Головною вимогою спілкування сучасного фахівця є уміння комунікувати. Ефективність даного процесу визначається рівнем розвитку комунікативних навичок, що налаштовує і спрямовує взаємодію між людьми на успішні стосунки. Важливість даного феномена яскраво визнається у психологічній сфері, у зв’язку з тим, що ефективне спілкування як засіб досягнення психологічного благополуччя сприяє розвитку особистості.
Проблема розвитку комунікативних навичок широко представлена в наукові праці зарубіжних дослідників, зокрема: А. Адлера, Р. Кеттелла, А. Маслоу, К. Спірмана, Ф. Перлза Л. Терстоуна, 3. Фройда, К. Юнга та інших.
Також дослідники ведуть активну науково-пошукову діяльність з проблеми зв'язку комунікативних здібностей та комунікативної компетентноті, а також впливу комунікативних здібностей психологів та професійну діяльність 1. Умови та засоби розвитку комунікативних навичок розглядаються в роботах: І. Алтуніної, Т. Артюхової, Н. Басалаєвої, А. Гусейнова, Н.Жарких, Т. Козакової, І. Лісовської та інших. Науковці зазначають, що саме умови ВНЗ найбільш сприятливі для розвитку комунікативних навичок студентів.
Знання психологічних характеристик комунікативних навичок та володіння ними, покращує процес адаптації студентів-психологів до вимог потреб сучасності, а їх розвиток забезпечує професійну успішність. На теперішній час у психологічній науці існує безліч трактувань цієї категорії як у вітчизняній, так і зарубіжній літературі. Слід одразу відзначити, що всі ці підходи тісно пов'язані та доповнюють один одного. Їхня суть у тому, що спілкування – це процес взаємодії між людьми, що відбувається в процесі обміну інформацією.
Аналіз зарубіжних та вітчизняних джерел, які інтерпретують дане поняття, виокремлюють його основні риси та характеристики, а комунікацію розглядають як сукупність наступних аспектів:
-цілеспрямований процес передачі повідомлень та інформації з використанням правил та норм, необхідних для досягнення успіху;
-основа екзистенційних відносин між людьми (як відносини Я і Ти) та вирішальний процес самовизначення людини у соціумі, у якому людина знаходить розуміння свого існування та її основ.
-акт спілкування, зв'язок між двома або більше особистостями, заснований на взаєморозумінні; передача інформації однією особою іншій чи декільком особам;
-психологічна характеристика особистості, оскільки ефективність людських відносин залежить від оволодіння комунікативними навичками, дотримання норм і правил поведінки під час спілкування;
-засіб, за допомогою якого люди створюють та підтримують стосунки [3].
Означені положення визначають сутність ставлення до спілкування у сучасних умовах, де основним суб’єктом є людина як особистість. Одним із завдань вищої школи виступає формування професійних компетенцій у рамках комунікативних навичок, які необхідні висококваліфікованому фахівцю. Джерелами комунікативних навичок виступають як біологічні (екстравертованість – інтровертованість), так і соціальні фактори: виховання, життєвий досвід, загальна ерудиція та спеціальні методи навчання. Професійні комунікативні навички не можуть бути сформовані стихійно, необхідні спеціальна психолого-педагогічна робота та створення психологічних умов [2, С. 38].
Комунікативна компетентність як особистісна складова необхідна для вирішення завдань і реалізації мети у роботі психолога. Адже взаємодія з клієнтами, колегами, керівництвом та іншими членами професійного середовища за допомогою ефективного спілкування допомагає налагодити довірливі стосунки, зрозуміти потреби та проблеми людей, здійснити аналіз індивідуальних особливостей та надати відповідну допомогу.
Необхідною для психолога рисою характеру є комунікабельність. Вона допомагає налагодити контакт з клієнтом, побудувати довірчі стосунки з ним, визначити його потреби та проблеми. Вивчення комунікативних навичок майбутнього психолога дозволяє визначити рівень його обізнаності у питаннях спілкування з різними категоріями клієнтів, які володіють несхожими стилями сприйняття ситуації та реакцією на неї.
Виявлення проблемних сторін комунікативного розвитку у студентів-психологів допоможе реалізувати для них ефективні стратегії та програми з вироблення та вдосконалення комунікативної компетентності. Студенти матимуть можливість усвідомлено працювати, самостійно усувати недоліки та покращити свої комунікативні навички, використовувати знання для розвитку емпатії, здатності ефективно спілкуватися та встановлювати контакти з іншими людьми [4]. Це сприятиме їхньому професійному зростанню та досягнення високої якості взаємодії із клієнтами.
Отже, вивчення психологічних особливостей розвитку комунікативні навичок у студентів-психологів є важливим кроком для підвищення якості підготовки майбутніх фахівців та сприятиме формування навичок ефективного спілкування, що відіграє важливу роль для їх професійної діяльності та забезпечить ефективну взаємодію з клієнтами.
Список літератури:
1.Іващенко І.О. Вплив навчального процесу на формування комунікативних навичок студентів психологічних спеціальностей [Електронний ресурс]. Педагогіка і психологія. 2019. № 62, С. 49-56. Доступно за посиланням: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pp_2019_62_7
2.Ільїна Т.В., Шаповалова, О.М. Взаємозв'язок комунікативної компетентності та мотивації у студентів-психологів. Педагогіка вищої та середньої школи. 2019. Т. 57. С. 37-43.
3.Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія професійної комунікації: навч. посіб. Чернівці. 2010. 528 с.
4.Пархоменко О.О. Розвиток комунікативних здібностей студентів психологічних спеціальностей у процесі професійної підготовки [Електронний ресурс]. Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського. 2015. № 1(6). С. 134-139.
Доступно за посиланням: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmdu_2015_1%286%29__25
5.Adler A. The Individual Psychology of Alfred Adler A Systematic Presentation in Selections from His Writings Basic Books, New York. 1956. 503 p.
6.Kettell R. Psychometric theory and the assessment of communication skills. British Journal of Educational Psychology. 2001. 71(2). P. 241-255
|