Мистецтво танцю є виразним і вражаючим способом самовираження та комунікації. Танцівники, незалежно від свого рівня підготовки та стилю танцю, постійно працюють над розвитком та вдосконаленням своїх виконавських якостей. Вони витрачають безліч годин на тренування, створення та вдосконалення хореографії, а також розвиток фізичних та емоційних навичок.
Виконавські якості танцівника – це сукупність фізичних, технічних, музикальних, емоційних навичок і властивостей, які дозволяють танцівнику виразно та на високому професійному рівні виконувати танцювальні рухи, взаємодіяти з аудиторією та виражати емоції через танець [1, c. 264].
Необхідною складовою підготовки виконавця є розвиток його рухового апарату, вдосконалення акторських здібностей, а також освоєння характеру і стилю виконання рухів. Це допомагає з легкістю виразити яскравість танцю на сцені без відчуття напруження. Справжня суть і глибина хореографічного твору можуть бути правильно і повністю виявлені лише завдяки бездоганній точній техніці танцівника. Точність відкриває перед виконавцем не лише пластичність рухів, виразність фразування, віру у свої здібності, але також стимулює його творчий потенціал.
Фізична підготовка та техніка танцівника є фундаментом успішного виконання будь-якого танцю. Тому м’язи танцівника мають бути досить сильними, володіти витривалістю, гнучкістю і мобільністю, щоб вони могли виконувати свої функції ефективно, без надмірного напруження, яке може призвести до обмеженості рухів, а не до їх вільності [6, p. 55]. Навіть при відмінній фізичній підготовці, танцівник повинен мати глибоке розуміння правильної техніки для виконання різних рухів і комбінацій. Це правильна постановка ніг, рук, корпусу, голови, а також вміння координувати рухи і відчувати ритм. Техніка танцю – це не тільки зовнішній вигляд рухів, але і здатність виконавця відчувати й контролювати своє тіло під час руху.
Для того, щоб витримувати високий темп та інтенсивність танцю виконавець мусить постійно працювати над своєю витривалістю. Танцювальний виступ може бути довгим та енергозатратним, і танцівник повинен залишатися енергійним і сфокусованим протягом усього виступу [3, c. 172]. Йому потрібно навчитися правильно керувати диханням та використовувати стратегії відновлення енергії під час коротких пауз між складними рухами, регулярно тренуватися, включаючи різноманітні вправи на витривалість.
Емоційна виразність і акторська майстерність є складовими якостями танцівника, оскільки роблять виступ справжнім мистецтвом, що виражає почуття та ідеї. Виконавець має бути здатним передавати емоції через кожен свій рух, вміти відчувати й виражати різні почуття, такі як радість, горе, смуток, любов і багато інших. Важливо вміти виразно користуватися обличчям і тілом для передачі емоцій, щоб глядач міг співпереживати з виконавцем і розуміти його історію.
Пам’ять є ключовим фактором у виконавських якостях танцівника. Вона може бути розділена на три основні аспекти: слухову, зорову та моторну. Слухова пам’ять зберігає всі звукові враження, які надходять від викладачів хореографів і музики. Зорова пам’ять засвоює у свідомості танцівника всі вказівки, отримані від них, а також всі подій сценічної дії, в якій він бере участь. Моторна пам’ять реєструє в свідомості виконавця всі технічні прийоми руху, які він опанував протягом тривалого навчання, під час репетицій і виступів перед глядачами на сцені [2, c. 248].
Музикальність є однією з найважливіших складових майстерності танцівника. Виконавець повинен не тільки розуміти музику, але і виразно виражати її через свої рухи. Важливо відчувати ритм, мелодію, темп та емоційний лад музики. Це допомагає вибирати відповідні рухи для кожного музичного фрагменту. Також танцівник має бути здатним передавати різні емоції, які виражені в музиці, через вираз обличчя, щоб доповнити та підсилити рухи у танці.
Отже, виконавець повинен мати низку якостей: фізичну підготовку, технічну вправність, музикальність, емоційну виразність і здатність до творчої інтерпретації. Також постійно працювати над розвитком і вдосконаленням своїх виконавських якостей через тренування, вивчення хореографії та роботу над своєю майстерністю. Розвиток цих якостей дозволяє танцівнику створювати видовищні і вражаючі виступи, взаємодіяти з глядачами та виражати свої емоції через мову танцю.
Таким чином, виконавські якості танцівника та їх розвиток є ключовим елементом в мистецтві танцю, що допомагає танцівникам стати справжніми майстрами свого мистецтва та надихати і захоплювати своїми рухами.
Список використаних джерел:
1.Бігус О. Сучасний танець. Основи теорії і практики. Київ: Ліра-К. 2016. 264 с.
2.Бочелюк В. Педагогічна психологія. Навчальний посібник. Бочелюк В., Зарицька В. Київ. Центр навчальної літератури. 2006. 248 с.
3.Голдрич О. Хореографія. Основи хореографічного мистецтва. Основи композиції танцю. Львів: Сполом. 2006. 172 c.
4.Olha V.Lymanska, Olena V.Yefimova, Irina V.Kriventsova, Leonid V.Podrigalo. The influence of professional training disciplines on the physical fitness level of the folk dance department students. Pedagogy of Physical Culture and Sports. №24 (5). 2020. P.248-254. https://doi.org/10.15561/26649837.2020.0505
5.Olga V. Limanskaya, Olena V. Yefimova, Irina V. Kriventsova, Krzysztof Wnorowski, Abdelkrim Bensbaa. The coordination abilities development in female students based on dance exercises. Physical Education of Students, 2021; 25(4). P. 249–256. https://doi.org/10.15561/20755279.2021.0406
6.Haas G. Dance Anatomy. Human Kinetics. Second edition. 2017. 55 p.
__________________________________________________________________
Науковий керівник: Лиманська Ольга Вікторівна, доцент, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри хореографії, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter