Про «війну на виснаження», про це йдеться протягом останнього року і це найімовірніший результат ситуації після провалу путінського бліцкригу, під час якого планувалась швидкоплинна операція, і перемога обчислювалася днями, перш ніж Україна зуміє мобілізувати і розгорнути свої основні військові сили. Зі слів пропагандистки симоньян, в перші дні війни, це звучало так : «Зрозуміло, що в гарячій війні, ми Україну переможемо, за два дні! Що там її перемагати, Господи! Придушила вогневі точки і все!» [1]. Але після першого місяця «спец операції», щось пішло не так, не по московському сценарію. Перші перемоги ЗСУ змінили риторику тієї ж симоньян, почали з’являтися, нотки ультиматумів: «Припинити постачання озброєнь, інструкторів, та іншого. Заборонити використовувати територію Європи для тренування! Дати гарантії, що європейські країни, що входять до НАТО, не погодяться, ні в якій перспективі на вступ України до НАТО, ось такі нескладні речі».[ 2 ]
У багатьох українських та закордонних політиків, військових експертів, аналітиків були ілюзії, але українські ілюзії, ще можна зрозуміти, тому що люди втомилися жити, в стані постійної війни, що не закінчується, не хочуть так жити. Про це говорив Президент України: «Він не допускає такого, щоб у 2024 було як в 2023 році». «У центрі Європи затяжний конфлікт, такого рівня ніхто точно терпіти не буде. Тому навіть без американської допомоги, за допомогою європейських держав, цю війну ми закінчимо виходом на держкордон. Війну закінчимо наступного року, точно! Європа вже не винесе війни довше, Європа дасть все, навіть без Америки, зрештою. Ну, а далі будуть дотискати Путіна», - Роман Світан [3]. Але московія мабуть не збирається здаватися, ще на щось розраховуючи, розмахуючи лозунгом «рашию не можно здолати». Вона приймає бюджет країни, розрахований до кінця 2026 року, найбільш мілітарний, за останні 80 років. Готується до дуже «затяжної війни», витрати якої будуть перевищувати, витрати, в порівняні з бюджетом Другої світової війни. Нокаутом, перемогти не вдалося, вирішили ізмором, йдеться про «війну на виснаження». У чиїх інтересах ця війна? Які можуть бути сюрпризи, несподіванки у цьому марафонському військовому забігу, чи закінчиться все раніше? Хоча багато хто на Заході вважав, з незрозумілих причин, що якщо у путіна не вдався бліцкриг, якщо він не зміг досягти тих цілей, які Росія перед собою ставила протягом останніх років, коли мова стосувалася про демонтаж української державності, або перетворення цю державність на якусь білоруську подобу. Він намагатиметься відхопити те, що він уже окупував, зупинити військові дії на якійсь прийнятній для нього точці, щоб потім готуватися до якихось нових ударів у майбутньому. Як каже Віталій Портніков, у нього не було таких уявлень, тому що було цілком очевидно, що є два різні шляхи досягнення цілей один «бліцкриг», другий «це війна на виснаження» і виникало тільки питання як швидко російське політичне керівництво прийде до цього висновку [4].
Коли стало ясно, що Україна не готова до капітуляції і що росія не може утримати ті позиції, які вона мала на той момент, на сході та на півдні, а в той момент ще під ударом російських військ знаходилася північ України, безпосередньо загрожували Києву, Чернігову, Сумам. «Я готовий до діалогу, але ми не готові до капітуляції. Бо це не про мене, та людей, які обрали мене», – сказав Зеленський [5].
Коли стало ясно, що такого роду територіальні придбання утримати неможливо. І на певних плацдармах російські війська не можуть закріпитися стабільно. Йдеться про Херсонську область насамперед, і Харківську, яка так само втрачена, як частина Херсонської. То в такий спосіб треба йти на «війну на виснаження». Ми в цій війні живемо, і 2026 - це не крайня точка цієї війни. Тому що, в принципі, війна Росії проти України це як фрагмент. У принципі природною метою президента Росії та його оточення, а також більшості росіян які підтримують цю лінію, і це ми бачимо по соціологічним опитуванням, завдяки своєму політичному невігластву, чи пропаганді, що у московії інтенсивно розвивається останні 25 років, є відновлення радянського союзу у іншому вигляді. Вони розглядають світле майбутнє в оновленому радянському союзі без комунізму, ось це ідеальний образ майбутнього для середньо статистичного росіянина. І виникає питання, що таке радянський союз без комунізму, адекватна людина чудово розуміємо, що це довирішене національне питання. Тому що попередній «совок» з його імітацією національної рівноправності, розвалився рівно в той момент, коли виявилося, що митрополія не здатна утримувати свої колонії, не здатна далі примушувати поневолені народи, наслідувати російському вектору розвитку. Таким чином, абсолютно просте рішення, вихід самої Росії на кордони 1991 року і це відбувається аж ніяк не тільки з Україною, ми бачимо, що це відбувається і на південному Кавказі.
Доля українського та білоруського народів, буде відрізнятися від долі азербайджанського та вірменського, якщо Росія втілить у життя свої плани. Якщо втілить, то українцям та білорусам у принципі буде відмовлено у праві на національне існування. Білорусів та українців просто оголосять росіянами, а тих, хто не захоче бути росіянами, видавлять із країни. Це, до речі, зараз відбувається з багатьма білорусами. З тими, хто хотів бути білорусами, лукашенківський режим сам проводить національну зачистку території, зберігаючи на території Білорусії людей, які в принципі готові до перетворення на інший народ [6]. І це відбувається не перший рік, а десятиліття. Азербайджанці та вірмени, можуть розраховувати на те, що їхні території перетворяться на автономні республіки чи області у складі Російської Федерації, за зразком якого не будь Татарстану чи Башкирії. Ось їм можливо дозволять бути народом, тому що їх просто не можна оголосити росіянами швидко. І їх треба буде спочатку русифікувати, з подальшим перетворенням російської федерації на однотипну мононаціональну, з погляду цивілізації, тоталітарну державу. А інші народи, вони будуть просто стерті гумкою з етнографічної карти світу, як це відбувається з багатьма народами сучасної російської федерації. Це довго тривала операція, можливо відбуватиметься і після 2026 року. В принципі, путлер розраховує до кінця 2030 року стати главою такої об’єднаної держави в межах радянського союзу 1991 року, він так хоче увійти в історію. Але на щастя, у Росії немає військових, соціальних та політичних сил для того, щоб цей план здійснити.
Список використаних джерел
1.Шел 180 день взятия Киева за 3 дня. «Мы Украину победим за 2 дня, только не помогайте ей!»- Симоньян Om TV
URL:https://www.youtube.com/watch?v=HyQULVT4ynA&ab_channel=OmTV
(дата звернення: 20.10.23)
2.«Мы Украину победим за 2 дня, только не помогайте ей!»- Симоньян Om TVчас 0:23/8 :14
URL:https://www.youtube.com/watch?v=HyQULVT4ynA&ab_channel=OmTV
(дата звернення: 20.10.23)
3.Коли закінчиться війна в Україні: полковник ЗСУ в запасі оновив прогноз (відео) Катерина Шварц 13:12, 19.06.23 УНІАН інформаційне агенство
URL:https://www.unian.ua/war/koli-zakinchitsya-viyna-v-ukrajini-polkovnik-onoviv-sviy-prognoz-12298971.html (дата звернення: 20.10.23)
4.Яковенко Портников Путин готовит Страшний ход Сколько еще продлится война? @IgorYakovenko 24 Канал, 4 окт. 2023 г.
URL: https://www.youtube.com/watch?v=H0MNxL07W4Q
(дата звернення: 20.10.23)
5.Зеленський: «я готовий до діалогу, але ми не готові до капітуляції» 08 березня 2022, 12:22 Радіо Свобода, 2023
URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-zelensky-dialoh/31742627.html (дата звернення: 20.10.23)
6.Яковенко Портников Путин готовит Страшний ход Сколько еще продлится война? @IgorYakovenko, 24 Канал 4 окт. 2023 г.
URL: https://www.youtube.com/watch?v=H0MNxL07W4Q (дата звернення: 20.10.23)
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter