Сьогодні у системі освіти існує немало проблем. Серед них однією з важливих у психологічному та педагогічному аспектах вбачаємо проблему виховання і навчання молодого покоління, враховуючи гендерний підхід. Як відомо, 20 грудня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято Стратегію впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року в межах євроінтеграційних процесів [3]. Вказаний момент є вагомим показником поступу України на шляху до ЄС, не зважаючи на всі виклики, що постали останнім часом перед нашою країною.
Проблеми гендерної соціалізації особистості на різних етапах онтогенезу висвітлені у працях С.Вихор, Т.Говорун, О. Кікінежді, Л. Ковальчук, В. Кравця, Л. Міщик, Н.Самойленко, А.Шевченко, Л. Штильової та ін. Ми набуваємо власної ґендерної ідентичності шляхом соціалізації, і це процес, що триває протягом усього людського життя, відображаючи обставини, які змінюються, та наш новий досвід [1; 2].
Як зазначають Н.І.Самойленко та А.Л.Сембрат, важливими компонентами гендерної соціалізації людини є гендерна освіта і гендерне виховання. В процесі соціалізації гендерна освіта є чинником формування адекватного розуміння особистістю процесів дорослішання, вона розкриває гендерні особливості поведінки осіб різної статі, навчає правил і норм міжстатевого спілкування та взаємодії [2].
Гендерні знання відображаються у гендерному вихованні. Його мета – це формування соціальної відповідальності у взаєминах між статями, здатності розуміти специфічні особливості чоловіків і жінок у процесі спільної діяльності, розвиток самоповаги, впевненості, здатності до самореалізації та прийняття усвідомлених рішень стосовно міжстатевих стосунків, власної гендерної ролі тощо.
Гендерна соціалізація має важливе значення для молодшого шкільного віку. У процесі гендерного становлення поступово формуються вміння дитини взаємодіяти з дорослими (батьками й педагогами) та зі своїми однолітками - як своєї, так і іншої (протилежної) статі. У гендерній соціалізації молодшого школяра найважливіше значення відводять такому типу стосунків, як «дитина-педагог», бо вчитель для учня початкової школи є не тільки прикладом поведінки, а й своєрідним ідеалом. Тому адекватній гендерній соціалізації сприятиме становлення взаємостосунків педагогів зі школярами не тільки на діловому, офіційному рівні, але й інтимно-особистісному, довірливому, коли «підкреслюються якості, особливості і гідність кожної дівчинки і кожного хлопчика» [2, с.461]. Також важливо, щоб вчителі, які працюють у початковій школі, не були обтяжені гендерно-рольовими стереотипами. У такому випадку процес гендерної соціалізації молодших школярів відбуватиметься осмислено. Як підкреслюють Н.І.Самойленко та А.Л.Сембрат, педагог, який організовує цікаве дружнє спілкування дітей різних статей, сприяє повноцінному розвитку індивідуальності кожного, стаючи сам беззаперечним прикладом. Для прикладу, фемінізованих дітей варто залучати до відповідальних ролей у виховній діяльності, заходах, іграх подорожах, залучати їх до позицій лідера, щоб формувати впевненість, утвердження власної соціальної позиції, творчого підходу; маскулінізованих – до більших контактів і взаємодій у танцях, спілкуванні, іграх, щоб зменшити їхню надмірну активність, авторитарність, агресію під час виховної роботи, проведення різних заходів тощо [2, c. 462].
Оскільки школа виступає основним провідником гендерної соціалізації школярів, то велика увага має також приділятися адекватному змісту навчального матеріалу у підручниках і посібниках, нормальним виховним настановам під час спілкування вчителя й учнів, які забезпечують гендерно чутливу систему комунікації.
Повертаючись до наших реалій, мусимо зазначити, що маніпулятивна риторика проти гендерної рівності та прав людини є частиною інформаційної війни росії проти України. На жаль, Стратегія впровадження гендерної рівності у сфері освіти сьогодні реалізовується у надзвичайно складних умовах, не так швидко, як би хотілося нам і нашим західним партнерам. Однак не зважаючи на наявність труднощів, ми маємо чим пишатися. За роки незалежності нашої держави гендерна освіта утвердила немало позитивних змін: наприклад, із шкільних підручників все частіше зникають стереотипні та дискримінаційні зображення й тексти, відбувається антидискримінаційна експертиза освітнього змісту – а все це сприяє адекватній гендерній соціалізації підростаючого покоління. Звісно, не виключено, що виконання частини завдань Стратегії буде відтерміновано, доки Україна не здобуде перемогу та не розпочне повне відновлення. Однак навіть у непростих умовах війни сфера вітчизняної освіти буде вагомим елементом закріплення егалітарних цінностей та норм, які лежать в основі боротьби українського суспільства за незалежність.
Список літератури:
1. Кравець В.А., Говорун Т.В., Кікінежді О.М. Гендерна соціалізація молодших школярів: навчальний посібник. Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. 192 с.
2. Самойленко Н. І., Сембрат А.Л. Гендерна соціалізація учнів початкової школи як фактор формування гендерних уявлень. Педагогічні науки : зб. наук. праць Херсонського державного університету. Херсон: ХДУ, 2015. Вип. LXVII. С. 460–464.
3. Стратегія впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року: перспективи втілення. URL: https://jurfem.com.ua/stratehiya-hendernoyi-rivnosti-v-osviti-2030/
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter