24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації щодо України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан. Дії агресивного сусіда зумовили важкий період в історії нашої країни. Ця ситуація створює унікальні виклики та завдання для державних підприємств, які здійснюють свою діяльність на комерційній основі.
Для економіки України негативним наслідком стало різке збільшення боргу державного сектору, що пов’язано з перерозподілом видатків на військові потреби, тому для повного виконання функцій держави та скорочення надходжень бюджету доводиться залучати кредитні кошти. Логічним наслідком є сповільнення темпів ведення підприємницької діяльності, адже значна кількість підприємств зруйнована вщент в ході військових дій та цілеспрямованих ударів РФ по ним. Попри це, частина підприємств переміщена у західні регіони України [1].
Тільки за рік війни в більш безпечні регіони України релоковано 800 підприємств [2].
Воєнний стан в Україні вимагає особливого підходу до управління державними підприємствами, які повинні враховувати низку особливостей у забезпеченні фінансової стійкості та безпеки діяльності.
В умовах воєнного стану держава виступає ключовим гравцем у забезпеченні стабільності та безпеки державних підприємств. Вона має розробити ефективні стратегії захисту та фінансової підтримки для забезпечення нормальної діяльності цих підприємств.
З початком війни уряд запровадив низку законодавчих змін та державних програм, щоб полегшити ведення бізнесу та підтримати українські підприємства у цей безпрецедентно складний час. Такі ініціативи включають, наприклад, фінансову підтримку, спрощення податкового та митного режимів і скасування деяких нормативних актів, ліцензування, мораторій на державні перевірки. Державні органи надають інформаційну та консультаційну підтримку бізнесу, інформуючи його про зміни у законодавстві [3].
Під час війни змінюється роль держави в управлінні підприємствами. До основних заходів, які здійснює держава можна віднести наступні:
1.Мобілізація ресурсів: Держава вживає заходів для мобілізації ресурсів і підтримки підприємств, які мають стратегічне значення для оборони країни. Це може включати в себе визначення підприємств, які здійснюють виробництво військової техніки, медичного обладнання тощо.
2.Регулювання цін і виділення ресурсів: Держава встановлює обмеження на ціни та обсяги виробництва для забезпечення стабільності ринків і розподілу ресурсів в умовах війни.
3.Забезпечення безпеки: Держава відповідає за забезпечення безпеки підприємств та їхнього персоналу в умовах військової загрози, включно із заходами для захисту об'єктів інфраструктури та підприємств від ворожих дій.
4.Фінансова підтримка: Держава надає фінансову підтримку підприємствам, щоб забезпечити їхню функціональність під час воєнного конфлікту (надання кредитів або субсидій, тощо).
5.Керування кризою: У воєнний період держава відіграє активну роль у керуванні кризами та реагує на виклики, пов'язані з війною. До таких заходів можна віднести координацію допомоги, релокацію підприємств, евакуацію працівників та населення і надання їм медичної допомоги.
Державні підприємства повинні мати стійкі фінансові плани, щоб витримувати фінансовий тиск, який може супроводжувати воєнний конфлікт. Важливими заходами з боку держави та самих державних підприємств є розроблення джерел фінансування, які б дозволили забезпечити необхідні ресурси для діяльності.
Пріоритетними завданнями державних підприємств у воєнних умовах є безпека та захист активів, що включає в себе забезпечення безпеки працівників, фізичний захист майна, а також заходи для мінімізації ризиків.
Стратегії логістики та постачання, які б гарантували неперервність постачання сировини та матеріалів є пріоритетними для розробки на державних підприємствах. Умови воєнного стану можуть призводити до обмежень у постачанні, і це вимагає відповідного планування та управління запасами. Перерви у постачанні сировини та матеріалів можуть мати вплив на виробництво і якість продукції підприємства. Підприємства повинні бути готові до змін у своїх постачальниках і пошук нових джерел постачання. Крім того, війна може призвести до зміни ринкових умов і попиту на продукцію та послуги. Державні підприємства повинні бути гнучкими і швидко реагувати на зміни в попиті та ринкових умовах.
Державні підприємства повинні активно взаємодіяти з військовими та цивільними структурами в умовах воєнного конфлікту. Ця співпраця може включати в себе роботу над військовими контрактами та участь у програмах цивільної оборони.
Умови воєнного конфлікту вимагають гнучкого стратегічного планування та негайної адаптації до змін. Державні підприємства повинні бути готові до реагування на непередбачувані обставини та швидко міняти стратегії.
Висновок:
Здійснення комерційної діяльності державними підприємствами в умовах воєнного конфлікту в Україні є складним завданням, яке вимагає відповідальності, стратегічного планування та забезпечення безпеки. Держава має важливу роль у створенні сприятливих умов для функціонування цих підприємств та забезпеченні їх фінансової стійкості та безпеки. Підприємства повинні забезпечувати підтримку своїм співробітникам, які можуть бути піддані впливу військової агресії. Важливо враховувати соціальну відповідальність перед місцевими громадами і сприяти їхньому відновленню після військового конфлікту.
Державним підприємствам повинні бути відомі юридичні аспекти, пов'язані з військовим конфліктом, такими як правила експорту-імпорту, санкції, податкова політика тощо.
Використана література:
1.Ковальчук Н., Калугарь А. Виклики для підприємств України в умовах війни з росією. Економіка та суспільство. 2022. № 42. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-42-57 (дата звернення: 26.09.2023).
2.Урядовий портал. За рік війни в більш безпечні регіони релоковано 800 підприємств, - Тетяна Бережна» URL: https://www.kmu.gov.ua/news/za-rik-viiny-v-bilsh-bezpechni-rehiony-relokovano-800-pidpryiemstv-tetiana-berezhna
3.Експрес-оцінка впливу війни на мікро-, малі та середні підприємства в Україні. Аналітичний звіт. Київ: Програма розвитку ООН в Україні, 2022. 77 с.
|