Вступ: У сучасному світі значно поширеним є неправильний режим харчування, а саме – переїдання. Якщо додати до нього надмірну вагу та шкідливі звички, такі як тютюнопаління та вживання алкоголю – все це стане факторами ризику розвитку гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), яка в даний час є одним з найпоширеніших захворювань шлунково-кишкового тракту. Це часто негативно впливає на якість життя пацієнта та може перерости в езофагіт, стравохід Барретта, звуження стравоходу або викликати інші ускладнення. Поширеність найчастіших симптомів шлунково-стравохідного рефлюксу (GORS) – печії та кислотної відрижки – дуже висока в загальній популяції; різні дослідження показують, що вона коливається від 26% до 60%.[1]
Матеріали та методи: Було застосувано обробку епідеміологічного дослідження та розроблено анкети в рамках проведення скринінгу. На першому етапі дослідження оцінили діагностичну анкету, за допомогою якої можливо було виявити суб’єктів, які страждають на ГЕРХ [2]. Головна мета - розробити самостійний тест для скринінгу на ГЕРХ, який можна було б відтворити в майбутніх дослідженнях. Терміни, які використовуються для позначення найхарактерніших симптомів ГЕРХ, варіюються та залежать від певної території, тому анкета містила визначення цих термінів та опис їх топографічних особливостей. Після цього визначили, що усі питання є зрозумілими. Ми з’ясували враження дослідників із залучених ЦПМП (центрів первинної медичної допомоги) щодо опитувальника, які протестували його на п’яти суб’єктах, кожен з яких висловив власну думку [3]. Мета «тестового запуску» полягала в тому, щоб дослідники підтвердили, що анкета зрозуміла пацієнтам і пацієнти самі могли провести самодіагностику.
Суб’єкт вважався таким, що страждає на гастроезофагальний рефлюкс, якщо респондент повідомляв про печію або кислотну відрижку протягом місяця, що передував опитуванню. Частота епізодів була зареєстрована як менше ніж один раз на тиждень, один раз на тиждень, двічі на тиждень, від 3 до 6 разів на тиждень і щодня. Тільки ті респонденти, які визнавали симптоми двічі на тиждень або частіше, вважалися такими, що мають ГЕРХ. Симптоми вважалися легкими, коли вони легко переносилися, помірними - коли дискомфорт заважав нормальній діяльності, і важкими - коли суб’єкт був недієздатним і не міг виконувати повсякденні справи. Соціально-демографічними змінними вважалися вік, стать, рівень освіти, професія, фенотипові особливості, такі як вага та зріст та супутні захворювання (включаючи особисте сприйняття суб’єктами надмірної ваги). Також була зібрана інформація щодо способу життя, наприклад, споживання тютюну та алкоголю, харчові звички. Звичайний прийом ліків пацієнтами також фіксувався в анкеті [3].
На підставі ретроспективного аналізу дослідження, було визначено, що відсоток відповідей склав 45%. Поширеність ГЕРХ становила 15%. У порівнянні з пацієнтами з симптомами гастроезофагеального рефлюксу пацієнти з ГЕРХ відчували більш інтенсивні симптоми і частіше страждали від печії як вдень, так і вночі і протягом більш тривалого періоду часу. Індекс маси тіла >25% був єдиною незалежною змінною, пов’язаною з ГЕРХ. Ризик розвитку ГЕРХ зростає на 7% для кожного кг/м(2), на який збільшується індекс маси тіла [2-3].
Висновки: Таким чином, дане дослідження демонструє, що пацієнти з ГЕРХ страждають від значно більш інтенсивних симптомів, ніж пацієнти з шлунково-стравохідним рефлюксом. Крім того, хворі на ГЕРХ зазвичай відчувають зазначені симптоми як вдень, так і вночі, тоді як ШСР (шлунково-стравохідний рефлюкс) здається, погіршує якість життя переважно вдень. Період часу, протягом якого пацієнти відчували симптоми, був довшим у випадку пацієнтів з ГЕРХ, хоча різниця не була статистично значущою. Цю варіацію можна пояснити тим фактом, що пацієнти з ГЕРХ через більшу інтенсивність симптомів, як правило, звертаються до лікаря за консультацією та лікуванням раніше, ніж пацієнти з ШСР.
Список літератури:
1. Кияк Ю.Г. Вибрані питання гастроентерології для сімейних лікарів.— Львів : Апріорі, 2011
2. Передерій В.Г., Ткач С.М. Практична гастроентерологія. — Вінниця : Нова книга, 2012
3. Нільссон М., Йонсен Р., Є В. Хвім, Лагергрен Дж. Поширеність симптомів гастроезофагеального рефлюксу та вплив віку та статі Scand J Gastroenterol 2004.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter