Альберто Моравіа був письменником, журналістом, есеїстом, драматургом, поетом, сценаристом, кінокритиком. Його називали майстром психологічного роману. Необхідно відмітити глибину і ємність «Римських оповідань» («Racconti romani») Альберто Моравіа.
У новелі «Дівчина з Чочарії » («La ciociara») розповідається про професора історії , який дуже любив свою професію, був викладачем Університету, вивчав історію стародавнього Риму і мав дуже багато книг, які він дуже цінував. Професор захотів мати собі молоду дівчину- служницю, родом із Чочарії , передмістя Риму. Для нього було важливо, щоб вона була проста, працьовита та неписьменна. Він вважав, що якщо вона буде неписьменна, вона не буде читати його дорогоцінні книги і буде займатися тільки роботою. Але неосвіченість дівчини на ім’я Ту́да , яка не вміла ні читати , ні писати , призвела до зовсім інших наслідків. Дівчина вважала, що у професора й так надто багато книг, тому якщо вона візьме таємно у нього декілька і продасть, він не помітить. Але коли служницю затримали на «гарячому» і викрили її аферу, дівчина вирішили повернути професору його книги, але повертала вона їх так , як і продавала за вагою, а не за змістом, тому що читати вона не вміла, замість книг по археології юна чочарійка принесла інші книги з юриспруденції. Дівчина не могла зрозуміти, чому професор був так обурений і схвильований , тому що за вагою книги були однакові, навіть палітурка ще краща. А професор зрозумів, що безграмотність – це не перевага, а недолік навіть для служниці у домі. Дівчина Ту́да після того випадку втратила своє місце роботи у професора, але знайшла швидко іншу роботу і навіть почала, як говорили, помалу вчитися читати.
Альберто Моравіа з глибоким сарказмом розкриває проблеми людської жадібності і недосвідченості. Простота, працьовитість і вродливість дівчини перетворились в міських умовах на її нахабство, жадібність і нечесність. Вона швидко втратила свій сільський колорит, який так подобався професору і спробувала бути схожою на інших міських дівчат, відрізала своє гарне довге волосся, купила міський одяг. Разом із зовнішнім виглядом, швидко змінився і її внутрішній світ. Сарказм автора розкривається у її нахабних вчинках. «П’ять книг я взяла…і п’ять я повернула…що ви хочете від мене?» «Подивися така ж сама палітурка, навіть ще краще… , подивися.. і теж вага однакова … , мені їх зважили…, чотири кіло шістсот … , як і твої » , - говорила вона про викрадені книги. І усі пояснення професора , що книги неможливо вимірювати вагою, як яловичину, що кожна книга відрізняється одна від одної, так і не дійшли до недосвідченої, зухвалої дівчини.
Сарказм укладає у собі боротьбу з ворожими явищами дійсності через їх висміювання. Нещадність, різкість викриття – невід’ємна риса сарказму. Моравіа показує гіркий сміх крізь сльози. Як каже народна приказка : «Вчення - світло, а невчення – темрява».
Джерела та література
1. Alberto Moravia Racconti romani, Milano, Bompiani, 2001. - 408 p.
2.Альберто Моравіа // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник: у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006.- Т. 2: - Л-я. – С.221
3. Альберто Моравіа. Римські оповідання. Переклад з італійської. І.Труша;
– Київ : Дніпро, 1974. – С.238
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter