На сьогоднішній день, проблема формування і забезпечення здоров’я всіх верств населення є однією з найбільш важливих і актуальних. Розуміння необхідності переходу навчального процесу на суб’єктну основу, орієнтації на саморозвиток особистості, адаптації навчального процесу до потреб і можливостей учня зумовило особливу увагу педагогів до здоров’язбережувальних технологій, що оптимізують реалізацію особистісно орієнтованої освіти.
Н. Карапузова акцентує увагу, що лише за умови особистого прикладу педагога, його здатності мобілізувати сукупність знань, умінь і навичок, потрібних для здоров’язбережувальної діяльності, можна ефективно розвивати в учнів бажання й мотивацію дбайливого ставлення до власного здоров’я [1].
Розвиток здоров’язбережувальних компетенцій студентів ‒ одна з домінантних умов фахової підготовки, оскільки нині запотребуваним є не лише володіння певним набором знань умінь і навичок, а й розуміння доцільності здоров’язбережувальних дій, ставлення до свого здоров’я як цінності життя, збереження себе як життєдіяльного громадянина. Т. Самусь зазначає, що формування здоров’язбережувальних компетенцій студентів ‒ складний інтегральний процес, для якого характерна наявність знань, умінь і навичок, необхідних для здоров’язбережувальної діяльності, що сприяє саморозвиткові, самоосвіті студентів, їх адаптації в умовах мінливого зовнішнього середовища та ефективному оволодінню професійними навичками в умовах цілісного освітнього процесу ВНЗ [2].
Ми переконані, що здоров’язбережувальні компетенції є важливим складником професійної підготовки сучасного вчителя фізичної культури, яка формує гуманітарне мислення, поведінку діяльності майбутніх фахівців, розвиває інтелектуальну, емоційно-вольову сферу людини, сприяє збагаченню морально-естетичного досвіду та інтеграції фізичної й професійної культур та особистості. Для реалізації здоров’язбережувальних технологій у спеціальних медичних групах, а також виконання майбутнім фахівцем функцій педагогічної діяльності необхідно налагодити зв’язок між освітнім процесом ВНЗ та вимогами в обраній професії. Це дасть змогу модернізувати навчання в аспекті формування в майбутнього вчителя фізичної культури потрібного набору компетенцій.
Сукупність здоров’язбережувальних компетенцій ‒ провідний складник підготовки майбутнього вчителя фізичної культури до реалізації здоров’язбережувальних технологій у спеціальних медичних групах, оскільки це досягнення інтегрованого кінцевого результату освіти у ВНЗ, що передбачає поєднання гармонійної цілісності знаннєвої бази компетенцій із майбутньою практичною здоров’язбережувальною діяльністю, своєчасне впровадження інноваційних ідей, узагальнення фонду знань, умінь, навичок, до складу яких входять знання анатомо-фізіологічної, педагогічної, психологічної характеристики стану здоров’я й фізичного розвитку учнів спеціальної медичної групи; знання технологій, спрямованих на коригування здоров’я учнів СМГ, оздоровлення та зміцнення дитячого організму, покращення фізичного розвитку.
Як слушно зауважує І. Іваній, у сучасних умовах компетентнісний підхід є одним із пріоритетних у професійній освіті, оскільки реалізація цього підходу має бути схарактеризована як один із найважливіших навчальних результатів професійної підготовки вчителів фізичної культури [3, с. 21]. Автор описує такий підхід як здатність майбутнього вчителя фізичної культури провадити складні поліфункціональні, поліпредметні, культуродоцільні види діяльності, ефективно розв’язувати широкий спектр проблем формування, збереження і зміцнення здоров’я та організації здорового способу життя, пов’язаних із професійною й суспільною діяльністю; уміння поєднувати професійний та особистісний аспекти; сформованість особистісної й соціально-професійної зрілості та позиції вчителя фізичної культури [3, с. 21].
Компетентнісний підхід передбачає наявність у фахівця з фізичної культури необхідних знань, до складу яких входить знання здоров’язбережувальних технологій, що спрямовані на збереження, зміцнення й коригування здоров’я учнів. Захисно-профілактична функція прогнозує застосування прийомів, методів, технологій, спрямованих на захист від несприятливих для здоров’я учнів впливів; використання страхувальних засобів і захисних пристосувань у спортзалах для профілактики травматизму. Компенсаторно-нейтралізаційна функція зорієнтована нейтралізацію несприятливого впливу статичності навчальних занять, браку фізичної активності. Стимулювальна функція полягає в компетентному застосуванні майбутнім учителем фізичної культури прийомів, методів і технологій, що активізують сили організму для виходу з небажаного стану. Інформаційно-навчальна функція спрямована на опанування учнями необхідного рівня знань щодо піклування про здоров’я, виховання культури здоров’я.
Збереження та зміцнення вчителем фізичної культури здоров’я учнів спеціальних медичних груп будуть повноцінними й ефективними лише в разі всебічної реалізації здоров’язбережувальних технологій, що прогнозує: 1) гармонійне поєднання принципу свідомості та активності учнів спеціальних медичних груп; 2) застосування комплексу гуманістичних принципів (людяності, совісті й моральності, віри в дитину, увічливості та толерантності, працелюбності й бажання бути корисним); 3) окреслення стратегії побудови заняття з доцільно обраними методичними підходами, з огляду не лише на методичні основи розвитку фізичних здібностей, а й на співвідношення фізичних навантажень різної спрямованості, зважаючи на вікові особливості контингенту; 4) вибіркове планування навантажень, без шкоди для здоров’я, що дає змогу послідовно й доцільно використовувати засоби, методи та форми управління фізичною підготовкою; 5) організацію освітнього середовища за вимогами особистісно орієнтованого підходу; моніторингу рівня здоров’я; реалізації діагностичних, корекційних і реабілітаційних заходів залежно від групи здоров’я; створення комфортних умов; обрання оптимальних технологій з урахуванням віку, статі, індивідуальних особливостей розвитку дитини; 6) використання оптимальних засобів залежно від віку, статі, вихідного рівня здоров’я і працездатності, змін морфологічного й функціонального стану учнів спеціальних медичних груп у процесі занять; 7) урахування соматипу учнів спеціальних медичних груп під час коригування їхнього здоров’я; 8) систематичний лікарсько-педагогічний контроль і самоконтроль учнів; індивідуальну роботу в процесі гурткових, секційних і самостійних занять; виховання позитивного ставлення до власного здоров’я та звички до здорового способу життя; 9) чіткі критерії оцінювання, яким повинен відповідати той чи той тест, зважаючи на особливості учнів спеціальних медичних груп, патологічні відхилення в стані здоров’я, а також характер основних і супутніх захворювань; 10) диференціацію контингенту; зіставлення змісту, видів і форм рухової активності з особливостями певного контингенту; 11) наявність необхідної спортивної бази; проходження медичного огляду та його аналіз, застосування впродовж навчального дня малих форм активного відпочинку, створення бази для формування методичних знань і проведення діагностичної, профілактичної й корекційної діяльності.
Як зазначено вище, ефективність реалізації здоров’язбережувальних технологій залежить від необхідного набору здоров’язбережувальних компетенцій для ухвалення рішень стосовно діяльності у сфері обраної професії, для досягнення результату на конкретному робочому місці в певних умовах, а саме: відновлення, зміцнення та збереження здоров’я учнів спеціальних медичних груп, формування діяльнісної позиції студента в начально-виховному процесі, розвиток особистісних професійних якостей, здібностей, навичок і знань майбутнього вчителя фізичної культури щодо реалізації здоров’язбережувальних технологій.
Список використаних джерел:
1.Карапузова Н. Д. Здоров’язбережувальні технології у системі професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2015. № 1. С. 39–45.
2.Самусь Т. В. Теоретичні підходи до проблеми формування здоров’язбережувальних компетенцій у студентів ВНЗ. Вісник Чернігівського національного педагогічного ун-ту. Серія: Педагогічні науки. 2013. Вип. 108.1. С. 34-38.
3.Іваній І. В. Характеристика сутності здоров’язберігаючої компетентності вчителя фізичної культури.Психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : науковий журнал. Харків : ХОВНОКУ-ХДАДМ, 2013. № 3. С. 18–22.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter