У вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній літературі проблеми, пов'язані з девіантною поведінкою, в основному пов'язуються з важкими дітьми, які є групою підвищеного соціального ризику. Протягом останніх десятиліть зарубіжні дослідження були зосереджені на різних аспектах проблеми поведінкових відхилень у дітей підліткового віку.
У психології ця соціальна група включає в себе багато понять, таких як занедбана молодь, асоціальна молодь і аморальна молодь.
Для встановлення психологічних причин девіантної поведінки підлітків розглянемо поняття девіантної поведінки. Негативні поведінкові девіації викликані індивідом, який не навчився позитивного соціального досвіду, не вміє адаптувати моральні цінності та норми поведінки, що відповідають вимогам суспільства, хоча він може добре знати ці норми [1, с. 16].
У цьому випадку процес соціалізації особистості порушується проявом неврівноваженості психічних процесів, дезадаптованістю, порушенням процесу самоактуалізації або соціально неприйнятним ухиленням від морально-естетичного контролю над своєю поведінкою. З точки зору девіантності особистості, можна говорити про сукупність засвоєних асоціальних, аморальних поглядів на життя, які не відповідають соціальним очікуванням і з часом стають соціальною позицією, яка перешкоджає самореалізації людини, її власному індивідуальному зростанню.
На думку Лобань Н.А., девіантність – це система поведінки, яка відхиляється від загальноприйнятих норм, культури і моралі суспільства. Девіантність – це унікальний спосіб вирішення особистістю внутрішніх і зовнішніх конфліктів шляхом відходу від загальноприйнятих норм і систем цінностей і сприяння впевненості в собі [2, с. 261].
Девіантна поведінка – вид поведінкової девіації, що характеризується порушеннями соціальних норм поведінки, що характеризуються мікросоціальними відносинами (сім’я, школа) і нижчими соціальними віковими групами. Девіантна поведінка розглядається в широкому і вузькому значенні. У широкому розумінні девіантну поведінку можна визначити як будь-який вчинок, який не відповідає нормам і соціальним стереотипам, що склалися в даному суспільстві. У найвужчому розумінні девіантна поведінка відноситься до всіх видів негативних і неадекватних відхилень від загальноприйнятих норм [3, с. 28].
Отже, вчені вважають, що підліткова девіантність – це відхилення від загальноприйнятих норм. Негативні поведінкові девіації викликаються особами, які не навчилися позитивним соціальним досвідом, не можуть адаптуватися відповідно до моральних цінностей і норм поведінки. Загалом багато вчених вважають, що девіантна поведінка є нормальною реакцією на девіантні для індивідів умови (соціальні або мікросоціальні), в яких вони знаходяться.
Список літератури:
1.Степаненко В.І. Наукові підходи до сутності та змісту девіантної поведінки на основі гіпернавичок. Харків, 2018., С. 213.
2.Лобань Н. А. Конфліктологія: навч.-метод. комплекс. Львів: ЛПУ 2012. 218 с.
3.Миколаєва А. Є. Особливості адиктивної поведінки молоді Київ., Молодий вчений. № 5. 2015, С. 123.
_______________________________________________________________________
Науковий керівник: Голярдик Наталія Анатоліївна, кандидат психологічних наук, доцент, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter