Морально-ціннісне відношення до природи як складова екологічної культури особистості формується в процесі суспільного розвитку дитини, і включає засвоєння суспільно-історичного досвіду в процесі діяльнісного ставлення до природи і сприяє формуванню морально-етичних почуттів, моральної свідомості та оволодіння навиками моральної поведінки [ 2 ].
Моральні почуття – обов’язкова складова морально-ціннісного відношення, яка виявляється у вмінні співпереживати дитиною різних аспектів взаємодії з об’єктами і явищами природного довкілля. При умові сформованості у дошкільника основ моральних почуттів, він здатний розуміти іншого, і, відповідно, буде співчувати, а найголовніше, буде старатися прийти на допомогу.
Засобом природи (колір, запахи, форми) дитина розвиває свої естетичні здібності. Діти дошкільного віку за своїм психологічними особливостями емоційно чуттєві до яскравого, виразного, незвичайного. Завдяки цьому стає можливим виховання у дошкільників турботливого ставлення до природи [ 5 ].
В психолого-педагогічних дослідженнях теоретиків і практиків дошкільної освіти доказана можливість засвоєння дітьми різних за змістом екологічних знань і уявлень, які є складовими екологічної культури дошкільника. Так, експериментальними роботами З. Плохій та І.Хайдурової доведено, що при спеціально організованому спостереженні старші дошкільники можуть бачити і розуміти ланцюжки біоценологічних зв’язків. [ 3 ].
Дослідженнями Л.Ігнаткіної та Т.Христової, присвяченими ознайомленню дошкільників з ростом і розвитком рослин і тварин, встановлено, що у дітей можуть бути сформовані динамічні уявлення, які відображають процес морфофункціональних змін живих організмів. Н.Кондратєва вказувала на те, що старші дошкільники здатні засвоїти систему знань, центральною ланкою яких є поняття «живий організм». [ 5 ].
Отже, можливості дошкільного періоду з формування екологічних знань, які складають основу екологічної компетентності досить великі.
На основі отриманих знань у дітей виховується бажання приймати активну участь у догляді за тваринами і рослинами, що в свою чергу є важливим показником морально-ціннісного відношення до всього живого.
Важливою підсистемою екологічної компетентності є відношення до природи. Психологи (С.Рубінштейн, О.Леонтьєв, С.Дерябо, В.Левін та інші) розглядають категорію відношення в аспекті особистості як її прояв. Відношення завжди має емоційне забарвлення, воно виражається у вчинках, в практичній діяльності. Характерним у відношеннях є усвідомлення, яке формується на основі знань і співзвучне з переживаннями.
Психологи відзначають складний характер зв’язку між знаннями та емоціями: відношення не можуть виникнути лише на основі знань, до них повинно підключитися розуміння, усвідомлення об’єктивності того, що відбувається [ 3 ].
Дослідженням В.Ясвіна встановлено, що новим типом відношення до природи повинно стати суб’єктивно-етичне відношення, яке характеризується особистісною установкою на партнерську взаємодію з живими істотами. Важливим компонентом такого відношення є вчинок. Такий підхід представлений в багатьох педагогічних та психологічних дослідженнях, присвячених формуванню у дітей морально-ціннісного відношення до природи (З.Плохій, І.Комарова, В.Фокіна та інші) [ 4 ].
Ознайомлюючи дітей з природою потрібно так будувати освітню діяльність, щоб дошкільники, спостерігаючи красиві пейзажі природи проймалися долею красивого. Зразком є педагогічна діяльність В.О. Сухомлинського, який писав, що «милування красою – це лише перші кроки доброго почуття, яке потрібно розвивати, перетворюючи в активну діяльність». [ 4 ].
Своєю практичною діяльністю вів довів, що «добрі почуття своїм корінням йдуть в дитинство, а людяність, доброта, доброзичливість народжуються в праці, піклуванні, хвилюванні про красу навколишнього середовища». [ 4 ].
Дошкільники часто не задумуються про наслідки своїх дій для живих організмів природного довкілля. Тому, так важливо пояснити, що всі об’єкти природи (рослини, тварини) беззахисні і тому потрібно піклуватися про них. Увагу дітей варто акцентувати не на їх перевазі, а прагнути викликати співчуття, бажання захищати рослини і тварини. Усвідомлення дитиною своєї позиції возвеличує її у власному розумінні, вона сильніша і розумніша інших живих істот, тому повинна про них піклуватися [ 1].
Дітям потрібно на прикладі показати, що рослини беззахисні – не видають звуки, не рухаються, не захищаються. Поламана рослина не може розвиватися, як здорова, її ріст припиняється. Потрібно привертати увагу дітей до змін, які стаються з тією чи іншою рослиною, а також виясняти причини цих змін.
Дітям, які спостерігають за комахами (метеликами, жучками, мурахами) можна порівняти за розміром руку дитини і комаху. Найменша дитина проти будь-якої комахи – майже гігант, тому може їй зашкодити [ 2].
Увагу дітей варто спрямувати на поведінку птахів, які їдять. Після кожної зернини чи крихітки хліба вони оглядаються, і, почувши небезпеку, летять, навіть тоді, коли голодні.
Для виховання у дітей турботливого ставлення до живих істот велику роль відіграє осередок природи закладу дошкільної освіти. Оглядаючи мешканців осередку природи звертають увагу дітей на колір листя рослин, чистоту пір’я або шерсті тварин, їх поведінку. Необхідно відзначити, що їх добре самопочуття і життя залежать від нас – людей.
Спостереження в осередку природи дають можливість дітям побачити всі потреби рослин і тварин, приглядаючись до їх поведінки, бачити зміни в стані рослини чи тварини під час турботи про них. Від дорослих залежить чи виникнуть у дітей співпереживання під час безпосереднього контакту з світом природи, чи діти залишаться байдужими до потреб рослин і тварин навколишнього середовища.
Важливою складовою морально-ціннісного ставлення до природного довкілля є виховання гуманного ставлення до всього живого. Діти часто чують: «Не ображай тварину», «Не ламай рослину». Такими заборонами не можливо виховати доброзичливе відношення до об’єктів природи. Дитині потрібно пояснювати наслідки нерозумної поведінки в природі.
Діти оцінюють насамперед вчинки інших, а пізніше і власні. Тому дошкільників потрібно знайомити з етичними нормами, які стосуються природного довкілля, обговорювати вчинки персонажів художніх творів та інших дітей. Такі прийоми сприятимуть розвитку вміння аналізувати свої дії, порівнювати їх з діями інших [ 5].
Етичні уявлення можна сформувати лише при умові, якщо дорослі (педагоги та батьки) керуються моральними нормами поведінки у своєму житті. Коли ж поведінка батьків, вихователя протирічить етичним уявленням дитини, то дитина пристосовується до середовища: так потрібно робити, але робити це не обов’язково.
Особливого значення набуває виховання у дошкільників гуманного ставлення до природних об’єктів в межах міста: підгодівля птахів узимку, висаджування дерев, праця в квітнику, на городі тощо. Залучаючи дітей до різних природоохоронних заходів необхідно підкреслювати, що саме таким чином люди піклуються про природу.
Морально-ціннісне відношення до природних об’єктів забезпечує формування моральної поведінки під час безпосереднього контакту в природному середовищі з його мешканцями та вміння керуватися етичними уявленнями в конкретних випадках. За даними психологічних досліджень, людина запам’ятовує 10 % того, що вона чує, до 50 % того, що бачить, і майже 90 % того, що робить.
Моральні вчинки – турбота про домашніх тварин, тварин осередку природи закладу дошкільної освіти, в навколишньому середовищі – зачатки формування моральних цінностей.
Дошкільники, насамперед, приглядаються до живих істот, виконують нескладні доручення дорослих. Будь яка діяльність дітей у природі повинна завжди бути в полі зору дорослого. Враховуючи психологічні особливості дітей, дорослі повинні систематично і усвідомлено давати оцінку їх діяльності, аналізувати її, до аналізу вчинків залучати самих дітей. Це дасть змогу дитині наперед думати про свою поведінку в природі.
Велике виховне значення має вирощування рослин на ділянці закладу дошкільної освіти, підгодівля птахів узимку, систематичне спостереження за поведінкою птахів [ 6 ].
Завдяки прогулянкам у природу дошкільники мають можливість демонструвати свою моральну поведінку, бачити і аналізувати поведінку ровесників. Особливим завдання педагогів є навчання вмінню не тільки піклуватися про об’єкти природного середовища, але й своєчасно помітити рослину чи тварину, яка потребує захистку і надати їй допомогу.
Якщо вихователі закладу дошкільної освіти та батьки, проводячи спеціально організовану діяльність, недостатньо звертають увагу на поведінку дітей у природному довкіллі, дитина може діяти відповідно до етичних уявлень і навіть отримувати схвальну оцінку дорослих, але суспільні норми ще не стали її моральною свідомістю. Адже перенесення моральних норм у внутрішній світ дитини є досить важливим у вихованні морально-ціннісного відношення до об’єктів і явищ навколишнього середовища.
Дії дошкільника з об’єктами природного довкілля (на вулиці, в лісі, сквері і т.п.), при відсутності дорослих, свідчать про рівень сформованості у неї морально-ціннісного відношення до природи. Тому, дорослі повинні стежити, щоб дитина з ранніх років співчутливо, гуманно відносились до всього живого, щоб привчалася піклуватися про рослин і тварин. Природа допомагає нам жити, тому в дітях потрібно виховувати екологічну культуру, вміння поводитись в природі.
Отже, формування морально-ціннісного відношення до природи у дітей дошкільного віку є важливою складовою екологічної компетентності. Саме воно вказує на результативність еколого-педагогічної роботи з дошкільниками і є її показником.
Список використаних джерел
1. Кисельов М. М. Концептуальні виміри екологічної свідомості : [Монографія] / М. М. Кисельов, В. М. Деркач, А. В. Толстоухов та ін. – К. : Парапан, 2003. – 312 с.
2. Льовочкіна А. М. Проблема ставлення до природи в сучасній суспільній свідомості / А. М. Льовочкіна // Актуальні проблеми психології. Екологічна психологія : Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / [За ред. Максименка С. Д.] – К. : „Логос”, 2004. – Т. 7, вип. 6. – С. 201-207.
3. Савицька Д. О., Сорочинська О. А. Формування основ екологічної культури в дітей віку в умовах закладу дошкільної освіти. Сучасні тенденції та концептуальні шляхи розвитку освіти і педагогіки [зб. наук. пр.] : матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної інтернет-конференції. Рp. 8–15.
4.Формування природничо-екологічної компетентності дітей дошкільного віку. Навчально-методичний посібник для організації роботи з екологічного виховання в закладах дошкільної освіти / Н. М.Джура, М. Ю. Пристайко, І. В. Шкодин, Л. А. Хом’як. Львів, 2022. 60 с.
5. Development of scientific, technological and innovation space in Ukraine and EU countries : collective monograph / Dzhura N. M., Machynska N. I. Theoretical and methodological aspects of environmental competence formation as a necessary component of professional training of preschool education specialists. – Riga, Latvia : “Baltija Publishing”, 2021. С. 145–168. DOI: https://doi.org/10.30525/978-9934-26-151-160 .
6. https://mon.gov.ua/storage/app/media/rizne/2021/12.01/Pro_novu_redaktsiyu%20Bazo
voho%20komponenta%20doshkilnoyi%20osvity.pdf3.
_________________________________________________________
Науковий керівник: Білан Олександра Іванівна, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри початкової та дошкільної освіти, Львівський національній університет імені Івана Франка м. Львів
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter