На етапі початкової та попередньої базової підготовки тренувальний процес не пов’язаний з великими навантаженнями, він містить багато нового і цікавого, спортсмен прогресує від заняття до заняття. Усе це дозволяє підтримувати у вихованців природний інтерес до тренувань. Надалі, у міру збільшення навантажень, певної стабілізації, а іноді і тривалого застою в результатах багато спортсменів не в змозі зберегти стійку мотивацію до занять. Тому деякі з них припиняють тренування або знаходять інтерес у заняттях іншими видами спорту. Найбільш це виражено у віці 14-16 років.
Етап спеціалізованої-базової підготовки передбачає більш інтенсивні тренування та змагальну діяльність з метою підвищення рівня фізичної підготовленості та розвитку спеціальних навичок і вмінь, необхідних для успішної участі у змаганнях. Тренувальний процес будується на базі великого обсягу навантажень і передбачає застосування все більш спеціалізованих засобів і методів тренування. Значне місце займають індивідуальні заняття з тренером і змагальна практика. Спортсмени регулярно беруть участь у змаганнях і все частіше ставиться завдання показати кращий результат. Згідно навчальної програми з тенісу для ДЮСШ на етапі спеціалізованої базової підготовки у психологічній підготовці надаються наступні рекомендації щодо формування мотивації учнів до занять: участь спортсмена в обговоренні питань щодо наступних тренувань, змагань, відновлювальних та інших заходів, бесіди, роз’яснення, переконання щодо потреби постійного удосконалення, дотримання спортивного режиму, матеріальне заохочення досягнень тощо [3]. Але у програмі немає розподілу на внутрішню та зовнішню мотивацію, а саме правильного формування внутрішньої мотивації, щоб забезпечити стійкий інтерес до занять в таких, досить складних, умовах.
Дослідження показують залежність мотиваційної орієнтації спортсмена від вибору внутрішніх чи зовнішніх цілей. Орієнтація спортсмена на внутрішні цілі пов’язана з акцентом на техніко-тактичне та фізичне вдосконалення, прагнення ефективної тренувальної та змагальної діяльності та ін. Результатом такої орієнтації є підвищена увага до якості процесу підготовки, раціонального способу життя, контролю за ефективністю підготовки та змагальної діяльності, прагнення до виправлення помилок та пошуку оптимальних шляхів подальшого вдосконалення [2]. Спортсмени, які орієнтуються на зовнішні цілі, насамперед зосереджуються на спортивному результаті, перемозі чи поразці як засобу оцінки особистих здібностей. За такої орієнтації мотивація спортсменів великою мірою залежить від ЗМІ, глядачів, отримання матеріальних винагород [1].
Результатом зовнішньої орієнтації нерідко є ослаблення уваги до якості підготовки, пошуку резервів підвищення спортивної майстерності, що часто призводить до негативних наслідків зниження результатів та ефективності підготовки, пошуку зовнішніх причин невдач і, як наслідок, зниженням мотивації до активних напружених занять [2]. Результатом внутрішньої орієнтації нерідко є і прагнення уникати відповідальних змагань, боротьби з сильними та рівними під силу суперниками, що не зовсім відповідає Концепції потоку.
Таким чином, орієнтація на внутрішні цілі пов’язана з концентрацією активності переважно на процесі вдосконалення, а не на кінцевому результаті. Орієнтація на зовнішні цілі, навпаки, націлена на результат, при цьому процес підготовки розцінюється лише як засіб досягнення результату та його суспільної оцінки [1].
Підсумовуючі, можна сказати, що під дією зовнішньої мотивації ми використовуємо спортивну підготовку та змагання, як інструмент для досягнення певних цілей, тоді як під впливом внутрішньої мотивації сама діяльність є для нас винагородою.
Основна відмінність між внутрішніми та зовнішніми цілями полягає у тому, що внутрішні цілі мотивують спортсмена досягти результатів через внутрішні задоволення та радість, тоді як зовнішні цілі орієнтовані на зовнішні мотивації, які можуть бути менш стійкими та несприятливо впливати на мотивацію у майбутньому [4].
Важливо зазначити, що внутрішня мотивація є більш стійкою та забезпечує тривалий і стабільний прогрес в спорті, тоді як зовнішня мотивація може привести до зниження мотивації та зневіри, якщо спортсмен не досягне зовнішньої мети.
Термін «потік» означає той оптимальний стан людини, коли його мозок і тіло працюють у повній гармонії, націлені на вирішення певного завдання. Потік, або оптимальне переживання зазвичай пов’язують із досягненням людиною найвищих результатів у своїй діяльності. Коли ви перебуваєте в стані потоку, то не відчуваєте ніяких відволікаючих впливів і не відчуваєте жодних очікувань ззовні. У цей момент ви відчуваєте задоволення від дії, що вчиняється вами [4].
Стан потоку – це потужне, мотивуюче і найбільше радісне відчуття. Настільки радісне, що деякі люди домагаються його за будь-яку ціну, навіть коли немає жодної перспективи того, що вони отримають якийсь матеріальний результат в обмін на свої фізичні, емоційні чи фінансові зусилля. Це тому, що стан потоку цінний сам по собі. Сама діяльність людини у такі моменти є для неї винагородою. Проте багато всесвітньо відомих спортсменів, повідомляли про досягнення стану потоку в ході олімпійських та світових змагань, за результатами яких вони отримували олімпійські нагороди та ставали чемпіонами світу. Однак ті самі спортсмени будуть першими, хто скаже вам, що саме спогади про перебування в стані потоку, а не результати змагань найбільше відгукуються в їх пам’яті [5].
Коли досвід знаходження в потоці згадується нашим свідомим розумом, це зазвичай викликає бажання продовжити вирішення того завдання, робота над яким викликала такий стан. Ця внутрішня мотивація посилює ваше бажання покращувати свої навички та призводить до зростання впевненості людини у своїх силах. У міру того, як удосконалюються ваші навички, ви стаєте здатними вирішувати все складніші завдання, збільшуючи тим самим ймовірність виникнення стану потоку. Це дуже позитивний цикл [4].
Спортсмен не може довго отримувати насолоду, роблячи одне й те ж. Щоб уникнути нудьги, вона повинна ставити собі нові цілі і досягаючи їх, удосконалювати свої навички. Така інтерпретація психологічної концепції потоку дає змогу сказати, що її застосування не призведе до негативних наслідків у відношенні спортсменів до тренувань та не знизить рівень спортивних результатів, а підвищить внутрішню мотивацію до більш високих об’ємів навантаження та підвищення складності вправ.
Простіше кажучи, гра в теніс, наприклад, приносить радість тільки якщо обидва її учасники мають однаковий рівень. Інакше менш досвідчений гравець нервуватиме, а досвідченіший – буде страждати від нудьги. Радість від діяльності і є головним складником внутрішньої мотивації та виникає на межі між нудьгою і страхом не впоратися, коли складність завдання відповідає рівню майстерності, необхідного для її вирішення.
Визначення понять внутрішньої мотивації та стану потоку мають багато спільних рис, тому ми можемо розглядати цю концепцію для використання в спортивній підготовці тенісистів. Концепцію потоку можна застосовувати з різними віковими групами, але необхідно враховувати особливості психічного розвитку дитини і підлітка. Для молодших школярів (6-10-ти років) головною метою тренувань повинно бути формування і розвиток фізичних та координаційних навичок. У підлітковому віці (11-18 років) можна вже використовувати концепцію потоку, але важливо дотримуватися методичних вказівок і не збільшувати психологічне навантаження на спортсменів.
Висновки. Концепція потоку може бути корисною для формування внутрішньої мотивації, психологічної стійкості і підвищення спортивних досягнень у підлітків віком від 13-14 років. Однак, це не означає, що не можна використовувати певні аспекти концепції потоку для молодшої вікової групи спортсменів. Стан потоку може підвищити внутрішню мотивацію до занять, оскільки людина в цьому стані відчуває насолоду та задоволення від процесу.
Особливості використання психологічної концепції потоку у психологічній підготовці тенісистів груп спеціалізованої базової підготовки потребують подальших досліджень.
Список використаних джерел:
1. Височіна НЛ. Психологічне забезпечення у системі підготовки спортсменів в олімпійському спорті. Київ: «Центр учбової літератури»; 2017. 384 с.
2. Платонов ВМ. Сучасна система спортивного тренування. – Київ: Перша друкарня; 2020. 704 с.
3. Теніс: програма для ДЮСШ. К., РНМК, Експрес; 2012. 160 с.
4. Mihaly Csikszentmihalyi. Creativity: Flow and the Psychology of Discovery and Invention : Harper Perennial; 2013. 480 p.
5. Mihaly Csikszentmihalyi. Flow: The Psychology of Happiness. Harper Perennial; 2022. 384 p.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter