Занурення у творчість дозволяє розкрити власний потенціал, розширити уявлення та панорамність мислення, приймати нестандартні та оригінальні рішення.
Питання організації навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами розкрили у своїх дослідженнях такі вчені, як В. Засенко, Д. Депплер, Т. Дмитрієва, А. Колупаєва, Т. Лорман, Н. Назарова, Н. Семаго, М. Семаго, Д. Харві, А. Хіля, Н. Шматко, О. Ярська-Смирнова та ін. Важливого значення процесу розвитку творчих здібностей надавали у своїх працях Н. Кічук, С. Сисоєва, К. Хоруженко, С. Уфімцева. Використання театралізованої діяльності, як засобу розвитку творчих здібностей дітей, досліджували І. Барановська, О. Деркач, Н. Муляр, Н. Сорокіна, Л. Стрєлкова, О. Олійник, Л. Макаренко, Н. Луцак. Питання розвитку творчих здібностей дітей з особливими освітніми потребами висвітлено у Конституції України, Законах України «Про освіту», «Про внесення змін до деяких законів України щодо доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг», Концепції Нової української школи.
Завдання інклюзивної освіти передбачає організацію навчального процесу таким чином, щоб кожна дитина могла розкрити свій внутрішній потенціал, розвивати здібності та таланти [1; 2]. Театралізована діяльність забезпечує розвиток почуттів, глибоких переживань, яскравого сприйняття навколишнього середовища. Вона тісно переплітається із читанням, переказом та постановкою сценок за літературними творами (А. Богуш), вмінням сприймати та транслювати мистецтво (Л. Старовойт), розвитку обдарованості (О. Демченко) тощо.
Здібності – стійкі індивідуальні психологічні властивості людини, які є необхідною внутрішньою умовою її успішної діяльності. У здібностях поєднується природне та соціальне [2, с. 61]. В. Сухомлинський умовно поділяв дітей на «теоретиків» та «мрійників», він вважав, що «теоретики» заглиблюються у деталі явищ, завжди намагаються знайти раціональне начало та встановити логічну послідовність подій, «мрійники» ж, навпаки, бачать предмети в загальних рисах, здатні візуалізувати, ототожнювати їх та образно мислити [1, с. 66].
Подамо декілька підходів та факторів, які можуть сприяти творчому розвитку дитини з особливими потребами:
1. Індивідуальний підхід. Ключовим аспектом творчого розвитку є індивідуальний підхід до кожної дитини з особливими потребами. Вчителі та інструктори повинні розуміти унікальні потреби та здібності кожної дитини, щоб забезпечити їм відповідну підтримку та стимулювати їхню творчу активність.
2. Розширений спектр можливостей. Важливо надати дітям з особливими потребами різноманітні можливості для творчого вираження. Це може включати мистецтво, музику, танець, літературу, драму, рукоділля та інші сфери. Забезпечення доступу до різних форм мистецтва та творчої діяльності допоможе розкрити таланти дитини та сприятиме їхньому розвитку, розширені можливості для самовираження.
3. Важливо створити безпечне та прийнятне середовище, де дитина з особливими потребами може вільно виражати свої творчі ідеї та емоції. Це може включати можливості для виступів, показів, виставок або спільних проєктів з іншими дітьми. Діти з особливими потребами повинні мати можливість бути частиною творчого співтовариства, де їхні ідеї та внесок цінні й визнані.
4. Підтримка та похвала. Важливо визнавати та підтримувати зусилля дитини з особливими потребами щодо творчого розвитку. Похвала, підтримка та конструктивний фідбек з боку вчителів, батьків та співробітників можуть значно зміцнити мотивацію дитини та розвиток їхньої творчої активності.
5. Співпраця зі спеціалістами. Робота зі спеціалістами, такими як художники, музиканти, письменники або інші фахівці у відповідних галузях, може бути важливим джерелом натхнення та навчання для дітей з особливими потребами. Співпраця зі спеціалістами допоможе підтримати та розвинути їхні творчі здібності.На нашу думку, у педагогічному контексті творчість слід розуміти як визначальну характеристику особистості. Для вирішення цих проблем необхідні комплексні заходи. Перш за все, потрібно забезпечити належну підготовку вчителів, включаючи спеціальну підготовку з інклюзивної освіти. Також важливо створити адаптоване навчальне середовище з урахуванням потреб дітей з особливими освітніми потребами, включити необхідне обладнання та матеріали. Загалом, інклюзивне навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами має бути пріоритетом у Новій українській школі. Це вимагає системних змін, підтримки вчителів, створення належних умов та позитивного соціального середовища для всіх учнів, незалежно від їхніх потреб.
Список літератури
1.Василюк А. В., Бондар Ю.В., Хіля А.В. Педагогічні технології інклюзивного навчання : навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. Вінниця, 2020. 175 с.
2.Демченко О. П. Формування соціальної компетентності дітей з особливими потребами у процесі використання виховних ситуацій. Науковий часопис НПУ ім. М.П.Драгоманова : серія 19. Корекційна педагогіка та соціальна психологія : зб. наукових праць. К. : НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2011. С.60-63.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter