У всьому світі за останній час відбуваються глобальні зміни, будь це природні катаклізми, переворот цінностей, поглядів або засад. Не можна не відзначити той факт, що все це призводить до того, що нове покоління дітей, на превеликий жаль, народжується не ідеально здоровими, як би цього не хотілося. Безліч дітей народжується з аномальним розвитком, і кількість їх зростає з кожним роком.
Дитина з особливими освітніми потребами – це дитина, яка має певні порушення психічного або фізичного формату, що детермінують в свою чергу порушення її соціально-особистісного розвитку, а також не дозволяють в повній мірі таким дітям вести повноцінне життя в навколишньому соціумі. Їх стан здоров'я певною мірою є перешкодою для засвоєння освітніх програм поза спеціально сформованих умов процесів навчання і виховання [2, с. 45].
Інклюзивна освіта – це забезпечення рівного доступу до освіти для всіх учнів з урахуванням різноманітності особливих освітніх потреб та індивідуальних можливостей. Інклюзивна освіта має великі можливості для соціалізації дітей з особливими освітніми потребами [2, с. 23].
У практичній діяльності інклюзивної освіти виникає необхідність організації психолого-педагогічного супроводу інклюзивного класу з урахуванням взаємодії суміжних фахівців: психологів, педагогів, дефектологів, логопедів. Супровід дозволяє підвищити якість життя дитини з особливими освітніми потребами, створити сприятливу емоційну атмосферу в сім'ї, підвищити психолого-педагогічну компетентність батьків [1, с. 72].
Проблема інклюзивної освіти знаходиться в центрі робіт багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців: Е. Андрєєва, В. Бондаря, Т. Ілляшенко, А. Колупаєвої, Н. Сабат, Є. Ярської-Смирнової, О. Акімової, Т. Сак, Л .Савчук, Л. Прядко та ін.
С. Васильковська зазначила, що психолого-педагогічний супровід – це особливий вид допомоги дитині, технологія, призначена для надання допомоги на певному етапі розвитку у вирішенні виникаючих проблем, або в їх попередженні в умовах освітнього процесу [4, с. 24]. С. Васильковська зблизила ідею супроводу з ідеєю підтримки.
О. Склянська детально розкрила у своєму трактуванні педагогічного супроводу методи актуальної педагогічної діяльності. З її точки зору, педагогічний супровід – це «процес зацікавленого спостереження, консультування, особистісної участі, заохочення максимальної самостійності учня в проблемній ситуації при мінімальній порівняно з підтримкою участі педагога» [5, с. 307].
Робота над програмою психолого-педагогічного супроводу сім'ї, яка виховує дитину з особливими освітніми потребами складається з декількох етапів [3, с. 47].
1.Аналітичний етап. Розробка та впровадження програми психолого-педагогічного супроводу вимагає визначення (уточнення) потреб у даній діяльності: аналіз актуальних завдань суб'єктів освіти; організаційний аналіз; персональний аналіз.
Аналіз актуальних завдань спрямований на з'ясування того, які знання, навички, вміння, особистісні особливості необхідні суб'єктам освіти для успішного виконання ним своїх освітніх, батьківських, професійних обов'язків. Проведення такого аналізу зазвичай пов'язано з детальним розглядом наявних уявлень про особистісно і професійно важливих якостях, що піддаються навмисним змінам в умовах освітнього закладу.
Для аналізу актуальних завдань, застосовуються наступні засоби: вивчення нормативних документів; бесіди з усіма суб'єктами освіти про труднощі і характерних проблемах, які вимагають вирішення; проведення експертизи встановленого переліку актуальних завдань, а також труднощів і дефіцитів при їх виконанні.
Організаційний аналіз передбачає розгляд місії, стратегії і цілей навчального закладу, його ресурсів (тимчасових, інформаційних, матеріальних, технологічних, економічних і людських), структури і відносин між організаційними одиницями, а також характеристик середовища, в якій діє навчальний заклад. При цьому звертається увага на відповідність передбачуваних результатів супроводу філософії організації та її стратегії. Коректність організаційного аналізу багато в чому визначає стійкість змін, досягнутих в ході супроводу [3, с. 47].
Персональний аналіз дозволяє визначити учасників програми супроводу. Це завдання пов'язане з отриманням інформації про індивідуально-психологічні та професійні характеристики суб'єктів освіти.
2.Діагностичний етап. Метою даного етапу є виявлення суті проблеми, її носіїв і потенційних можливостей вирішення. Важливо, щоб вибір програми супроводу визначався актуальною потребою суб'єктів освіти, а не особливостями професійної підготовки фахівців психолого-педагогічного супроводу і його концептуальними уподобаннями.
Діагностичний етап починається з фіксації сигналу проблемної ситуації, потім розробляється план проведення діагностичного обстеження. При цьому може використовуватися широкий спектр різних методів: тестування, анкетування, спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності та документації. На цьому етапі важливо чітко визначити об'єкт і предмет роботи, щоб підібрати адекватні методи і методики діагностичного обстеження.
Робота з дітьми може здійснюватися як в індивідуальній, так і в груповій формі. Основними методами такої роботи можуть бути арт-терапія, ігрова терапія, казкотерапія тощо. В основі різних методик, лежить визнання того, що дані методи роблять сильний вплив на розвиток особистості [3, с. 63].
При роботі з батьками продуктивними будуть не окремі заходи, а цілісна системна робота, що має на меті підвищення психологічної компетентності матерів і батьків. Така робота здійснюватиметься через інформування батьків на зборах у школі. Іншими варіантами роботи з батьками є розробки своєрідних «підручників» для батьків, в яких дуже коротко пропонувалася необхідна батькам психологічна інформація. Робота з батьками здійснюється психологом і таким методом, як психологічний тренінг[3, с. 24]. Тренінг взаємодії батьків і дітей будуються на різній концептуальній основі (психодинамічної, поведінкової, гуманістичної та ін.). Такі тренінги дозволяють розширити можливості розуміння своєї дитини, поліпшити рефлексію своїх взаємин з ним, виробити нові більш ефективні навички взаємодії в сім'ї.
Список використаних джерел:
1.Інклюзивний клас у школі. Психолого-педагогічні аспекти роботи педагогів. Н. В. Четверікова. Київ: Видавнича група «Шкільний світ». 2018. 136 с.
2.Колупаєва А.А., Таранченко О.М. «Інклюзивна освіта: від основ до практики»: монографія. К. : ТОВ «АТОПОЛ», 2016. 152 с.
3.Психологічний супровід інклюзивної освіти : метод. рек. автор. кол. за заг. ред. А. Г. Обухівська. Київ : УНМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2017. 92 с.
4.Психолого-педагогічний супровід сім'ї у роботі психолого-медико-педагогічної консультації : авт. кол.: С. І. Васильковська, Т. В. Жук, Т. Д. Ілляшенко та ін. ; за ред. А. Г. Обухівської. К. : Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2015. 66 с.
5.Склянська О.В. Супровід первинної соціалізації дитини з особливими потребами в програмах раннього втручання. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова : збірник наукових праць. К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2015. Випуск 30. C. 307-312.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter