Ринкова економіка утворює досить жорстке конкурентне середовище для діяльності підприємств, організацій, установ. Ця жорсткість визначається тим, що одним з основних законів ринку є закон попиту на працю, товари і послуги і закон їх пропозиції.
На такому ринку успіху домагаються ті підприємства, яким вдається забезпечити низькі - нижче середніх витрат виробництва. Це досягається використанням різних факторів ефективності, серед яких істотне місце займає організація праці[1].
Зміст праці різних категорій працівників характеризується сукупністю внутрішніх і зовнішніх факторів, визначальних процес виробництва відповідної продукції або послуг.
Зміст праці кожного працівника залежить від того конкретного робочого місця або посади, які він займає, і від їхньої економічної ролі в загальній виробничої системі, організаційній структурі або функціональному апараті управління підприємством. Чим повніше визначено функції кожного робочого місця та посади на підприємстві, тим точніше можна встановити коло обов'язків і зміст праці кожної категорії працівників.
Наукова організація праці (НОП) та ринковий механізм не антиподи, а взаємодоповнюючі фактори, необхідні як на макро-, так і на мікро- рівнях соціально-економічної системи[2].
Значення впровадження наукової організації праці на підприємствах підвищується і у зв'язку з скороченням можливостей екстенсивного розвитку виробництва, зумовленим, зокрема, проблемою відтворення населення і кадрового потенціалу, збільшенням чисельності працівників, зайнятих у сфері обслуговування. Доводиться звертати увагу на такі важливі фактори розвитку виробництва і скорочення витрат, як організація та нормування праці.
Питання організації праці, його високої культури і правильної постановки мають особливу значимість для сучасного суспільства, тому що завдання управління внутрішніми процесами організації стають все більш і більш складними, підвищується соціальна відповідальність кожного працівника.
В умовах переходу до ринкової економіки організація праці повинна орієнтуватися на всебічний аналіз і використання зовнішніх чинників: стан ринку товарів, ринку праці та ринку капіталу. Тому виникає необхідність у розробці нової концепції соціальної організації праці в Україні.
Раціональна організація праці спрямована на вирішення трьох основних взаємопов'язаних завдань: економічної, психофізіологічної і соціальної.
Економічні завдання сприяють найбільш повному використанню матеріальних і трудових ресурсів, безперервному підвищенню продуктивності праці, поліпшення якості та зниження собівартості.
Психофізіологічні завдання спрямовані на збереження здоров'я персоналу в процесі праці, на підвищення змістовності та привабливості праці, підвищення культури та естетики праці[5].
Соціальна спрямованість НОП, підвищуючи змістовність і престижність праці, сприяє стабілізації персоналу, зниження його плинності, скорочення затрат на підбір і навчання працівників.
Удосконалення організації праці шляхом розширення обсягу і збагачення змісту роботи сприяє тому, що знищуються монотонність і беззмістовність праці, об'єднуються розрізнені елементи роботи в єдине ціле, більш відповідне вимогам розвитку особистості.
Научная організація праці (НОП) дозволяє краще використовувати сировину, матеріали, обладнання, знижує енергетичні витрати і тим самим впливає на зменшення собівартості продукції. За рахунок НОП забезпечується економія трудових витрат, а значиш, економляться фонд заробітної плати і відрахування від нього[2].
При монополістичної конкуренції, олігополії та чистої монополії зростає контроль фірм над цінами на ринку, знижує ся рівень конкуренції: при олігополії - більше, ніж в умовах монополістичної конкуренції, при чистій монополії - більше, ніж при олігополії. Проте НОП на підприємствах, діючих на ринках з обмеженою конкуренцією і при її відсутності, все одно залишається важливим чинником ефективності і сприяє отриманню надприбутки.
Чим вище рівень конкуренції, тим більшого значення набуває НОТ як фактор ефективності виробництва. У цьому полягає її значення в ринкових умовах. Наукова організація праці робить прямий, безпосередній вплив на економічні та соціальні процеси на виробництві, яке своїм наслідком має вторинний результат, приводячи у результаті до інтегрального ефекту.
Список літератури:
1. Єсінова Н. І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. для студ. вузів / Н. І. Єсінова. — К.: Кондор, 2004. — 432 с.
2. Організація праці: навч. посіб. / В. М. Данюк [та ін.] ; заг. ред. В. М. Данюк; Держ. вищ. навч. закл. “Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана”. — К. : КНЕУ, 2009. — 332 с.
3. Шейко В. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: підручник / В. М. Шейко, Н. М. Кушнаренко. — 6-те вид., перероб. і допов. — К.: Знання, 2008. — 311 с
4. Організація праці менеджера: конспект лекцій/ укладач Д.О. Власенко. — Суми: Сумський державний університет, 2013. —209 с.
5. Орбан-Лембрик Л. Психологія управління : навч. посібник / Л. Орбан-Лембрик. — К. : Академвидав, 2003. — 568 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter