Проблема розвитку української національної ідеї яскраво прослідковується у творчості провідного мислителя першої половини ХХ ст. М. Шаповала. У своїй праці, «Загальна соціологія», М.Шаповал здійснив спробу аналізу нації. Він витлумачував суспільство складною соціальною системою, елементи якої поєднуються на підставі взаємопотенціюючих, кумулятивних зв’язків. М. Шаповал виходив із тих міркувань, що суспільство являє собою скупчення об’єктів, які є взаємодоповнюючими у межах цієї системи. З такої точки зору він аналізував і етнічні процеси, вирізняючи в якості їх складових ланок плем’я, народність та націю. На його думку, визначальною особливістю зазначених спільнот є та обставина, що всі вони складаються з індивідів, об’єднаних «кумулятивними взаємозалежностями».
Згідно з М. Шаповалом, нація є складним соціальним скупченням (верствою), що характеризується діяльністю чинників мови, території та держави. Відтак, основним чинником усіх зазначених форм є мова, яка входить у різні сполучення з іншими чинниками і в різних комбінаціях дає різні верстви. Нація − типове для модерних часів (ХІХ−ХХ століття) соціальне об’єднання. «Чим більше ліній такого об’єднання, тим скупчення є міцнішим соціально, тим більше сформовані солідарні людські одиниці (типи), що до нього входять» [4, с.123].
Як зазначає О. Юренко, концепція нації М. Шаповала світоглядно співзвучна думкам інших європейських вчених того часу – Е. Сміта, М. Вебера, П. Сорокіна, хоча й має деякі особливості. Маючи на меті з’ясувати наукову природу досліджуваного феномена, розкрити соціальні особливості поняття «нація», а також виявити ключові аспекти націогенези, М. Шаповал виходив з того, що досягти цього можна лише в тому разі, якщо послуговуватися позитивісткою методологією та методами [5 с. 62-89].
На прикладі українців М. Шаповал запропонував таке визначення нації: «Перед нами є мовне українське скупчення, територіальне і державне. Всі українці в цьому солідарні й спільні. Тому по цих питаннях у відносинах до іншихмовних, територіальних і державних скупчень вони антагоністичні, а між собою солідарні, виступаючи назовні як один. Оця складна потрійна верства і є нація. Проаналізувавши інші верстви, які звичайно називаються націями, ми бачимо ці три прикмети найбільш часто» [3, с.85].
Розглядаючи генезис української нації в історичній ретроспективі, М. Шаповал особливо виокремлював роль «культурно-психічних елементів утворення національного зв’язку», оскільки складові культури відіграли в українському націогенезисі провідну роль. «Мова, побут, світогляд, матеріальна культура мас – все це було самостійним і окремим від московства. Котляревський, вбравши основи життя мас в художнє оброблення, утворив дійсні картини й образи, що мистецьки чарували багатьох. Вірші Сковороди та пісні Котляревського − між ними різниця та прірва, що розділяє культурну свідомість націй. Несвідомо, без ясно поставленої мети, Котляревський став першим творцем національної свідомості. Він дав окреме мистецтво і цим заклав пункт, навколо якого почалася окрема психічна організація, перша система національного зв’язку. З Котляревського починається історія відродження, точніше – історія зародження української нації з етнічної групи» [2, с.24].
М. Шаповал інтерпретував націю соціальною спільнотою, що посідає істотне місце у соціальній стратифікації суспільства і динамічно розвивається у ньому, нерідко виступаючи суб’єктом боротьби інтересів. Він наполягав на діалектичній взаємозалежності національного та соціального визволення, на потребі «паралельного поступу на ниві національного пробудження та соціальної захищеності». Більше того, найвищою соціальною цінністю він вважав націю, а національні цінності визнавав більш значущими, ніж соціальні [1, с.77].
Список літератури:
1.Бичук І.О. Українська національна ідея у поглядах Микити Шаповала. Грані: наук.-практ. і громадсько-потітич. альманах. 2015. № 3 (119). C. 72-78.
2.Старосольський В.Й. Теорія нації. Нью-Йорк; Київ: Вища школа, 1998. 157 с.
3.Шаповал М. Минувшина і будуччина Української визвольної боротьби (промова на роковини Української революції в Празі 12 листопада 1920 р.). Київська старовина. 1993. №5. С.41-44.
4.Шаповал М.Ю. Загальна соціологія. Київ: Укр. Центр духовної культури, 1996. 368 с.
5.Юренко О. Микита Шаповал про сутність нації як соціального феномена. Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2001. № 1. С.62-89.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter