Проблема масштабного внутрішнього переміщення, в певному сенсі, вже не є чимось абсолютно новим для України. За період новітньої історії України відбувається вже третя хвиля масового внутрішнього переміщення великих потоків людей з місць їх постійного проживання. Перший досвід масового вимушеного внутрішнього переміщення населення був пов'язаний з аварією на Чорнобильській АЕС у 1986 році, коли понад 116 тис. осіб було переселено з радіоактивно забруднених територій. У 2014 році Україна вдруге у своїй новітній історії постала перед проблемою вимушеного масового внутрішнього переміщення, але вже внаслідок збройної російської агресії, анексією Криму, тимчасовою окупацією окремих районів Донецької і Луганської областей і активними бойовими діями, що несли загрозу життю, здоров’ю людей. Вже тоді українське суспільство набувало нового досвіду у вирішенні проблем, пов’язаних із масштабним вимушеним внутрішнім переміщенням через неоголошену війну. Людей, які змушені були переселитися в інші регіони України,як правило, називають вимушеними переселенцями та внутрішніми мігрантами, а в офіційних документах — внутрішньо переміщеними особами, що найточніше відповідає англомовному терміну internally displaced persons [1] .
Саме тоді для багатьох українських громадян відбулася зміна офіційного правового статусу – вони перейшли у розряд ВПО - внутрішньо переміщених осіб, бо змушені були покинути місця свого постійного проживання, свої домівки через активні бойові дії і значні ризики втрати життя і здоров’я. Внаслідок першої хвилі збройної російської агресії (активна фаза – 2014-2015 рр.) офіційного статусу ВПО набули більш, ніж півтора мільйона українців. Вже тоді чисельність переселенців була значною — більшою, ніж чисельність населення багатьох країн світу у тому числі європейських. Наприклад, населення Чорногорії — 647 тис, Естонії — 1 265 тис. Україна за кількістю ВПО посідає перше місце в Європі та входить до списку країн-лідерів світу [1].
Третя хвиля масового вимушеного переміщення українських громадян розпочалася 24 лютого 2022 року через нову фазу неоголошеної війни - повномасштабну збройну російську агресію проти України. Це стало трагедію для мільйонів українців, багатьох міст і сел, яких вщент знищено, це в геометричній прогресії розширило масштаби і гостроту проблем вимушеного внутрішнього переміщення громадян України. Станом на 1 вересня 2023 р. в Україні офіційно зареєстровано 4 млн. 965 тис. внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Розширилася категорія вимушених внутрішніх переселенців, зараз ВПО – це не лише ті, хто безпосередньо перемістився, а й ті, хто втратив житло внаслідок обстрілів. Як зазначає міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук, на сьогодні у нас 2 млн 600 тис. ВПО, які щомісяця отримують виплати. Для держави це друга стаття за видатками після оборони. У 2022 р. видатки на ВПО становили 53 млрд. грн, а у 2023 р. - майже 73 млрд. грн. [2]. Однак, реальна кількість ВПО в Україні становить майже 7 млн. Ключове завдання Мінреінтеграції на 2023 рік – інтеграція внутрішніх переселенців: це і соціалізація ВПО на новому місці проживання, і сприяння їх працевлаштуванню, й отримання всіх пільг, які поширюються на решту мешканців. Вони мають стати повноцінними членами приймаючих громад, відчувати власну самодостатність, бути впевненими у найближчому майбутньому себе, своїх дітей і батьків. Тому наше завдання у 2023 році – знайти якомога більше інструментів для цього [3]. У зв’язку з цим, а також зі значним зростанням кількості ВПО в країні, розширенням спектру проблем, на які держава та суспільство мають активно реагувати, актуалізувався пошук ефективних шляхів та інструментів задоволення потреб ВПО у життєзабезпеченні: житлі, матеріальній та гуманітарній допомозі, працевлаштуванні, медичних і освітніх послугах тощо; їхньої адаптації та інтеграції в нове соціальне середовище, а також залучення їх ресурсного потенціалу до життєдіяльності приймаючих громад.
Важливо сформувати цілісне концептуальне бачення проблем, потреб та перебігу процесів суспільної інтеграції внутрішньо переміщених осіб (ВПО) у приймаючі громади в умовах впливу повномасштабної війни, розробити відповідний інструментарій, провести профільні емпіричні дослідження в масштабах країни, особливо в регіонах локалізації ВПО, обробити результати, оприлюднити їх, направити на відповідні управлінські структури. Реалізація проєкту «Забезпечення соціального захисту учасників АТО/ООС (учасників бойових дій - УБД) та суспільної інтеграції внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в умовах посилення загроз соціальній безпеці», що відбувається зараз, спрямована на розв’язання цієї проблеми (в частині визначення проблем, потреб та можливостей суспільної інтеграції ВПО). Це сприятиме формуванню ефективних управлінських рішень стратегічного і тактичного характеру щодо посилення соціальної безпеки держави, суспільства, людини, покращенні умов і адресності у життєзабезпеченні ВПО, у посиленні соціального захисту учасників бойових дій.
Список використаних джерел:
1.Cмаль В. Велике переселення: скільки в Україні переміщених осіб і як склалася їх доля. URL: https://www.epravda.com.ua/publications/2016/07/7/598316/
2.За рік кількість ВПО збільшилася на 300 тис. осіб – Верещук. URL: https://fakty.com.ua/ua/ukraine/suspilstvo/20230901-za-rik-kilkist-vpo-zbilshylasya-na-300-tys-osib-vereshhuk/
3.У Мінреінтеграції розповіли, скільки в Україні зареєстровано переселенців. URL: https://www.slovoidilo.ua/2023/02/07/novyna/suspilstvo/minreintehracziyi-rozpovily-skilky-ukrayini-zareyestrovano-vnutrishno-peremishhenyx-osib
Публікацію підготовлено в межах реалізації проєкту «Забезпечення соціального захисту учасників АТО/ООС (учасників бойових дій - УБД) та суспільної інтеграції внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в умовах посилення загроз соціальній безпеці» на замовлення Національного фонду досліджень України (ДР № 0123U102841).
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter