Розвиток фінансових послуг на небанківському фінансовому ринку залежить від розвитку діяльності кредитних спілок. Адже ці організації об’єднуються на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.
Опираючись на чинне законодавство, кредитні спілки є юридичними особами, мають самостійний баланс, банківські рахунки, які відкривають і використовують згідно із законодавством у самостійно обраних банківських установах, а також можуть мати печатки та бланки, власну символіку. Кредитні спілки в Україні діють відповідно до Закону України «Про кредитні спілки», інших законів України та виданих відповідно до них нормативно-правових актів [1].
До ресурсів кредитних спілок можна віднести три види фінансування: власні, залучені, запозичені кошти. До власних коштів спілок можна віднести пайові, цільові на початкові (вступні) внески. Тобто кошти, що формують за рахунок відносин кредитних спілок та її членів. До залучених та запозичених коштів можна віднести кошти, що мобілізовані кредитною спілкою. Але є різниця між запозиченими та залученими. Вона полягає в тому, що запозичені кошти завжди будуть кредитними. Більшу частину коштів кредитних спілок складає кошти населення. Зовнішнє фінансування є спеціалізованим, воно передбачає фінансування певного напрямку, який, можливо, занадто ризиковано або незвично фінансувати за рахунок депозитів населення [2].
Кредитна спілка діє на основі самофінансування, несе відповідальність за наслідки своєї діяльності та виконання зобов’язань перед своїми членами, партнерами, державним і місцевими бюджетами. Традиційно вважається, що небанківських фінансово-кредитні установи займають ніші, які прагнуть зайняти банківські установи. Конкурентоспроможність фінансових послуг, що пропонуються кредитними спілками, можлива за умови надійності та стійкості фінансового посередника. Вони здатні скласти конкуренцію банківським установам у таких сферах [3]: кредитування фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності; кредитування сільських домогосподарств; кредитування домогосподарств для задоволення власних соціальних та споживчих потреб; залучення внесків фізичних осіб на депозитні рахунки.
Однак, небанківські фінансові установи, у своїй діяльності суттєво відрізняються від банків, перш за все тим, що їх операції не пов’язані з базовими, що притаманні лише банкам, по друге, діяльність небанківських установ не має відношення до депозитів та не має впливу на пропозицію грошей, тому не потрібно здійснювати жорсткий контроль, формувати резерви тощо.
Важливу роль у відносинах держави й кредитних спілок відіграє державний контроль – сукупність дій уповноважених державних органів і службових осіб, що полягає в спостереженні за функціонуванням кредитних спілок з метою отримання об’єктивної та достовірної інформації про стан справ у них, застосування заходів щодо запобігання правопорушенням із правом прямого втручання в їхню оперативну діяльність, установлення причин та умов, що сприяють порушенню вимог правових норм; застосування заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності. Державний контроль за діяльністю кредитних спілок здійснюється на двох рівнях: макрорівні – державними органами, які здійснюють контроль, і мікрорівні – його суб’єктом насамперед є державний регулятор на ринку кредитних спілок. Це забезпечує всебічний і законний державний контроль за діяльністю кредитних спілок.
Основними проблемами, які перешкоджають розвитку поширення кредитних спілок є:
– наявність на ринку кредитної кооперації певної кількості тимчасових фінансових установ, метою створення яких є збагачення шахрайським способом вузького кола осіб за рахунок внесків інших учасників (псевдокредитні операції);
– порушення кооперативних принципів у діяльності значної кількості кредитних спілок;
– недостатня платоспроможність, високий рівень фінансових ризиків;
– недотримання кредитними спілками нормативів;
– недостатня обізнаність населення щодо можливостей та діяльності кредитних спілок;
– наявність, в основному, короткострокових кредитів;
– відсутність належної, сучасної технічної підтримки діяльності кредитних спілок;
– відсутність, будь-яких елементів захисту прав учасників кредитних спілок, гарантій вкладів тощо;
– низький рівень професійності, кваліфікованості та обізнаності працівників кредитних спілок [4].
Так, для забезпечення комплексного вирішення проблемних питань, що постають в діяльності кредитних спілок, пропонуємо наступне:
1. Провести фінансове оздоровлення кредитних спілок, за рахунок коштів бюджетів різних рівнів, з метою забезпечення стабілізації їх діяльності.
2. Провести фільтрацію діючих кредитних спілок.
3. Забезпечувати страхування та гарантування ресурсів своїх членів, шляхом створення відповідних фондів та систем захисту від ризиків.
4. Створення загальної, єдиної бази даних позичальників та їх кредитних історій, що сприятиме зниженню прострочених проблемних позик.
5. Започаткувати створення окремих установ, що надаватимуть інформаційно-консультаційні послуги у сфері діяльності кредитних спілок для населення та послуги підвищення кваліфікації та компетентності працівників спілок [2,4].
Таким чином, кредитні спілки в Україні є важливим інструментом на фінансовому ринку, які надають різноманітні фінансові послуги своїм членам. Вони сприяють доступності кредитів та забезпечують конкурентні умови для фінансового обслуговування населення і підприємств. Кредитні спілки активно співпрацюють з різними секторами економіки та відіграють важливу роль у розвитку місцевих громад. Основними перевагами кредитних спілок є їхня кооперативна природа, збереження грошей внутрішньої спільноти, низькі відсоткові ставки на кредити та більш гнучкі умови позичок. Однак важливо враховувати, що кредитні спілки піддаються регулюванню і потребують ефективного нагляду, щоб забезпечити стабільність і надійність їх фінансової діяльності.
Список використаних джерел:
1. Закон України «Про кредитні спілки» від 20.12.2001 No2908-III (Редакція станом на 01.07.2021). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2908-14#Text (дата звернення 20.09.2023).
2. Аврамчук, Л., Павлова, А. (2022). Тенденції розвитку кредитних спілок на фінансовому ринку України. InterConf, (100). URL: https://ojs.ukrlogos.in.ua/index.php/interconf/article/view/18645 (дата звернення 21.09.2023).
3. Купрієнко В.М. Кредитні спілки на ринку фінансових послуг України. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Юриспруденція». 2019. № 42. С. 130–134. URL: http://vestnik-pravo.mgu.od.ua/archive/juspradenc42/part_2/21.pdf (дата звернення 22.09.2023).
4. Дереза В.М. Кредитні спілки в Україні: стан та перспективи розвитку. Науковий погляд: економіка та управління. №2 (78). 2022. С. 104-109. URL: http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/bitstream/123456789/5052/1/18.pdf (дата звернення 21.09.2023).
_______________________________________________________________________________________
Науковий керівник: Діденко Людмила Вікторівна, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансових ринків та цифрових технологій, Державний податковий університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter