Поняття «лідер» і «лідерство» походять від англосаксонського дієслова «to lead», що означає «мандрувати», «йти». Англосакси використовували цей термін для позначення курсу корабля в морі. Таким чином, лідерами називають людей, які показують шлях. Іноземні словники військових термінів визначає термін «лідер» як «той, хто користується найбільшим авторитетом у групі». Великий тлумачний словник сучасної української мови пояснює це поняття: «Лідер» – людина, яка займає провідне становище серед собі подібних. Лідерство – статус, відповідальність, діяльність або пріоритет лідера в чомусь [1, с. 239].
Майерс Д. зазначає, що лідерство – це процес, за допомогою якого певні члени групи надихають і ведуть інших», а П. Страссман зазначає: «Чим швидше ми рухаємося, тим більше ми повинні шукати орієнтири попереду – те, що нас більше спрямовує» [2, с. 113].
Різні вчені пропонують своє визначення поняття «лідер»: Лідер – це людина, яка має здатність впливати на інших і спрямовувати їхні зусилля на реалізацію стратегічних планів.
У процесі розвитку теорії лідерства виникає багато визначень поняття «лідерство». Вчений: Т. Петерс вважає, що це звичайна керівна робота, а М. Террі пояснює це здатністю впливати на команду, що мотивує їх досягати поставлених цілей.
Позиційна теорія лідерства полягає в тому, що лідерство є продуктом обставин. «Перспективна модель ефективності лідерства» Ф. Фідлера враховує такі фактори:
•Стосунки між керівниками та членами колективу;
•Структурні функції (знайомість, наочність);
•Дотримання службових повноважень [3, с. 98].
Підвищенню загального рівня менеджменту сприяє також використання методів переформування груп за критеріями індивідуальної сумісності, переробка завдань на менш структуровані та модернізація посадових обов’язків керівника. У теорії «життєвого циклу» К. Бланшара є ідея про те, що ефективність стилів керівництва залежить від «зрілості» виконавців (бажання досягати цілей, відповідальність за свою поведінку, рівень освіти, досвід роботи) [3, с. 134].
Якщо феномен лідерства за своєю природою в першу чергу пов'язаний з регулюванням неформальних міжособистісних відносин, то лідерство є одночасно і агентом дії, і засобом регулювання офіційних (формальних) відносин всередині соціальної організації.
Таким чином, кожен принцип справді підтверджує риси характеру справжнього лідера. Під лідерством розуміється здатність особистості впливати на оточення та інших людей, спрямовуючи зусилля на досягнення цілей.
Список літератури:
1.Гончарук Н. Керівний персонал у сфері державної служби України: формування та розвиток: монографія. Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ. 2007. С. 239
2.Пазиніч Ю. М. Модернізація змісту професійної освіти на засадах компетентнісного підходу. Науково-методичні підходи до викладання управлінських дисциплін в контексті вимог ринку праці: матеріали Всеукр. наук.- практ. конф. (Дніпропетровськ, 11–12 квіт. 2013 р.): у 2 т. Дніпро: Біла К. О., 2013. Т. 1. С. 113–115
3.Сергеєва Л. М., Кондратьєва В. П., Хромей М. Я. Лідерство: навч. посібн. /за наук. ред. Л. М. Сергеєвої. Івано-Франківськ. «Лілея-НВ». 2015. 296 с.
_______________________________________________________________________
Науковий керівник: Голярдик Наталія Анатоліївна, кандидат психологічних наук, доцент, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter