В економіці України модернізація потенціалу підприємства пов’язана з забезпеченням відтворення його в середовищі, де функціонує велика кількість конкурентів, трансформаційними процесами в його структурі і реконструкцією, технічним переозброєнням і диверсифікацією виробничого процесу конкурентоспроможної продукції. Процес реалізації стратегії соціальних та економічних реформ є обов’язковим атрибутом зазначених процесів, які спрямовані на поліпшення економічних механізмів розвитку.
Побудова ефективних механізмів управління підприємствами неможлива без усестороннього, комплексного та системного дослідження такої категорії, як конкурентний потенціал підприємства, його структурних елементів та характеру взаємодії. А тому основою в дослідженні проблеми управління конкурентним потенціалом виступає системний підхід, який виступає однією із форм методологічного знання.
Оскільки будь-яке підприємство – це цілеспрямована, керована система, то визначення її потенціалу пов’язане з урахуванням її цілеспрямованої діяльності. Тобто для того, щоб система досягла своїх максимальних можливостей, необхідно належним чином сформувати свою внутрішню структуру та управління. Системне управління конкурентоспроможністю полягає в здійсненні управлінського впливу на формування факторів та показників конкурентоспроможності підприємства, з метою подальшого формування та розвитку стійких конкурентних переваг в умовах невизначеності та змінюваності зовнішнього середовища.
Серед важливих понять та принципів системного підходу виділяють цілісність, зв’язок, структуру і організацію, рівні системи та ієрархію цих рівнів, управління, мету та доцільність поведінки системи, самоорганізацію системи, функціонування і розвиток системи [2,3].
Саме складність внутрішньої структури потенціалу обумовлює невизначеність, непередбачуваність поведінки підприємства. В такій системі ніколи не можливо передбачити в який з можливих станів вона перейде. Невизначеність не виступає слідством тільки недостатності знання про потенціал – це його об’єктивна властивість. Випадковість в системі, поряд із складністю внутрішньої структури, обумовлена й зовнішнім впливом[1].
На підприємстві необхідно систематично проводити діагностику і моніторинг конкурентного потенціалу, який забезпечує отримання інформації про стан і можливі шляхи найбільш ефективного використання потенціалу в часі, а також визначає не тільки напрямки, але й можливості реалізації конкурентної стратегії.
Таким чином, однією з головних задач забезпечення конкурентоспроможності є виявлення, систематизація та аналіз всіх елементів, які входять до складу конкурентного потенціалу; розробка методики визначення кількісних характеристик впливу цих елементів один на одного та формування на цій основі методологічної бази управління конкурентоспроможністю.
Конкурентоспроможність підприємства визначається його потенціалом, який повинен бути достатнім для того, щоб утримати або розширити частку ринку, яку воно займає в умовах конкурентної боротьби[3].
У свою чергу, конкурентний потенціал має свій прояв у конкурентоспроможності, оскільки значною мірою залежить від оптимального поєднання окремих видів ресурсів, залучених до виробничого процесу, рівня організації виробництва і праці, ефективності системи управління підприємства
Узагальнюючи підходи авторів до визначення конкурентного потенціалу (табл.1), можна стверджувати, що він є відбиттям стану внутрішнього середовища підприємства і одночасно є як самостійною системою, так і системою більш високого порядку (підприємства).
Таблиця 1 - Визначення конкурентного потенціалу [1]
Проведений вище аналіз визначень конкурентного потенціалу свідчить, що головним завданням управління конкурентоспроможністю підприємства є створення власного конкурентного потенціалу з чіткою орієнтацією на ринкову ситуацію й урахуванням конкурентного ризику.
Це загальне завдання можна виокремити на два окремих: у короткостроковому плані на перше місце висувається проблема поточної ефективності, тобто перетворення існуючих ресурсів у ринкові конкурентні переваги, тоді як у довгостроковій перспективі проблема полягає у пошуку резервів, розвитку нових ресурсів.
Під час адаптації підприємства до змінюваного ринкового середовища, прийняття обґрунтованих рішень в управлінні конкурентоспроможністю дещо ускладнюється низкою проблем, серед яких варто відзначити нестабільність законодавства, низьку платоспроможність населення, слабку орієнтацію діяльності підприємства на маркетинг, недосконалість інформаційного забез-печення, відсутність комплексного та стратегічного підходів до процесу управління, наявність слабкого контролю та регулювання тощо
Виходячи з вищесказаного, управління конкурентним потенціалом підприємства має включати наступну послідовність дій:
визначення та формування структури конкурентного потенціалу підприємства;
аналіз конкурентних переваг та можливостей підприємства;
визначення методики аналізу та оцінювання локальних потенціалів в структурі конкурентного потенціалу;
виявлення та оцінка синергетичного взаємовпливу кожного з елементів конкурентного потенціалу;
інтегральна оцінка конкурентного потенціалу;
розробка стратегії, спрямованої на укріплення та розвиток конкурентного потенціалу.
Управлінський аспект визначення рівня конкурентоспроможності підприємства слід розглядати з позицій основних функцій управління: планування, організації, регулювання, мотивації, контролю, координації. Основними напрямками при цьому виступають: планування, організація, мотивація, контроль, координація.
Умови конкурентної боротьби вимагають від підприємств постійного пошуку шляхів підвищення рівня своєї конкурентоспроможності, що досягається чітким орієнтуванням на ефективне використання всіх наявних в його розпорядженні можливостей, що ще раз підкреслює вирішальну роль конкурентного потенціалу підприємства у процесі формування його конкурентоспроможності, а сам конкурентний потенціал виступає однією із базових категорій.
Список використаних джерел:
1.Карачина Н., Перцата Л. Конкурентний потенціал та його роль у формуванні конкурентоспроможності підприємства. Економічний простір. 2014.№. 86. С. 164–172.
2.Лужецький А.І. Ідентифікація поняття «конкурентний потенціал підприємства» та підходи до його управління / А.І. Лужецький. Інноваційна економіка. 2013. № 8. С. 125–128.
3.Стахова М.В. Конкурентний потенціал як основа формування конкурентоспроможності підприємства / М.В. Стахова, О.В. Малик. Глобальні та національні проблеми економіки. 2017. № 16. С. 468–473.
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter