка якості цих інструментів є доволі актуальною. Важливо зазначити, що деякі методики є популярними, втім практично не володіють або мають обмежені психометричні показники, які необхідні для віднесення методики до психодіагностичного інструментарію. У нашій статті ми розглянемо детально коротку скринінгову шкали Бреслау, яка використовується для експрес-діагностики ПТСР у дорослих.
В Україні коротка скринінгова шкала Бреслау внесена до переліку методик, що рекомендовані до використання у закладах надання первинної медичної допомоги та зазначена в Уніфікованому клінічному протоколі первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Скринінгова шкала Бреслау використовується психологами-дослідниками для проведення первинного скринінгу та виявлення ознак ПТСР чи супутніх симптомів ПТСР [2, с. 76], а в працях деяких дослідників коротка скринінгова шкала Бреслау використовується з метою перевірки валідності авторських методик [1] тощо.
Шкала Бреслау є популярним інструментом для швидкого скринінгу ПТСР в українській спільноті, однак у жодному із наявних у відкритому доступі джерел не вказана інформація про процедуру апробації цієї методики та про її психометричні властивості. Важливо також зазначити, що оригінальна методика авторства N. Breslau та її колег, була опублікована в 1999 році. В основу її створення було взято детройтський опитувальник травми (Detroit Area Survey of Trauma). Оцінка наявності ПТСР здійснювалась на основі діагностичних критеріїв ПТСР, що були зазначені у актуальному на той час DSM-IV. З появою DSM-5, втім, діагностичні критерії ПТСР були дещо переформульовані. Зважаючи на відсутність інформації щодо апробації короткої скринінгової шкали Бреслау в Україні, мета нашого дослідження полягала у здійсненні апробації вищезазначеної шкали.
У DSM-5 діагноз ПТСР було переміщено з розділу «Тривожні розлади» у категорію під назвою «Травматичні та стресові розлади». На противагу трьом кластерам, які перелічені в попередній версії DSM-IV-TR, до основних кластерів симптомів ПТСР у новому DSM-5 віднесено: (1) рецидивуючу природу мимовільних та нав'язливих спогадів про травматичну подію, (2) уникнення подразників, що пов'язані з травмою, (3) негативні зміни в настрої або відчуття оніміння (або обидва симптоми), і (4) зміни в збудженні та реактивності, що включає підвищену чутливість до потенційної загрози [4, с. 24].
Втім, не всі особи, які переживали травматичний досвід, мають ознаки ПТСР. У науковій літературі, присвяченій дослідженню факторів ризику ПТСР йдеться про емпірично підтвердженні факторів, які були виявлені у різних групах респондентів [5; 8]. На Рис. 1. зображено схему систематизованих факторів ризику розвитку ПТСР, що були емпірично виявлені у ряді клінічних досліджень [10]. У різних групах респондентів було виявлено кілька дотравматичних факторів ризику ПТСР: жінки мають вищий ризик розвитку ПТСР, ніж чоловіки; у більшості травматичних подій жінки продемонстрували більші показники ризику розвитку ПТСР, ніж чоловіки; вік, расова приналежність, соціально-економічний і сімейний стани не мали сильного зв’язку з ризиком ПТСР; когнітивні особливості (наприклад, низький IQ або попередня історія травми голови) виявилися пов'язаними з підвищеною вразливістю до ПТСР; вплив життєвих стресорів (наприклад, погане поводження з дітьми або інші стресові фактори життя дорослих) що передували травмі, яка розглядається людиною як тригерна стресова подія, був пов'язаний з підвищеним ризиком ПТСР; дотравматична історія психічних розладів, особливо розладів настрою та тривоги та розладів поведінки, є тісно пов'язана з розвитком ПТСР [6]. Особистісні фактори, такі як невротизм та уникнення як копінг-стратегія довели наявність зв’язку з підвищеним ризиком розвитку ПТСР, тоді як екстраверсія виявилася фактором захисту. Щодо генетичних факторів ризику, то на сьогоднішній день чимало генетичних маркерів, включаючи серотоніновий транспорте та ген гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі активно досліджуються вченими на наявність зв’язку із ПТСР [9, с. 493].
Рис.1. Емпірично виявлені фактори ризику розвитку ПТСР.
Щодо факторів ризику, пов’язаних з травмою, багато досліджень вивчали тип та тяжкість перебігу травми у якості факторів ризику розвитку ПТСР [7, с. 388]. Дисоціація також була внесена у список факторів ризику ПТСР.
До посттравматичних факторів ризику ПТСР вченими віднесено високий пульс (> 95 уд/хв.) при первинній транспортації до відділення невідкладної допомоги є фактором ризику ПТСР серед людей з фізичною травмою [11, с. 92]. Існує значна кількість доказів того, що ПТСР та біль часто коморбідні через взаємне підтримання. Більше того, Г. Асмундсон [3] припускає, що саме біль є нагадуванням про травматичну подію, яка викликає флешбеки. Симптоми ПТСР, такі як безсоння, знижують поріг болю. Було підтверджено, що рівень фізичної непрацездатності неможливість повернутися до роботи пов’язані з підвищеним ризиком розвитку ПТСР. Соціальна підтримка протягом посттравми була зазначена у якості захисного фактору розвитку ПТСР. Фінансовий стрес та юридична наслідки травми були важливими показниками ризику ПТСР [11].
Коротка скринінгова шкала Бреслау є ефективним методом скринінгу ПТСР в клінічних умовах. Процедура розробки самої методики засвідчує її високі психометричні показники. Однак, ця методика має часові обмеження, оскільки дослідження проводилося у далекому 1999 році, та обмеження, викликані особливостями місцевості проведення дослідження (США, Мічиган, м. Детройт).
Визначення психометричних характеристик короткої скринінгової шкали Бреслау для діагностики ПТСР у дорослих українців передбачало визначення показників надійності, валідності та дискримінативності опитувальника. Надійність опитувальника за внутрішньою узгодженістю обчислювалась за допомогою коефіцієнта Кьюдера – Річардсона і становив rkr= 0,788, що вказує на відповідність критеріям надійності тесту. Визначення дискримінативності опитувальника вимірювалось за допомогою показника δ Фергюсона, який становив δ=0,93, що показником досить високої дискримінативності опитувальника та його здатності диференціювати респондентів. Визначення валідності опитувальника здійснювалося шляхом перевірки 2 гіпотез:
1.Шкала Бреслау буде демонструвати сильну (0,8 і вище) кореляцію з Опитувальником скринінгу ПТСР О. А. Блінова;
2.Шкала Бреслау не повинна демонструвати кореляції з опитувальником мотивації Реана.
В результаті застосування коефіцієнта множинної кореляції Пірсона ми отримали наступні дані:
•Показники респондентів за опитувальником ПТСР О. А. Блінова демонструють сильний зв'язок з показниками за шкалою Бреслау (r=0,891, p=0,0001).
•Результати респондентів за опитувальником Реана не корелюють з показниками за шкалою Бреслау (r=0,212, p=0,781)
Отже, може підсумувати, що шкала Бреслау в нашому варіанті перекладу володіє високим показником конструктної валідності, що робить її адекватним інструментом для оцінки симптомів ПТСР.
В результаті психодіагностичного дослідження ПТСР у дорослих українців із використанням апробованої скринінгової шкали Бреслау, нами було виявлено, що більше 45% респондентів мають відповідно до ключів методики мають діагноз ПТСР. Показники, що були нами виявлені мали наступний вигляд: найвищий показник отримали групи жінок у віці 20-40 та 40-60 років (M=4,2), дещо нижчим був показник у групі чоловіків, віком 40-60 років (М=4,1) та 20-40 років (М=3,7); найнижчий показник мають жінки пізнього юнацького віку (М=2,5) та чоловіки (М=2,9) цього ж вікового періоду.
Особливо цікавими були виявлені нами відмінності у скаргах, з якими звертаються особи за допомогою: як для чоловіків, так і для жінок найтиповішим симптомом ПТСР виявилася дратівливість; водночас, чоловіки страждають від неможливості формулювати плани на майбутнє (81%), а жінки мають очевидні складнощі зі сном (78%).
Список літератури
1.Блінов О.А., Максименко С.Д., Черненко І.О. Опитувальник скринінгу посттравматичного стресового розладу (ОС ПТСР): наук.-метод. видання / О.А. Блінов, С.Д. Максименко, І.О. Черненко. К.: Талком, 2019. – 23 с
2.Руденко О.В., Хараджі Л.О. Специфіка прояву ознак посттравматичного стресового розладу особистості військовослужбовців – учасників операції об’єднаних сил // Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Психологія. 2020. Том 31 (70), № 4. С. 73-78. DOI https://doi.org/10.32838/2709-3093/2020.4/10
3.Asmundson G.J., Coons M.J., Taylor S. PTSD and the experience of pain: research and clinical implications of shared vulnerability and mutual maintenance models. Psychiatry. 2002. Vol. 47. Pp. 930–937.
4.Bonanno G. A. Loss, trauma, and human resilience: Have we underestimated the human capacity to thrive after extremely aversive events? American Psychologist. 2004. Vol. 59. Pp. 20-28. doi: 10.1037/0003-066X.59.1.20.
5.Brewin C.R., Andrews B., Valentine J.D. Meta-analysis of risk factors for posttraumatic stress disorder in trauma-exposed adults. Clinical Psychology. 2000. Vol. 68. Pp. 748–766.
6.Cameron C.M., Purdie D.M., Kliewer E.V. Mental health: a cause or consequence of injury? A population-based matched cohort study. BMC Public Health. 2006. Vol. 6. P 114.
7.O’Donnell M.L., Bryant R.A., Creamer M. Mental health following traumatic injury: toward a health system model of early psychological intervention. Clinical Psychological Review. 2008. Vol. 28. Pp. 387–406.
8.Ozer E.J., Best S.R., Lipsey T.L. Predictors of posttraumatic stress disorder and symptoms in adults: a meta-analysis. Psychological Bulletin. 2003. Vol. 129. Pp. 52–73.
9.Ressler K.J., Mercer K.B., Bradley B. Post-traumatic stress disorder is associated with PACAP and the PAC1 receptor. Nature. 2011. Vol. 470. Pp. 492–497.
10.Sareen, J. Posttraumatic stress disorder in adults: impact, comorbidity, risk factors, and treatment. Canadian Journalof Psychiatry. 2014. Vol. 59, no.9. Pp. 460-476. doi: 10.1177/070674371405900902
11.Zatzick D.F., Russo J., Pitman R.K. Reevaluating the association between emergency department heart rate and the development of posttraumatic stress disorder: a public health approach. Biological Psychiatry. 2005. Vol. 57. Pp. 91–95.
Науковий керівник: Нікітчук Уляна Ігорівна, кандидат психологічних наук, доцент, Національний університет «Острозька академія»
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter