Дослідження про функціонування емотивів у сучасних художніх текстах знаходимо в працях науковців Н. Бойко [1; 2; 3], Т. Хомич [2] й ін.
Метою наукової статті є дослідження й аналіз емотивної лексики у романі “Голос перепілки” Марії Ткачівської [4].
Досягнення зазначеної мети передбачає виконання таких завдань: визначити підходи до класифікації емотивних лексем; виявити особливості функціонування експресивів; проаналізувати функціонування емотивної лексики у романі “Голос перепілки” Марії Ткачівської.
Предметом дослідження є експресивна лексика в романі “Голос перепілки” Марії Ткачівської.
Емоційність присутня в усіх сферах життєдіяльності людини. Саме тому дослідження експресивності мовних засобів в сучасному мовознавстві актуальне.
Емотивну лексику у творі «Голос перепілки» можемо чітко розділити лексеми на дві групи: слова, які від початку вже є емоційно забарвленими. Здебільшого це абстрактні поняття, в яких уже закладена негативна чи позитивна інформація, і експресиви є основною, постійною ознакою цих лексем. Серед цієї групи конотативна лексика теж має місце для вираження, адже має яскраву внутрішню експресію; слова, які набувають експресивності в контексті. До цієї групи ми відносимо слова, в яких відсутня емоційна оцінка семантично, але набувається граматичним шляхом або в контексті (переважно це ті лексеми, експресивне звучання яких досягається завдяки засобам словотвору).
Крім того, в аналізованому романі Марії Ткачівської “Голос перепілки” виділяємо дві групи лексичних експресивів: контекстуальні та внутрішньосистемні. Слова, в яких закладена позитивна чи негативна інформація, називаються внутрішньосистемними експресивами (більшість з них - абстрактні поняття). Дізнатись про емоції, що виникають від прочитаного у читача, та прослідкувати емоційний стан героїв ми можемо за допомогою таких прикладів:
-щастя: нині він готовий був обійняти цілий світ! радість: ...бринить ледь чутний тоненький голос утішеної перепілки [6, с. 13]; -
-здивування: Мартин завмер. Проте очі мимоволі самі глипнули в бік печі, чи нема десь чого смачненького. Закоханість, кохання: він був старший від Йосифа й добре знав, як до дівчини приступити, аби її серце зателенькало. Ой як зателенькало воно в Стефки! [6, с. 161];
-захоплення: Він знав, що не дістане подарунка, але пісню вивчив: він теж мав дар - казала пані Левська про Тодосів спів [6, с. 56]
-хвилювання: Варварині руки ще досі тремтять. Вона відчуває в собі непевність, але бере ножиці, конопляне прядиво [6, с. 9];
-обурення, гнів: - Я сказав, не дєдьо! І скажи своїм голопуцькам, що як взлощуси, то так віддубашу їх, що тим бенькартам ніц не схочеси! [6, с. 17]; - байдужість: Стефка вже про таке не думає. Лише віддає себе в руки Богові й Варварі. Кому ж іще? [6, с. 9];
-страх: Лише не йдем у темні джємори, бо там страхи страшезні, там навіть ведмеді є, - казав Мартин до Влодка й садив його на галявині [6, с. 21]; сум, жаль, відчай: -Трохиме! - Мартин став перед ним на коліна й обійняв його ногу. - Там, на столі, ще є пару дрібок. Дайте хоч дві. - Я сказав: гет! [6, с. 31-32]; “То я винен, що Стефка так мучиси. То я винен”, - витирав він рукавом сльози [6, с. 32];
-жорстокість, зневага: - Ну, то де твій Борис? Ше не скис? Іди, най даст тобі сухарів, - глумилися діти, даючи Мартинові щигля за щиглем. Мартин насував шапку аж на очі й драпцював додому. - А в Бориса срака лиса, - збиткувався Тодось. - Знаєш чого? Бо він щоднє сухарі їст [6, с. 16]; -
Також в тексті наявна емоційно-оцінна лексика, яка виражає внутрішню експресію. До прикладу:
-несхвальні назви осіб: Вереда й мегера; Якщо відверто, то фрау була доволі капарне бабисько як на німкеню [6, с. 96]; не воліла подобатися цим тельбухатим бауерам, які дибуляли бічними вуличками; обкурений лікар та розчервонівся й запалахкотів; зараз пошкодуєш, курво, що пащеку втворила: старе луб’я відразу понеслося на гук [6, с. 76]; - Утопив видро? Ото вилупок! [6, с. 30]; Я не збираюси годувати її вилупків [6, с. 31]; - Ото бенькарт [6, с. 24]; і скажи своїм голопуцькам [6, с. 17]; Ото злодюги! [6, с. 174]; Шкура ти, Мартине! Наволоч остатна!; - Ото’м гадину пригрів [6, с. 175]; гаркнула, як пудель [6, с. 178]
Крім того, у тексті вжито лексеми, які набувають експресивності граматичним шляхом або в контексті. Наведемо приклади слів, які емоційного звучання досягають засобами словотвору:
-пестливі форми (утворені за допомогою суфіксів): крайчик ліжка; мерехтить каганець; сірою вереткою [6, с. 10]; маленький згорточок; тягнеться пальчиком до червоного личка [6, с. 12]; колисочка нова-нова; тую дитиноньку; тоненький голос [6, с. 13]; З проаналізованого матеріалу ми бачимо, що автор використовує емотивну лексику для надання чіткої характеристики емоційного стану героя, оцінки подій, а також дій та вчинків у різних ситуаціях. За допомогою цих слів письменниця привертає увагу читача та забезпечує сприймання твору на кращому рівні.
Отже, наше життя дуже важко уявити без різноманітних емоцій та їх відтінків. Так, в аналізованому романі виділяємо дві групи лексичних експресивів: контекстуальні та внутрішньосистемні. Авторка послуговується як внутрішньосистемними, так і лексемами, які набувають експресивності граматичним шляхом або в контексті (пестливі форми, слова із значенням згрубілості й ін.).
Список літератури:
1.Бойко Н. Лексичні експресиви як стилетвірні компоненти художнього тексту. Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія 10: Проблеми граматики і лексикології української мови. 2014. Вип.11. С.7-10.
2.Бойко Н. І., Хомич Т. Л. Конотативна лексична семантика: інтенсивний і параметричний складники: монографія. Ніжин : Вид-во НДУ ім. М. Гоголя, 2011. 167 с.
3.Бойко Н. І. Вербалізація світу емоцій в українській мові: семантичний аспект. Українське мовознавство: Міжвідомчий науковий збірник. Київ : Вид-во КНУ, 2009. Вип. 39. С. 26–34.
4.Ткачівська М. Голос перепілки: роман. Харків: Книжковий клуб “Клуб сімейного Дозвілля”, 2018. 192 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter