В історії українського народу ні одна доба визвольних змагань не була оспівана так, як під час україно-російської війни. Культурологічно-теоретичний аспект дослідження повстанської музики випливає із наукової потреби розкриття особливостей продукування і трансляції культурних сенсів в музичному мистецтві періоду війни. Він є важливим не лише в конституюванні української державності, але і культурної ідентичності України.
Війна вплинула на особистісне сприйняття дійсності, переконструювала політичну і повсякденну реальність, що призвело до зміцнення української автентичності і формування образу ворога. Розглядаючи пісенне мистецтво через повстанську музику у контексті війни ми можемо виділити дві дослідницькі перспективи: боротьбу за сенси із вогором та сприйняття політичної дійсності. Задля досягнення цілей, повстанська музика стає інструментом психологічного впливу, а також засобом створення нової української автентичності – незламної і вільної нації. Використовуючи переваги інтернету і соціальних мереж для трансляції визвольної ідеології, відбувається вплив на величезну за кількістю аудиторією, яка охоплює майже все населення.
Для повстанської пісенної творчості характерна велика варіативність (гімни, марші, історичні, романтичні, жартівливі, колядки та інші), що засвідчує високу популярність пісень у різних за демографічним і соціальним складом груп. Пісні стають на стільки популярними, що перестають виконувати лише розважальну функцію, а набувають символізму, стають життєвим фоном і трансляторами нових культурних сенсів. «Одним із важливих чинників проведення інформаційної війни є створення культурниих кодів – які визначають культуру, політичну поведінку, дії та переконання народу» [1, с. 309]. Культурні коди змінюються доволі довго, інколи століття, однак під впливом війни, а також через численні наративи ця зміна стала швидшою, навіть радикальною.
Після 24 лютого в українському музичному просторі з’явилося чимало нових треків, які виражали біль українського народу та надихали його на боротьбу. Під час війни столітня пісня українських січових стрільців отримала друге дихання. 27 лютого лідер гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк, заспівав її а капела на Софійській площі, після чого пісня стала справжнім світовим хітом. Її співали дорослі й діти з різних країн, ремікс від південноафриканського музиканта The Kiffness потрапив у всі топи на радіо, а британські рок-легенди Pink Floyd записали свій новий хіт, в якому також є відомий приспів про червону калину. Пісня стала символом незламності і відродження, її співають в дитсадках та в школах, на святах і просто вдома на самоті. Коли російська армія била по наших захисниках з моря, землі і повітря, вони в окопах співали «Зродилися ми великої години».
Коли через постійні бомбардування ми втрачали будинки і були змушені виїхати за кордон, на вустах була одна пісня – «У мене немає дому». У відповідь на звірства, які створили окупанти, разом з ненавистю народилася пісня «Чути гімн». Не менш важливою піснею для українського народу стала Stefania гурту Kalush Orchestra, з якою вони перемогли на Євробаченні-2022 та отримали підтримку всього світу. «Шо ви браття» — Jockii Druce, пісня з сатиричним текстом виливає гнів на ворога, закликаючи українців відмовитись від думки, що вони можуть переконати своїх «братів» через кордон припинити їхнє вторгнення. Створена співачкою Jerry Heil гумористично-сатиричної пісні-маршу «Геть з України, москаль некрасівий», стала символічною відповіддю агресору і життєвою повсякденною конструкцією. Прикметно також те, що символами цього спротиву стали і композиції, чий час, здавалося, давно минув. Проте на тлі визвольної війни ці пісні зазвучали по-новому й отримали справді друге життя.
Музичне мистецтво як складова частина духовної культури та одна із духовних практик є експресивним інструментом генерування культурних кодів, в яких українська спільнота здобуває сенсожиттєву автентичність. Україна як держава, яка здобула свою незалежність, через мистецькі твори згенерувала потужну хвилю культурних експресій, що увиразнило її культурну макроідентичність. І ця культурна макроідентичність в мистецтві, зокрема музичному мистецтві не просто зробила заявку на автентичність, але і стала розбудовуватися у своїх культурних кордонах як носій специфічних життєвих сенсів.
Список використаних джерел:
1.Список Сіверська О. Роль культурних кодів у конструюванні політичної дійсності в контексті інформаційно-когнітивної війни. Вісник Львівського університету. Серія філос.-політолог. студії. 2022. Випуск 43, c. 306–313.
__________________________________________________________________________-
Науковий керівник: Стаднік Оксана Феліксівна, доктор соціологічних наук, доцент, Національна Академія керівних кадрів культури і мистецтв, м. Київ
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter