Актуальність. Сучасна Україна вже майже два роки перебуває в стані повномасштабної війні. За оцінками Міноборони України на січень 2023 року у Збройних силах служать приблизно 700 тисяч військових. Характер діяльності військовослужбовців, з урахуванням тривалих бойових дій, неминуче пов’язаний з частим переживанням гострого стресу. Ефективність діяльності військовослужбовця забезпечують не тільки його знання, вміння та навички, але і здатність до опанування стресових ситуацій, тобто копінг-поведінка. Враховуючи специфіку діяльності військовослужбовця, ця здатність може стати вирішальною для збереження життя. Так, одним із засобів забезпечення ефективної діяльності військовослужбовця і самозбереження в ситуаціях бойового стресу виступає адаптивна копінг-поведінка.
В теорії копінгу, копінг-стратегії як форми прояву копінг-поведінки для врегулювання взаємовідносин «особистість-середовище», є визначальними в формуванні адаптації або дезадаптації особистості військовослужбовця до викликів середовища. Вивчення особливостей вибору копінг-стратегій подолання гострого стресу військовослужбовцями дає можливість прогнозування копінг-поведінки, формування адаптивних копінг-стратегій, розробки психокорекційних програм, а тому є однією з актуальних проблем сучасною психології.
Мета дослідження полягає в теоретичному вивченні і обґрунтуванні особливостей вибору копінг-стратегій подолання гострого стресу військовослужбовцями.
Результати дослідження. Копінг-стратегія визначається як форма або спосіб копінг-поведінки, спрямованої на врегулювання взаємовідносин особистості з навколишнім середовищем, яка проявляється на когнітивному, емоційному й поведінковому рівнях, з метою зниження впливу стресора або його наслідків [3]. Гострий стрес військовослужбовця визначається як будь-які психологічні реакції на травмувальні події під час військових дій. Ці реакції можуть тривати до чотирьох діб і вважаються нормальними реакціями на ненормальні умови в окреслений період [9].
Копінг-стратегії подолання гострого стресу військовослужбовцями можуть носити як адаптивний, так і дезадаптивний характер. Адаптивні копінг-стратегії сприяють ефективній діяльності військовослужбовця та формують успішний досвід подолання, що позначається на подальшому подоланні стресу та психологічному здоров’ї особистості в цілому. Дезадаптивні копінг-стратегії подолання гострого стресу підвищують ймовірність таких негативних наслідків, як гострий стресовий розлад, ПТСР, порушення адаптації.
В трансакційній моделі стресу та копінгу (Р. Лазарус, С. Фолькман) копінг розглядається як постійний процес взаємодії між особистістю та середовищем. У відповідь на дію стресорів середовища запускається двоетапний процес когнітивної оцінки (первинна та вторинна когнітивна оцінка). На основі когнітивної оцінки особистість формує певну копінг-поведінку, тобто відбувається вибір та застосування копінг-стратегії [2; 6].
Розглянемо ці етапи в контексті вивчення подолання гострого стресу військовослужбовцями. Ключовий стресор, який впливає на військовослужбовців, визначається як об'єктивна наявна або потенційна загроза життю і здоров'ю. До внутрішніх стресорів відносяться фізіологічні, когнітивні та емоційні стресори. Зовнішні стресори поділяються на специфічні бойові стресорі, притаманні бойовим умовам та неспецифічні [1]. Згідно з транзакційною моделлю у відповідь на дію стресора запускається первинна когнітивна оцінка.
Первинна когнітивна оцінка допомагає оцінити силу стресора та його потенційний вплив на особистість. Оцінка стресора є усвідомленою, проте започатковується на несвідомому рівні особистості. Чим сильніше стресор оцінений як загрозливий життю, тим активніше залучається несвідомий рівень особистості військовослужбовця [5]. Оцінка стресора є суб’єктивною, тобто сила та вплив стресору проходить крізь особистісний фільтр сприйняття та інтерпретування. Оцінка стресора впливає на вибір копінг-стратегій та подолання стресу. Чим вище стресор оцінений як загрозливий для життя, тим ефективніші копінг-стратегії обираються для його подолання [8].
Вторинна когнітивна оцінка доповнює первинну та визначає вибір копінг-ресурсів та способів подолання стресу. На цьому етапі відбувається вибір копінг-стратегії. Копінг-ресурси визначаються як характеристики особистості і соціального середовища, які сприяють розвитку адаптивних копінг-стратегій [6]. Рівень розвитку внутрішніх та зовнішніх копінг-ресурсів військовослужбовця впливає на адаптивність його копінг-поведінки. Це підтверджує теоретичний аналіз досліджень взаємозв’язку особистісних характеристик військовослужбовців та копінг-стратегії (І. В. Гаркуша, В. І. Кайко, Н. В. Родіна, Л. Л. Тютюнник, М. О. Ярмольчик). Так, позитивна Я-концепція, адекватна самооцінка, інтернальний локус контролю, сильний тип нервової системи, емоціональна стабільність, високий рівень самореалізації та самоконтролю позитивно корелює з вибором адаптивних копінг-стратегій. Розвинені когнітивні здібності (мислення, увага, пам’ять) дозволяють більш точно оцінити рівень стресу та наявні ресурси для його подолання. Високий рівень тривожності, депресивності сприяє вибору дезадаптивних копінгів. До ресурсів соціального середовища відносяться соціальна підтримка, фінансові, інформаційні ресурси, медична, психологічна, соціальна допомога [6]. Низький розвиток ресурсів середовища є одним із чинників вибору пасивних копінг-стратегій та соціальної ізоляції. Комунікативні навички військовослужбовця розглядаються не тільки як особистісний копінг-ресурс, але і як засіб, що сприяє залученню зовнішнього ресурсу соціальної підтримки (при його наявності). Таким чином, особистісні характеристики та зовнішнє середовище виступають особливостями вибору копінг-стратегій подолання гострого стресу військовослужбовцями.
У військовослужбовців когнітивна оцінка відбувається під впливом особливостей переживання гострого стресу, які позначаються на функціонуванні всіх систем організму, в тому числі на когнітивній сфері. Під час переживання гострого стресу військовослужбовцями спостерігається інстинктивна поведінка, яка змінюється психічною напруженістю (зверхмобілізація) та наступним погіршенням психоемоційного стану (демобілізація). Відбувається зміна прояву моральних якостей: зниження – акцентуація – зниження. На когнітивному рівні відбуваються порушення сприйняття та оцінки ситуації, порушення концентрації уваги або надмірна пильність. Усвідомлення стресу наступає вже на етапі психофізіологічної демобілізації. На емоційному рівні можуть проявлятися гнів, страх, відчай, дратівливість, переживання негативного настрою. Характерна висока інтенсивність емоційних реакцій. На поведінковому рівні можуть спостерігатися прояви агресії, безрозсудна сміливість, хоробрість, з наступною можливою зміною на асоціальну поведінку або прагнення до самоізоляції [4; 7].
Переживання гострого стресу можна порівняти з «лінзою», яка викривлює сприйняття стресору та ресурсів подолання. Отже, переживання гострого стресу військовослужбовцем визначено як особливість вибору копінг-стратегій подолання гострого стресу.
Висновки. Визначено, що особистісні характеристики та зовнішнє середовище військовослужбовця, в якості копінг-ресурсів, сприяють вибору адаптивних копінг-стратегій, водночас, в нерозвинутому стані можуть провокувати вибір дезадаптивних стратегій подолання. Несвідоме особистості військовослужбовця визначено важливим чинником формування копінг-стратегій, особливо в ситуаціях загрози життю. Переживання гострого стресу військовослужбовцями охоплює різні рівні функціонування особистості, в тому числі фізіологічний, емоційний, когнітивний, поведінковий, що також впливає на сприйняття стресору та копінг-ресурсів.
Особистісні характеристики, зовнішнє середовище та специфіка переживання гострого стресу впливають на формування первинної та вторинної когнітивної оцінки. В процесі вторинної когнітивної оцінки відбувається вибір копінг-стратегій. Отже, особистісні характеристики, зовнішнє середовище військовослужбовця та специфіка переживання гострого стресу визначено як особливості вибору копінг-стратегій подолання гострого стресу.
Література
1.Блінов О. А. Вплив стрес-факторів діяльності на військовослужбовців. Вісник Національної академії оборони України. 2006. Вип. 2. С. 118–124.
2.Грабовська С., Єсип М. Проблема копінгу в сучасних психологічних дослідженнях. Соціогуманітарні проблеми людини. 2010. № 4. С. 188–199.
3.Карамушка Л. М., Снігур Ю. С. Копінг-стратегії: сутність, підходи до класифікації, значення для психологічного здоров’я особистості та організації. Актуальні проблеми психології. 2020. Вип. 55. С. 23–30.
4.Кокун О. М., Агаєв Н. А., Пішко І. О., Лозінська Н. С. Основи психологічної допомоги військовослужбовцям в умовах бойових дій: Методичний посібник. Київ: НДЦ ГП ЗСУ, 2015. 170 с.
5.Корольчук В. М. Копінгові особливості адаптивних ресурсів стресостійкості особистості. Вісник Національного університету оборони України. 2011. Вип. 1. С. 164–171.
6.Корсун С. І., Ткачук Т. А. Психологія діяльності працівників податкової міліції : монографія. – К. : Центр учбової літератури, 2013. 194 с.
7.Макаренко О. М., Федосеева I. В. Гострі психологічні реакції людини на стресогенні події. Наукові записки НаУКМА. Сер. Пед., психол. науки та соц. робота. 2005. Т. 47. С. 45–49.
8.Родіна Н. В. Копінг в умовах воєнних дій: виклики для українского суспільства. Проблеми політичної психології. 2014. Вип. 1. С. 107–116.
9.VA/DoD Clinical Practice Guideline for the Management of Post-Traumatic Stress Disorder and Acute Stress Disorder. Washington, DC : U.S. Government Printing Office, 2023. 167 p.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter