Невілл Трентер – відомий нідерландський лялькар, режисер, педагог, засновник театру м'яких ляльок Stuffed Puppet Theatre. Протягом більшої частини своєї кар’єри Трентер створював текстові п'єси, які виконує сам як сольний виконавець зі складом лялькових персонажів, а також реалізовує проєкти в якості режисера, консультанта для молодих артистів [1].
У роботах нідерландського майстра лялька – це абстракція. У дизайні, наприклад, очі можуть бути розміром з третину всього обличчя ляльки, оскільки лялька повинна бути більш помітна на сцені. Конструюючи маску або обличчя таким чином, створюється можливість для того, аби ляльку можна було прочитати з безліччю складних емоцій, коли нею маніпулюють при різному світлі, під різними кутами та в різному темпі. Стилізоване обличчя – це також маска, яка змінює свою міміку залежно від рухів усієї фігури ляльки, від того, як її спрямовує лялькар, і від його слів. Завдяки конструкції ляльки, її рух у просторі відносно освітлення створює тіні, а мова тіла чи жести персонажа натякають на почуття, ці емоційні "зміни" сприймаються глядачем.
Особливого значення Невілл Трентер надає чіткій побудові дії лялькаря. На своїх воркшопах він наголошує, що фізичні рухи, їхня якість та порядок, у якому виконуються дії/символічні жести, інформують глядача про місце, ситуацію та характер персонажа. Наприклад, тремтіння можна прочитати як холод, страх, вік або гнів; саме контекст і порядок допомагають глядачу вибудувати певний смисл. Крім того, онтологія ляльки вимагає, щоб вона демонструвала, що вона робить. Це означає, що лялька, щоб мати правдоподібну ілюзію життя, повинна реагувати на кожну мить. Саме реакція, а не дія, прочитується глядачем як мислення, бачення, слух, смак, запах чи дотик.
Крім того, Трентер зазначає, що технічне ремесло маніпуляції з лялькою ґрунтується на запам'ятовуванні фізичних елементів – вертикального та горизонтального положення у просторі, дій/жестів, ритмів і послідовності рухів. Використання пам'яті символічного жесту та вміння його відтворити необхідне, щоб створити змістовну фізичну партитуру і передати цей сенс через жест [2].
Особливо майстерно Н. Трентер застосовує у своїй практиці ефект очуження. Він використовує «співприсутність», яку називає "рівним статусом" між живими акторами і ляльками. Ним розроблені специфічні комбінації акторських і лялькових маніпуляцій, які зосереджені на створенні ілюзії присутності в ляльковому персонажі та виконавської співприсутності, коли жива людина та лялька грають разом один з одним в одному сценічному світі. Трентер, однак, зосереджує увагу на механічних навичках, необхідних для створення ілюзії життя та присутності в ляльці, і спирається на такі техніки маніпуляції, як фокус, ритм і символічний жест. Складність для видимого ляльковода полягає в тому, щоб не стати двійником ляльки, якою він маніпулює, або через свою гру не відволікати увагу від гри ляльки. Є два фундаментальні елементи, на яких Трентер зосереджується на майстер-класі: чітке розбиття кожного моменту і жесту на логічні послідовності, і встановлення того, що і лялька, і актор-лялькар ставляться і взаємодіють один з одним як персонажі [3].
Список використаних джерел
1.https://de.wikipedia.org/wiki/Neville_Tranter
2.https://www.stuffedpuppet.nl/
3.Mello, A. (2015). Puppets, Presence, and Memory: The Training Methods and Workshop Techniques of Compagnie Philippe Genty, Stuffed Puppet, and Inkfish’s Three Good Wives. [Doctoral Thesis, Royal Holloway, University of London].
____________________________________________________________________________________
Науковий керівник: Інюточкін Олександр Олександрович, Заслужений діяч мистецтв України, професор, Харківський національний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter