За даними Управління верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR), статус тимчасового захисту у країнах Європи до 3 січня 2023 року отримали близько 4,9 млн українських біженців. У ході переселення перед мігрантами постають як завдання соціально-економічного облаштування та проживання на новій для них території, так і комплекс медико-психологічних проблем, пов'язаних із адаптацією до нових умов. Важливими факторами, пов'язаними з міграційними процесами, є зміни у стані здоров'я мігруючих мас населення, особливо серцево-судинної та нервової систем. За останні роки намітилася тенденція до зростання числа хворих із сенсоневральною приглухуватістю (СНП), яка обумовлена в основному патологією внутрішнього вуха, що пов'язано зі зростанням числа хворих на атеросклероз та впливом психоемоційних факторів. Умови стресу можуть призвести до повного розладу функціональних систем організму і розвитку патологічного процесу та несприятливого його перебігу.
Впродовж військового конфлікту до нас звернулося 22 пацієнти з гострою або прогресуючою хронічною СНП обох статей, які повернулися з еміграції в Україну. 14 осіб із них з різних причин за медичною допомогою за кордоном не зверталися. Іншим пацієнтам було надано ургентну допомогу у вигляді призначення короткого курсу великих доз кортикостероїдних гормонів. Дані аудіологічного обстеження та збір анамнезу служили основними критеріями для встановлення діагнозу. При оцінці слуху в більшості випадків аудіометричні криві мали низхідний характер, однак у 8 випадках діагностовано басову верхівкову СНП на 40-50 дБ. Саме у цих випадках був присутній вестибулярний синдром. З додаткових методів обстеження вдавалися до сонодоплерографії судин голови та шиї для вивчення мозкового кровотоку, контрастної комп'ютерної томографії та магнітно-резонансної візуалізації, які давали інформацію про наявність органічних змін головного мозку. Недостатнє лікування в гострому періоді, недооцінювання тяжкості захворювання, відсутність корекції судинного кровообігу внутрішнього вуха, недотримання постільного режиму, ранні інтенсивні фізичні та психогенні навантаження призводили до неповного відновлення слуху, а в 9 випадках розвитку вестибулярного, та супутнього психоіпохондричного розладу, емоційної лабільності, порушення сну, зниження концентрації уваги та обсягу пам'яті.Тому від організації лікування у гострому періоді залежала ймовірність виникнення віддалених ускладнень, у тому числі кохлеовестибулярних розладів.[1] Поряд з адекватною терапією, що включала призначення судинних, реологічних, ноотропних, сечогінних препаратів, дезагрегантів, цитопротекторів, ефективні нестероїдні протизапальні, вегетотропні засоби, антидепресанти, малі транквілізатори, анксіолітики, що купують психомоторне збудження. З цією ж метою застосовувалися різні методи рефлексотерапії. При тривалих переїздах і навантаженнях однією з частих причин ураження периферичних відділів слухового та вестибулярного аналізатора була вертебро-базилярна недостатність, яка виникала на тлі таких захворювань, як остеохондроз, аномалії структури шийного відділу хребта, нейроциркуляторна дистонія за гіпер- або гіпотонічним типом. [2] Характерними особливостями її служила наявність загальномозкової у поєднанні з розсіяною отоневрологічною симптоматикою, що свідчить про зацікавленість ядерної зони у довгастому мозку. У більшості хворих виявлявся вторинний гідропс лабіринту, зумовлений порушенням венозного відтокуз порожнини черепа. Вони проявлялися вираженим коливанням системного артеріального тиску як у бік зниження, так і у бік його підвищення. Цим хворим при лікуванні важливо приділяти увагу препаратам, що покращують кровообіг головного мозку та мікроциркуляцію, венотонікам, різним процедурам для покращення кровообігу у вертебрально-базилярному басейні (ЛФК, ФТО, масаж, мануальна терапія).Враховуючи, що ураження внутрішнього вуха здебільшого мало вторинний характер на тлі судинних і психоемоційних розладів, терапію доцільно проводити разом із терапевтом, психоневрологом.
При збільшенні термінів проживання після приїзду в нові умови серед обстежуваних осіб із СНП порушувався етап адаптації до умов життя. Серед факторів, що впливають на зниження якості життя, найбільш значущою була необхідність лікуватися і приймати лікарські препарати з приводу розладів та ускладнень, що виникають на тлі стресу, супутньої васкулярної, вертебробазилярної і психоемоційної патології. [3]
Література
1.Попович В.І. Сучасні стандарти лікування гострих запальних захворювань ЛОР - органів (Рекомендації). Київ, 2019. 80 с.
2.Науменко О.М., Васильєв В.М., Дєєва Ю.В., Безшапочний С.Б. Невідкладна допомога в оториноларингології: навчальний посібник. Київ, ВСВ «Медицина», 2017. 144 с.
3.Євчев Ф.Д., Пухлік С.М., Тітаренко О.В., Євчева А.Ф., Гаєвський В.В. Сучасна невідкладна допомого хворим із гострими та хронічними захворюваннями ЛОР-органів та при їх ускладненнях: навчально-методичний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів, лікарів-оториноларингологів та сімейних лікарів. Одеса: Олді+, 2023. 272с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter