Одним із перших дослідників становлення української граматичної термінології був I. Огієнко. Основною ідеєю його наукових праць, присвячених цьому питанню, стало те, що в кожного народу, який має свою історію та право на повноцінне існування, функціонування наукової термінології є показником його духовно-культурного поступу. Відстоюючи принцип усталеності та єдності граматичної термінології, учений намагався з’ясувати, чому ж склалися такі термінологічні розбіжності в українських граматиках. Починає він з того, що Україна в умовах бездержавності не мала достатнього підґрунтя для розвитку граматичної літератури, визначає низку засад, на які спиралася українська мовознавча термінологія: чітка й прозора структура термінів, відповідність специфіці національної мови, раціональна пропорційність власного й запозиченого.
І. Огієнко вперше докладно проаналізував граматичну термінологію української мови у праці «Історія української граматичної термінології» [5], але терміни на позначення понять словотвору подав епізодично. О.М. Горда зазначає, що в цій праці в обґрунтуванні вживання деяких терміноодиниць допущено певні неточності, зокрема за першоджерело фіксації терміна наростокъ І. Огієнко назвав граматику О. Огоновського, однак його вперше зафіксовано у граматиці О. Осадци [1, с. 14].
Словотвірні терміни знаходимо і в «Історичному словнику української граматичної термінольоґії» І. Огієнка (1909) [6]. Автор систематизував усі назви, зафіксовані в тогочасній граматичній літературі. Словник охопив практично всі граматики – від «Адельфотеса…» до «Української граматики» Є. Тимченка та «Короткої української граматики для шкіл» Г. Шерстюка. Так, у статті «Основа слова» подано 5 назв, дібраних із них: основная форма, стволъ, головна чѧсть, стебелъ, пенъ; у статті «Слово производное» – 7: производноє, походноє, походяче, утворене, похідне, повстале, витворене [6, с. 69, 78]. Проте в цій праці немає термінів на позначення способів творення слів (а вони зафіксовані у граматиках Г. Шашкевича, О. Огоновського, С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера), словотвірних категорій (є у граматиках М. Осадци, Г. Шашкевича, О. Огоновського, С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера) та ін.
В «Історичному словнику української граматичної термінольоґії» також є певні неточності. Зокрема, І. Огієнко як першоджерело використання терміна словотворене назвав граматику О. Поповича [2, с. 78], хоч цю назву вперше вжив П. Дячан [4, с. 9]; термін наросток І. Огієнко подає за авторством С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера, О. Поповича, В. Охримовича та І. Верхратського, вживаючи також термінонайменування нарость, нарість, спираючись на працю П. Павлусевича [6, с. 83.], однак в українському мовознавстві його вперше запропонував М. Осадца [3, с. 162].
Отже, гальмівним чинником у становленні граматичної термінології кінця ХІХ – початку ХХ ст. була різновекторність у принципах побудови термінів, що породжувало стихійність і безплановість у розбудові номінацій мовознавчих понять. Незважаючи на це різні граматики української мови, статті, присвячені лінгвістичним проблемам, що були опубліковані в українській періодичній пресі, у виданнях Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. та Українського наукового товариства в Києві, сформували фактичну основу, яка створювала умови для формування української лінгвістичної термінології на початку ХХ ст. як у Західній, так і в Східній Україні.
Список літератури:
1. Горда О.М. Становлення та розвиток словотвірної термінології в галицьких шкільних граматиках української мови (друга пол. ХІХ – поч. ХХ ст.): дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Львів, 2016. 353 с.
2. Граматика для шкіл народних (До читанки для 3 і 4 року науки) / Уложив Омелян Попович. Відень, 1894. 38 с.
3. Граматика руского языка / Напис. М. Осадца. Во Львовѣ, 1862. 256 с.
4. Методична граматика языка мало-руского / Напис. П. Дячанъ. Львôвъ, 1865. 142 с.
5. Огієнко І. Історія української граматичної термінології. Записки укр. наук. тов. в Києві. Кн. 1. Київ, 1908. С. 94–129.
6. Огієнко І. Історичний словник української граматичної термінології. Зап. укр. наук. тов. в Києві. Кн. IV. Київ, 1909. С. 49–89.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter