Актуальність. Епіхлоргідрин використовується у виробництві пластмас, епоксидних клеїв, смол, гліцерину [1]. Можна припустити, що потрапляючи в організм людини при диханні, епіхлоргідрин здатен чинити в еритроцитах мембраноруйнівний ефект, який супроводжується порушенням функції мітохондріальних і мікросомальних ферментів – оксигеназ, гідролаз, що беруть участь у детоксикації [2]. Токсична дія епіхлоргідрину на еритроцитарні мембрани може сприяти окисленню і денатурації білків, порушуючи розташування молекул ліпідів, що веде до утворення пір. Активні форми кисню, перекис водню, органічні перекиси при взаємодії з ліпідами мембран запускають пероксидацію ліпідів, що призводить до структурних порушень мембран і зміни їх проникності [2, 3]. Отже, стійкість клітинних мембран еритроцитів може порушуватись.
Мета дослідження – вивчення впливу епіхлоргідрину на кислотну резистентність еритроцитів.
Матеріали і методи. Об’єкт дослідження - 23 культури еритроцитів умовно здорових чоловіків-донорів, віком 19-25 років. Предмет дослідження - показники кислотної резистентності еритроцитів. Кислотну резистентність еритроцитів під дією 0,1 М соляної кислоти вивчали на фотоколориметрі КФК-2 при довжині хвилі 720 нм, за методом Терскова і Гітельзона (1957). За допомогою отриманих даних будували еритрограми (залежність між процентовими частками гемолізованих еритроцитів за кожні 30 с дії гемолітичного чинника) і обраховували наступні показники: тривалість гемолізу (хв), час максимального гемолізу (хв), максимальну частку гемолізованих еритроцитів за перші 30 с гемолізу (%), максимальну частку гемолізованих еритроцитів (%). Середня робоча концентрація епіхлоргідрину, з якою взаємодіяли еритроцити, складала 300±30 мг/м3. Експозиція еритроцитів з епіхлоргідрином була 1, 2 і 3 години. Результати дослідження оброблялись параметричними методами статистичного аналізу з використанням критерію Стьюдента. Статистично значущою різницею між показниками вважали при р<0,05.
Результати і їх обговорення. В умовах in vitro випаровування епіхлоргідріна, в концентрації 300±30 мг/м3 при експозиції контакту їх з еритроцитами 1-3 години, кислотну резистентність еритроцитів знижують.
Взаємодія еритроцитів з епіхлоргідрином терміном 1 години супроводжувалась скороченням часу сферуляції в 1,07 рази (р>0,05), часу появи максимуму гемолізу – в 1,010-1,11 рази (р>0,05), тривалості гемолізу – в 1,08-1,17 рази (р>0,05- р<0,05), збільшенням висоти максимуму гемолізу в 1,09 рази (р>0,05). Контакт еритроцитів з епіхлоргідрином терміном 2 годин супроводжувалася в кінці експерименту скороченням часу сферуляції в 1,16 рази (р<0,05), часу появи максимуму гемолізу – в 1,11-1,16 рази (р<0,05-р<0,01), тривалості гемолізу – в 1,14-1,22 рази (р<0,05-р<0,001), збільшенням висоти максимуму гемолізу в 1,16 рази (р<0,001). Взаємодія еритроцитів з епіхлоргідрином терміном 3 годин супроводжувалась скороченням часу сферуляції в 1,36 рази (р<0,01), часу появи максимуму гемолізу – в 1,21-1,27 рази (р<0,01), тривалості гемолізу – в 1,29-1,35 рази (р<0,01-р<0,0001), збільшенням висоти максимуму гемолізу в 1,27 рази (р<0,001).
Висновки. Контакт еритроцитів крові людини з епіхлоргідрином in vitro негативно впливає на кислотну резистентність еритроцитів, а саме знижує її. Це має прояв у скороченні часу сферуляції еритроцитів, часу появи максимуму гемолізу і тривалості останнього, у збільшенні висоти максимуму. Ступінь виразності негативного впливу епіхлоргідрина на кислотну резистентність еритроцитів збільшується по мірі збільшення тривалості контакту еритроцитів з епіхлоргідрином. Найменші негативні зміни кислотної резистентності еритроцитів розвиваються при впливі на них епіхлоргідрина протягом 1 години, найбільші – при тривалості впливу епіхлоргідрина на еритроцити протягом 3-х годин.
Література.
1.Jia L., Yan L., Ying L., Yi W., Fangqin W., Zheng Z., Zhibing Z. Polyoxometalate-Supported ionic liquid@core-shell polymer nanoparticles: novel pickering interfacial catalysts for efficient and safe epoxidation of allyl chloride with low-concentration H2O2. ACS Sustainable Chemistry & Еngineering. - 2023. - №11(35). – P. 12934-12945. URL: https://doi.org/10.1021/acssuschemeng. 3c02023
2.Бурцев О.В. Вплив селен-активу на кислотну резистентність еритроцитів, які знаходилися під дією толуолу in vitro. Експериментальна і клінічна медицина. – 2016. – №3(72). – С. 10-13. URL: https://ecm.knmu.edu.ua/ article/view/506
3.Vlasenko N. Erythrocyte resistance during blood loss and its correction with synthetic antioxidant. Actual Problems of the Modern Medicine: Bulletin of Ukrainian Medical Stomatological Academy. – 2023. – №2(2). – С. 12-16. URL: https://doi.org/10.31718/2077-1096.23.2.2.12
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter